#дати #свята 🕊️ Стовпник і Миротворець: День пам'яті преподобного Даниїла Стовпника. 11 грудня (за новоюліанським та григоріанським календарями, що використовується ПЦУ та УГКЦ) православна та греко-католицька церкви вшановують пам'ять преподобного Даниїла Стовпника. Життя на Стовпі Даниїл Стовпник (близько 409–493 рр.) жив у Візантійській імперії, поблизу Константинополя (сучасний Стамбул). Він є одним із найвідоміших представників аскетичного руху стовпництва. Обітниці: У юності Даниїл прийняв чернечий постриг і вів строге аскетичне життя. Його натхненником був преподобний Симеон Стовпник, який першим обрав цей екстремальний вид подвигу. Подвиг: У віці 42 років Даниїл збудував стовп у безлюдному місці на березі Босфору. На цьому стовпі, висота якого постійно збільшувалася і зрештою сягнула близько 10 метрів, він провів 33 роки свого життя. Служіння: Під час свого подвигу Даниїл постійно молився і постив, терплячи нещадну спеку влітку та лютий мороз взимку. Його подвиг привернув величезну увагу людей. Духовний Вплив Незважаючи на свою фізичну ізоляцію на стовпі, Даниїл був глибоко залучений у життя своєї громади та навіть Візантійської імперії. Духовний Наставник: До підніжжя його стовпа приходили тисячі людей — прості миряни, ченці, чиновники і навіть імператори. Він давав поради, втішав, зцілював хворих і виганяв бісів. Політичний Миротворець: Його авторитет був настільки високий, що до нього зверталися для вирішення політичних та церковних суперечок. Він неодноразово виступав миротворцем і захисником православної віри, протистоячи єресям. Символ Стійкості: Своїм надлюдським подвигом Даниїл показав приклад глибокої віри та абсолютної стійкості духу над тілом. День пам'яті Даниїла Стовпника — це нагода згадати про силу людського духу, віри та його здатність до найвищих форм служіння, навіть у фізичній самотності.

#дати 🕯️ Пам'ять Не Згасне: День пам'яті кримчаків та євреїв Криму — жертв нацизму. ​11 грудня (разом із 12 грудня) в Україні вшановують День пам'яті кримчаків та євреїв Криму — жертв нацизму. Ця пам'ятна дата присвячена одній із найтрагічніших сторінок окупації Кримського півострова під час Другої світової війни. ​Трагедія Грудня 1941 року ​Кримський півострів був окупований нацистськими військами у другій половині 1941 року. Одразу після встановлення окупаційного режиму нацисти розпочали реалізацію своєї політики масового знищення єврейського населення (Голокост). ​Місце Злочину: Масові розстріли відбувалися переважно в районі протитанкового рову на 10-му кілометрі Сімферопольського шосе, а також у Багеровському рові поблизу Керчі. ​Дата: З 11 по 13 грудня 1941 року в Сімферополі окупанти провели найбільшу одномоментну акцію знищення, коли було вбито понад 14 тисяч людей. ​Жертви: Серед убитих були не лише євреї, але й представники унікального корінного народу Криму — кримчаки, яких нацисти, згідно з расовою теорією, також визнали євреями і прирекли на знищення. За кілька днів було вбито практично всю кримчацьку громаду Криму. ​Кримчаки: Унікальний Народ, Спільна Доля ​Кримчаки — це невелика етнографічна група, яка історично проживала у Криму, сповідувала ортодоксальний юдаїзм і говорила кримчацькою мовою тюркської групи. На початок війни їхня чисельність була незначною. ​Нацисти, не розбираючись у тонкощах етнографії, включили кримчаків до списків на знищення. Знищення кримчаків у 1941 році стало катастрофою для цього народу, поставивши його на межу повного зникнення. ​Вшанування Пам'яті ​Цей день є нагадуванням про те, що нацистський геноцид на території України був спрямований проти різних груп населення, і ми повинні зберігати пам’ять про всіх безневинних жертв. ​В Україні, зокрема в АР Крим та в Києві, проводяться пам'ятні заходи, покладання квітів до меморіалів та наукові конференції, присвячені цій трагічній події.

