#поезія
ДУЕТ ДВОХ СЕРДЕЦЬ
🖋️ Наталія Кульбака & Супрун Юрій

Вона твоя…ти відчував це і не раз…
Вона проникла в твою душу й тіло…
По твоїх венах кров’ю розлилась…
А з ваших душ одна створилась…

Вона твоя, ти знаєш це давно…
Вона, мабуть, завжди була твоєю…
Від її дотику, ти відчував тепло…
А серце в грудях билося шалено…

Вона твоя, відразу зрозумів…
Вона давно належала тобі…
Ти у її очах побачив це,
Тоді як перший раз її зустрів…

Вона твоя… ти відчував це і не раз…
Вона була завжди твоєю…
Бо доля знала… лиш її чекав…
Тому й звела… бо ви повінчані на небі…

🖋️ Наталія Кульбака


Він твій…ти відчувала це й не раз,
Його ім’я і душу, й серце гріло,
Ти бачила серед небесних страз
Той образ — що цілувать хотіла.

Він твій… це знала ти давним-давно,
Про це тобі шептав на вушко вітер,
Те почуття всередині гуло,
Коли шмагали любові ніжні віти.

Він твій… читала ти в його очах,
В зіницях тих не раз вже потопала,
Долала в пристрасті у серці страх,
Як жаги бабочка до тебе залітала.

Він твій… ти відчувала це й не раз,
Веселка ніжності ураночці качала,
І під осінній багрянистий вальс
На небі доля щаслива повінчала.

🖋️ Супрун Юрій
Дві душі. Дві історії. Одна небесна доля.
#поезія ДУЕТ ДВОХ СЕРДЕЦЬ 🖋️ Наталія Кульбака & Супрун Юрій ⸻ Вона твоя…ти відчував це і не раз… Вона проникла в твою душу й тіло… По твоїх венах кров’ю розлилась… А з ваших душ одна створилась… Вона твоя, ти знаєш це давно… Вона, мабуть, завжди була твоєю… Від її дотику, ти відчував тепло… А серце в грудях билося шалено… Вона твоя, відразу зрозумів… Вона давно належала тобі… Ти у її очах побачив це, Тоді як перший раз її зустрів… Вона твоя… ти відчував це і не раз… Вона була завжди твоєю… Бо доля знала… лиш її чекав… Тому й звела… бо ви повінчані на небі… 🖋️ Наталія Кульбака ⸻ Він твій…ти відчувала це й не раз, Його ім’я і душу, й серце гріло, Ти бачила серед небесних страз Той образ — що цілувать хотіла. Він твій… це знала ти давним-давно, Про це тобі шептав на вушко вітер, Те почуття всередині гуло, Коли шмагали любові ніжні віти. Він твій… читала ти в його очах, В зіницях тих не раз вже потопала, Долала в пристрасті у серці страх, Як жаги бабочка до тебе залітала. Він твій… ти відчувала це й не раз, Веселка ніжності ураночці качала, І під осінній багрянистий вальс На небі доля щаслива повінчала. 🖋️ Супрун Юрій Дві душі. Дві історії. Одна небесна доля.
27views