Діти не народжуються з умінням одразу розповідати про свої емоції. Вони вчаться цьому поступово — дивлячись на нас, слухаючи, як ми самі описуємо свій внутрішній світ, і отримуючи безпечний простір для власних переживань. ✨ Ось що допоможе: ➿ Показуйте приклад. Якщо ви кажете: «Мені зараз радісно, бо ми гуляємо разом» чи «Я злюсь, коли ми спізнюємося», дитина бачить, що почуття можна озвучувати і це нормально. ➿ Говоріть просто. Малюкові важко зрозуміти слово «фрустрація», зате він легко засвоїть: «Мені сумно, коли в мене щось не виходить». Прості слова формують основу для емоційного словника дитини. ➿ Запитуйте і слухайте. Замість «Ти злишся?» краще спитати: «Що ти відчуваєш зараз?». Так дитині легше знайти власні слова, а не підлаштовуватись під ваш варіант. ➿ Створіть безпечний простір. Дуже важливо, щоб дитина знала: за її емоції її не осудять. Якщо малюк сердиться чи плаче, прийміть це, вислухайте і скажіть: «Я тебе розумію». ➿ Говоріть про емоції у повсякденному житті. Під час гри, перегляду мультфільму чи прогулянки можна звертати увагу: «Подивись, цей герой сумує. А ти колись почувався так само?». Це тренує навичку помічати й називати почуття. 🧡 Пам’ятайте: розвиток емоційного словника дитини — процес тривалий. Він вимагає вашої терплячості, уваги й любові. Але саме ці маленькі кроки роблять дитину більш впевненою, відкритою і здатною будувати здорові стосунки в майбутньому. #емоції #почуття #дитячапсихологія #емоційнийінтелект