#дати #свята 💃🏻 Пристрасть та Історія: Міжнародний день танго. 11 грудня — це день, коли світ відзначає Міжнародний день танго (Día Nacional del Tango). Це не просто свято танцю, а вшанування унікального культурного явища, яке народилося на перехресті двох континентів і визнане нематеріальною спадщиною людства. Історія Свята Дата 11 грудня була обрана на честь дня народження двох знакових фігур в історії танго: Карлос Гардель (Carlos Gardel, 1890–1935): Легендарний співак, композитор та актор, якого називають "Королем танго". Його голос і пісні сформували класичний стиль танго. Хуліо де Каро (Julio de Caro, 1899–1980): Композитор, диригент та скрипаль, який значно вплинув на розвиток музичної складової танго. Свято було офіційно встановлено у Буенос-Айресі, Аргентина, у 1977 році за ініціативою аргентинського поета та композитора Бен-Міньйона (Ben Molar). Культурне Значення Танго виникло наприкінці ХІХ століття у портових районах Буенос-Айреса (Аргентина) та Монтевідео (Уругвай). Це було справжнє "перехрестя культур", де зустрілися іммігранти з Європи, переселенці з Африки та місцеві мешканці (гаучо). Танго — це Діалог: Цей танець — це глибоко інтимний, часто меланхолійний діалог між партнерами. Він виражає пристрасть, тугу, самотність, ностальгію та складні людські стосунки. Музика: Музика танго, що виконується оркестром (зазвичай включає бандонеон, скрипку, фортепіано та контрабас), має неповторну драму та емоційну глибину. Бандонеон, схожий на гармошку, став душею танго. Нематеріальна Спадщина: У 2009 році ЮНЕСКО визнала танго (як музику, так і танець) нематеріальною культурною спадщиною людства, підкресливши його унікальність та світове значення. У цей день по всьому світу проводяться мілонги (танго-вечірки), концерти, майстер-класи та фестивалі, що відзначають багатство і красу цього унікального мистецтва.

#дати #свята ⛰️ Велич і Крихкість Вершин: Міжнародний день гір (International Mountain Day). Щороку 11 грудня світ відзначає Міжнародний день гір (International Mountain Day). Це свято, встановлене Генеральною Асамблеєю ООН у 2003 році, має на меті підвищити обізнаність про важливість гірських екосистем та необхідність їх сталого розвитку. Чому Гори Важливі? Гори — це не просто мальовничі ландшафти; вони відіграють критично важливу роль у житті планети та мільярдів людей, навіть тих, хто живе далеко від вершин. Джерело Прісної Води: Гори часто називають "водонапірними вежами світу". У них зароджуються та живляться всі великі річки планети, а снігові шапки та льодовики є природними сховищами прісної води. Більше половини населення Землі залежить від гірських водних ресурсів. Біорізноманіття: Гірські регіони є осередками унікального біорізноманіття. Тут мешкають рідкісні та ендемічні види рослин і тварин, що адаптувалися до суворих кліматичних умов. Зміни клімату загрожують цим крихким екосистемам. Клімат: Гори впливають на глобальні погодні та кліматичні системи. Вони також є місцем, де відбуваються значні кліматичні зміни, що впливають на сусідні регіони. Культурна Спадщина: Гірські спільноти, часто ізольовані, зберегли унікальні традиції, знання та культури, які є важливою частиною світової спадщини. Загрози та Виклики Незважаючи на їхню велич, гірські екосистеми є одними з найбільш вразливих на Землі. Зміна Клімату: Глобальне потепління призводить до прискореного танення льодовиків, що загрожує водопостачанню та викликає ризик повеней і зсувів. Нестійке Використання: Надмірне вирубування лісів, нерегульований видобуток корисних копалин та неконтрольований туризм призводять до деградації ґрунтів та втрати біорізноманіття. Бідність: Гірські громади часто стикаються з бідністю та ізоляцією, що ускладнює доступ до освіти, охорони здоров'я та економічних можливостей. Міжнародний день гір закликає уряди, міжнародні організації та громадськість долучатися до зусиль, спрямованих на захист гір та підтримку гірських народів. Це нагадування про те, що здоров'я планети багато в чому залежить від здоров'я її вершин. 💙

