#поезія Сиділа осінь і плела вінки. Ви не повірите, та не із листя, Не із пожовклих трав, не з хризантем, І навіть не калинові намиста. Сиділа осінь і плела вінки Із мрій щасливих і таких жаданих, З проміння сонця, із краплин дощу, Із зустрічей солодких, довгожданих. Плела з думок , що линуть в плині днів, Плела із світла, що в ночі іскрилось, Плела з юнацьких кольорових снів, Плела з бажань, що так і не здійснились. Сиділа, ворожила на вітрах, Шукала в них загубленую долю, Вони ж, гуляки, по полях, лісах, Розвіювали невгамовну волю. Вона так прагнула їх зупинить, У них побачити своє майбутнє, Сміялись , танцювали...лише мить - І відкривалась справжня їхня сутність. Зникала магія і ворожба, Розсіювалась з променями сонця, Не покидала осінь лиш журба, Утома краяла і душу й серце.... Таня Пшенюк