#поезія
...Заглядає осінь крізь руду фіранку,
До старої хати біля того ґанку,
Лупотить у шибки, тягнеться під стріху —
Чи то щось забула, чи шукає втіху.
Надибала зорі, що лягли спочити,
І взялася пані зорям ворожити.
Біля того ґанку, біля тої хати,
Вибрала найкращі золоті дукати.
Нагадала зорям, щоб їх було рясно;
У своїм сузір'ї, щоб світили ясно.
Осявали людям всі шляхи, стежини,
Кожен у коханні знайшов ту людину.
Зірку свою — долю, зірку ту, жадану.
Найріднішу в світі, милу і кохану.
Щоби в парі бути, щоби осявати
Біля того ґанку біля тої хати...

Світлана Онуляк - Мінтенко.
#поезія ...Заглядає осінь крізь руду фіранку, До старої хати біля того ґанку, Лупотить у шибки, тягнеться під стріху — Чи то щось забула, чи шукає втіху. Надибала зорі, що лягли спочити, І взялася пані зорям ворожити. Біля того ґанку, біля тої хати, Вибрала найкращі золоті дукати. Нагадала зорям, щоб їх було рясно; У своїм сузір'ї, щоб світили ясно. Осявали людям всі шляхи, стежини, Кожен у коханні знайшов ту людину. Зірку свою — долю, зірку ту, жадану. Найріднішу в світі, милу і кохану. Щоби в парі бути, щоби осявати Біля того ґанку біля тої хати... Світлана Онуляк - Мінтенко.
26views