#історія #особистості ⚽️ Символ Незламності: Блискучий Шлях Андрія Гусіна (1972–2014). 11 грудня 1972 року народився Андрій Леонідович Гусін — легендарний український футболіст, півзахисник, чиє ім'я асоціюється з найяскравішими перемогами київського "Динамо" та успіхами національної збірної України наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років. Народження Зірки та Унікальний Шлях Гусін розпочав свою кар'єру у львівських "Карпатах", а потім, на початку 1990-х, перейшов до київського "Динамо". Його шлях у футболі був унікальним. Зміна Амплуа: Спочатку Гусін грав на позиції нападника. Однак під керівництвом легендарного тренера Валерія Лобановського він був перекваліфікований у центрального опорного півзахисника. Цей перехід став ключовим для його кар'єри. Стиль Гри: Як опорний півзахисник, Гусін вирізнявся феноменальною витривалістю, бойовими якостями, вмінням "цементувати" центр поля та, що найважливіше, несподівано підключатися до атак. Він забивав важливі голи, з'являючись у штрафному майданчику суперника в найбільш неочікуваний момент. Золота Ера "Динамо" та Збірна Андрій Гусін був невід'ємною частиною "золотої" команди "Динамо" кінця 90-х, яка досягла грандіозних успіхів на європейській арені. "Динамо" Київ: У складі київського клубу він став семиразовим чемпіоном України та чотириразовим володарем Кубка України. Ліга Чемпіонів (1999): Його найбільший клубний успіх — вихід у півфінал Ліги чемпіонів УЄФА у сезоні 1998/99 року, де "Динамо" лише трохи поступилося мюнхенській "Баварії". Збірна України: Гусін був ключовим гравцем національної збірної. Він провів за головну команду країни 71 матч та забив 9 голів. Саме його гол у матчі проти Грузії у 2005 році фактично забезпечив Україні перше в історії вихід до фінальної частини Чемпіонату світу з футболу 2006 року. Трагічний Кінець Після завершення ігрової кар'єри Гусін присвятив себе тренерській діяльності. Його життя трагічно обірвалося 17 вересня 2014 року під час мотоциклетної аварії на автодромі "Чайка" під Києвом. Андрій Гусін залишається символом вірності, працьовитості та незламного духу, які він демонстрував як на футбольному полі, так і в житті.

#історія #особистості 🔬 Батько Бактеріології: Досягнення Роберта Коха, Першовідкривача Збудників (1843–1910). 11 грудня 1843 року народився Роберт Кох — видатний німецький лікар і мікробіолог, якого разом із Луї Пастером вважають одним із засновників сучасної бактеріології та епідеміології. Його революційні відкриття докорінно змінили уявлення про причини хвороб і заклали основи для їх лікування. Головні Відкриття та Методологія Кох присвятив своє життя пошуку конкретних мікроорганізмів, які викликають інфекційні захворювання. Його робота була скрупульозною і надзвичайно важливою для всієї світової медицини. Відкриття Збудника Сибірки (1876): Першим довів, що бактерія Bacillus anthracis є причиною сибірки. Це було перше переконливе наукове доведення того, що конкретний мікроорганізм викликає конкретну хворобу. Відкриття "Палички Коха" (1882): Найвизначніше досягнення Коха — відкриття збудника туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis), яку на його честь назвали паличкою Коха. До цього туберкульоз (сухоти) вважався майже невиліковним і спадковим недугом. Відкриття Збудника Холери (1883): Під час експедиції до Індії Кох виявив бактерію Vibrio cholerae, що викликає холеру, і встановив, що хвороба поширюється через заражену воду. Постулати Коха Для того, щоб науково довести причинно-наслідковий зв'язок між мікроорганізмом і хворобою, Роберт Кох сформулював низку критеріїв, відомих як Постулати Коха (1884 рік). Ці правила є фундаментальними для сучасної мікробіології та інфектології і використовуються донині: Мікроорганізм повинен бути присутній у всіх випадках захворювання. Він має бути виділений з організму і вирощений у чистій культурі. Мікроорганізм, введений здоровому організму, повинен викликати те ж захворювання. Він має бути повторно виділений з експериментально зараженого організму. Нобелівська Премія та Спадщина У 1905 році Роберт Кох отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини за його дослідження і відкриття, що стосуються туберкульозу. Його робота не тільки дала можливість розробити методи діагностики та лікування туберкульозу, а й перетворила мікробіологію з галузі припущень на точну науку, відкривши еру боротьби з інфекційними хворобами.

