#поезія
Сирени
З полонів штормів можна врятуватись,
Та від стихій краси і Бог помре.
Пірнаєш в місто моря набагато -
Остерігайся, леґеню, сирен.
Для фурій хвиль кораблетроща - свято.
Краса сирени - пристрасна омана,
Морська гладінь, що стала сховком скель.
З'їв з нею ніч? Вже ранок не настане,
Сніданком щез - світанком не воскрес.
Розвісив вуха, дурню, ти зарано.
Читають юнки ангельскі сонети -
Вуалять звуки їх діяння зле.
Пісень не слухай - колискові смерті,
Наївні вуха пластирем заклей.
Відкриєш сни - почнуть рамена дерти.
Чому вплелись античні ці істоти
В клубок думок, в четвертий вже катрен?
Відлуння міфів назавжди істотні,
А леґенів й тепер війна дере.
Знов не засну від співів цих сирен...
Іван Добруцький
Сирени
З полонів штормів можна врятуватись,
Та від стихій краси і Бог помре.
Пірнаєш в місто моря набагато -
Остерігайся, леґеню, сирен.
Для фурій хвиль кораблетроща - свято.
Краса сирени - пристрасна омана,
Морська гладінь, що стала сховком скель.
З'їв з нею ніч? Вже ранок не настане,
Сніданком щез - світанком не воскрес.
Розвісив вуха, дурню, ти зарано.
Читають юнки ангельскі сонети -
Вуалять звуки їх діяння зле.
Пісень не слухай - колискові смерті,
Наївні вуха пластирем заклей.
Відкриєш сни - почнуть рамена дерти.
Чому вплелись античні ці істоти
В клубок думок, в четвертий вже катрен?
Відлуння міфів назавжди істотні,
А леґенів й тепер війна дере.
Знов не засну від співів цих сирен...
Іван Добруцький
#поезія
Сирени
З полонів штормів можна врятуватись,
Та від стихій краси і Бог помре.
Пірнаєш в місто моря набагато -
Остерігайся, леґеню, сирен.
Для фурій хвиль кораблетроща - свято.
Краса сирени - пристрасна омана,
Морська гладінь, що стала сховком скель.
З'їв з нею ніч? Вже ранок не настане,
Сніданком щез - світанком не воскрес.
Розвісив вуха, дурню, ти зарано.
Читають юнки ангельскі сонети -
Вуалять звуки їх діяння зле.
Пісень не слухай - колискові смерті,
Наївні вуха пластирем заклей.
Відкриєш сни - почнуть рамена дерти.
Чому вплелись античні ці істоти
В клубок думок, в четвертий вже катрен?
Відлуння міфів назавжди істотні,
А леґенів й тепер війна дере.
Знов не засну від співів цих сирен...
Іван Добруцький
60views