#поезія
Місяць жовтень... Осені краса.
А цьогоріч дуже прохолодний,
Чомусь плачуть часто небеса,
Дощик ллється, наче із безодні.

Та коли оглянемось навкруг,
То побачимо осінню сцену:
Ще трава зелена й квітне луг,
Та вже золотом покрите листя клена.

У багрянець одягаються ліси,
Личить їм червоне і брунатне,
Осінь додає щораз краси,
Щоб були барвисті і ошАтні.

А калина... Просто слів нема,
Зашарілась, наче наречена,
І до сонця віти простягла,
Мов пита: хто кращий є за мене?

Ще засяє сонце нам не раз,
І проллється осені ще світло,
Бо у неї є така пора,
Що дарує "бабине" нам "літо".

Валентина Артисюк.
#поезія Місяць жовтень... Осені краса. А цьогоріч дуже прохолодний, Чомусь плачуть часто небеса, Дощик ллється, наче із безодні. Та коли оглянемось навкруг, То побачимо осінню сцену: Ще трава зелена й квітне луг, Та вже золотом покрите листя клена. У багрянець одягаються ліси, Личить їм червоне і брунатне, Осінь додає щораз краси, Щоб були барвисті і ошАтні. А калина... Просто слів нема, Зашарілась, наче наречена, І до сонця віти простягла, Мов пита: хто кращий є за мене? Ще засяє сонце нам не раз, І проллється осені ще світло, Бо у неї є така пора, Що дарує "бабине" нам "літо". Валентина Артисюк.
Like
1
127переглядів