#історія #особистості 🎬 Режисер Нескорених: Творчий Шлях Ахтема Сеітаблаєва. 11 грудня 1972 року народився Ахтем Шевкетович Сеітаблаєв — видатний український актор, режисер театру та кіно, громадський діяч кримськотатарського походження. Його творчість нерозривно пов’язана з темами національної пам’яті, боротьби за незалежність та трагедії кримськотатарського народу. Повернення додому Ахтем Сеітаблаєв народився у місті Янгіюль (Узбецька РСР) у родині депортованих кримських татар. Дитинство: Його родина змогла повернутися до Криму лише на початку 1990-х років у межах масового повернення кримських татар на історичну батьківщину. Освіта: У Києві він закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого. Ключові Твори та Режисура Після успішної акторської кар'єри, Сеітаблаєв заявив про себе як потужний режисер, здатний працювати з емоційно складними та історично важливими темами. "Хайтарма" (2013): Цей фільм став проривом у його кар'єрі. Це перша художня стрічка про депортацію кримських татар у 1944 році, показану через долю національного героя, льотчика Амет-Хана Султана. Фільм викликав значний резонанс в Україні та світі, утвердивши Сеітаблаєва як режисера-хроніста національної трагедії. "Кіборги" (2017): Це одна з найважливіших стрічок сучасного українського кінематографа. Фільм присвячений героїчній обороні Донецького аеропорту в 2014–2015 роках. Стрічка не лише розповідає про війну, а й досліджує філософські основи української ідентичності та боротьби за цінності. "Захар Беркут" (2019): Екранізація класичної повісті Івана Франка, знята у співпраці з голлівудською командою. Громадянська Позиція Ахтем Сеітаблаєв є активним громадським діячем, який рішуче засудив анексію Криму Росією у 2014 році. Його фільми, особливо "Хайтарма" та "Кіборги", стали потужними інструментами культурної дипломатії та боротьби за український наратив. Звання: Заслужений артист Автономної Республіки Крим. Діяльність у Києві: З 2005 року є актором та режисером Київського академічного театру на Печерську. Його внесок у розвиток українського кіно та його роль у збереженні пам'яті про кримськотатарський народ є вагомими.

#історія #особистості 🕯️ Служитель Народу: Життєвий Шлях Отця Андрія Бандери (1882–1941). 11 грудня 1882 року народився Андрій Михайлович Бандера — священник Української греко-католицької церкви (УГКЦ), культурно-громадський діяч, капелан Української Галицької Армії (УГА) та, що найвідоміше, батько провідника ОУН Степана Бандери. Його життя стало трагічним символом долі української інтелігенції у ХХ столітті. Служіння і Діяльність Андрій Бандера був не просто священником, а активним будівничим національного життя на Галичині. Освіта та Рукоположення: Він закінчив теологічний факультет Львівського університету. Після рукоположення у 1906 році служив у різних парафіях на Івано-Франківщині, де поєднував душпастирську роботу з просвітницькою. Громадська Робота: Отець Андрій активно організовував у селах осередки товариств "Просвіта" і "Сільський господар", поширював українську літературу, боровся з пияцтвом та зміцнював національну свідомість селян. Капелан УГА: Під час Української революції (1918–1919) він був активним учасником державотворчих процесів та служив польовим капеланом у лавах Української Галицької Армії, супроводжуючи воїнів у боях. Батько і Вихователь Родина Бандер була надзвичайно патріотичною. Андрій та його дружина Мирослава (донька священника) виховали семеро дітей, серед яких — майбутній лідер націоналістичного руху Степан. Отець Андрій, керуючись принципами УГКЦ та національної ідеї, заклав у своїх дітей глибоке почуття обов'язку перед Україною, суворої дисципліни та високої моралі. Він був першим, хто познайомив своїх синів із національними героями та історією боротьби за незалежність. Трагічна Доля Життя Андрія Бандери обірвалося після приходу радянської влади на Західну Україну у 1939 році. Арешт: Його заарештували органи НКВС у травні 1941 року за звинуваченням у "контрреволюційній діяльності". Вирок і Страта: Після жорстоких допитів, на яких священник тримався гідно, його засудили до страти. 10 липня 1941 року отця Андрія Бандеру було розстріляно в Києві, у Биківнянському лісі, або, за іншими даними, в одній із київських тюрем. Таким чином, Андрій Бандера став жертвою двох окупаційних режимів (був також ув'язнений польською владою) за свою непохитну вірність українській ідеї та церкві.

