#поезія
Сиділа осінь і плела вінки.
Ви не повірите, та не із листя,
Не із пожовклих трав, не з хризантем,
І навіть не калинові намиста.
Сиділа осінь і плела вінки
Із мрій щасливих і таких жаданих,
З проміння сонця, із краплин дощу,
Із зустрічей солодких, довгожданих.
Плела з думок , що линуть в плині днів,
Плела із світла, що в ночі іскрилось,
Плела з юнацьких кольорових снів,
Плела з бажань, що так і не здійснились.
Сиділа, ворожила на вітрах,
Шукала в них загубленую долю,
Вони ж, гуляки, по полях, лісах,
Розвіювали невгамовну волю.
Вона так прагнула їх зупинить,
У них побачити своє майбутнє,
Сміялись , танцювали...лише мить -
І відкривалась справжня їхня сутність.
Зникала магія і ворожба,
Розсіювалась з променями сонця,
Не покидала осінь лиш журба,
Утома краяла і душу й серце....
Таня Пшенюк
Сиділа осінь і плела вінки.
Ви не повірите, та не із листя,
Не із пожовклих трав, не з хризантем,
І навіть не калинові намиста.
Сиділа осінь і плела вінки
Із мрій щасливих і таких жаданих,
З проміння сонця, із краплин дощу,
Із зустрічей солодких, довгожданих.
Плела з думок , що линуть в плині днів,
Плела із світла, що в ночі іскрилось,
Плела з юнацьких кольорових снів,
Плела з бажань, що так і не здійснились.
Сиділа, ворожила на вітрах,
Шукала в них загубленую долю,
Вони ж, гуляки, по полях, лісах,
Розвіювали невгамовну волю.
Вона так прагнула їх зупинить,
У них побачити своє майбутнє,
Сміялись , танцювали...лише мить -
І відкривалась справжня їхня сутність.
Зникала магія і ворожба,
Розсіювалась з променями сонця,
Не покидала осінь лиш журба,
Утома краяла і душу й серце....
Таня Пшенюк
#поезія
Сиділа осінь і плела вінки.
Ви не повірите, та не із листя,
Не із пожовклих трав, не з хризантем,
І навіть не калинові намиста.
Сиділа осінь і плела вінки
Із мрій щасливих і таких жаданих,
З проміння сонця, із краплин дощу,
Із зустрічей солодких, довгожданих.
Плела з думок , що линуть в плині днів,
Плела із світла, що в ночі іскрилось,
Плела з юнацьких кольорових снів,
Плела з бажань, що так і не здійснились.
Сиділа, ворожила на вітрах,
Шукала в них загубленую долю,
Вони ж, гуляки, по полях, лісах,
Розвіювали невгамовну волю.
Вона так прагнула їх зупинить,
У них побачити своє майбутнє,
Сміялись , танцювали...лише мить -
І відкривалась справжня їхня сутність.
Зникала магія і ворожба,
Розсіювалась з променями сонця,
Не покидала осінь лиш журба,
Утома краяла і душу й серце....
Таня Пшенюк
25views