#історія #події ⚔️ Вогонь Повстання: Як Козаки Здобули Київський Замок і Розпалили Визвольну Війну. Ніч з 10 на 11 грудня 1648 року стала одним із визначальних моментів у ході Національно-визвольної війни, що охопила Україну під проводом Богдана Хмельницького. Саме в цей час повстанські загони здійснили успішний та символічний акт — захоплення Київського замку. Зимовий Злам До кінця осені 1648 року козацькі війська здобули низку блискучих перемог (Жовті Води, Корсунь, Пилявці) і взяли в облогу Львів та Замостя. Однак після укладення Замостського перемир'я (листопад 1648 р.) між Хмельницьким та польським командуванням, Богдан з основними силами відійшов, щоб не перенапружувати сили. Але це перемир’я не зупинило народного повстання. Українське селянство, міщани та нереєстрові козаки, натхненні першими перемогами, вже не бажали повертатися під владу Речі Посполитої і продовжили боротьбу, особливо у центральних воєводствах. Штурм Київського Замку Київський замок був важливим адміністративним і військовим центром на території Київського воєводства. Його захоплення мало не стільки військове, скільки символічне та політичне значення. Організатори: Повстання в самій столиці організували місцеві козаки та міщани. Дата та Час: У ніч на 11 грудня (за іншими даними – 12 грудня), повстанці здійснили несподіваний штурм. Перемога: Замок був швидко захоплений, а польський гарнізон, який, ймовірно, був невеликим і деморалізованим, не зміг чинити ефективний опір. Ця подія фактично ознаменувала перехід контролю над містом від польської адміністрації до повстанських сил. Наслідки для Визвольної Війни Захоплення замку стало каталізатором для подальшого розгортання повстання на Київщині та підкреслило глибину народної підтримки Хмельницького, навіть коли його основні сили відпочивали. Посилення Повстання: Успіх у Києві надав рішучості іншим повстанським загонам у регіоні, які почали масово витісняти польську шляхту та адміністрацію. Тріумфальний В’їзд Хмельницького: Цей успіх підготував ґрунт для історичного тріумфального в’їзду Богдана Хмельницького до Києва на Різдво 23 грудня 1648 року. Гетьман прибув до міста як визволитель, його зустрічало духовенство, міщани та величезні натовпи, що укріпило його авторитет як національного лідера. Формування Території: Захоплення Києва стало важливим кроком у формуванні фактичної території козацької держави, що пізніше оформилася як Гетьманщина. Захоплення Київського замку 11 грудня 1648 року чітко засвідчило, що повстання перетворилося на справжню Національно-визвольну війну, яка охопила всі верстви суспільства і не могла бути зупинена простим перемир'ям.

#історія події 🌍 Створення ЮНІСЕФ для дітей, зруйнованих війною. 11 грудня 1946 року — через рік після закінчення Другої світової війни, Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ООН) ухвалила доленосне рішення: заснувати Міжнародний надзвичайний дитячий фонд ООН (United Nations International Children’s Emergency Fund), відомий світові за своєю незмінною абревіатурою ЮНІСЕФ (UNICEF). Місія Надзвичайної Допомоги Створення ЮНІСЕФ було прямим і необхідним кроком у відповідь на гуманітарну катастрофу, яка охопила Європу та Китай. Мільйони дітей залишилися сиротами, голодували, страждали від хвороб і браку одягу. Первинна Мета: Головна місія Фонду полягала у наданні екстреної допомоги дітям та матерям у країнах, що найбільше постраждали від війни, незалежно від того, яку роль ці країни відігравали у конфлікті. Ключова Допомога: У перші роки діяльність ЮНІСЕФ була зосереджена на доставці критично важливих ресурсів, зокрема: Продуктів харчування (наприклад, молока). Ліків та вакцин (наприклад, для боротьби з туберкульозом). Одягу та іншої гуманітарної допомоги. Еволюція Мандату Спочатку ЮНІСЕФ створювався як тимчасова організація, оскільки передбачалося, що його місія буде вичерпана після відновлення Європи. Однак у 1950 році Генеральна Асамблея ООН визнала, що потреби дітей світу є постійними та глобальними. 1953 рік: ЮНІСЕФ став постійною частиною системи ООН. Слова "Міжнародний" та "Надзвичайний" (International Emergency) були вилучені з повної назви, але популярна абревіатура UNICEF залишилася. Нова Філософія: Фонд переорієнтувався з надзвичайної допомоги на довгострокові програми розвитку та захисту прав дітей у всьому світі, особливо у країнах, що розвиваються. Нобелівська Премія та Світове Визнання У 1965 році ЮНІСЕФ отримав Нобелівську премію миру за свою роботу, яка демонструвала, як людство може об’єднатися для захисту найуразливіших громадян. Сьогодні ЮНІСЕФ працює у понад 190 країнах, включаючи Україну (де офіс Фонду відкрито з 1997 року), захищаючи право кожної дитини на виживання, освіту та захист від насильства. 😇