Українська
English
#поезія
Ми кажемо пройде, та не проходить.
І час, як вічність, убиває біль.
Та й ще живе в душі тугою,
На серці раною зелена цвіль.
Ми видаляємо із телефону цифри,
Щоб більше не набрати номера.
Та в памʼяті житимуть вічно,
Й любов до них буде жива.
Ми кажемо життя триває далі,
І все в рутині забуваємось на мить.
Та як забути тих, кого немає,
І як навчитись далі без них жить…
Viktoria Sakalosh
Ми кажемо пройде, та не проходить.
І час, як вічність, убиває біль.
Та й ще живе в душі тугою,
На серці раною зелена цвіль.
Ми видаляємо із телефону цифри,
Щоб більше не набрати номера.
Та в памʼяті житимуть вічно,
Й любов до них буде жива.
Ми кажемо життя триває далі,
І все в рутині забуваємось на мить.
Та як забути тих, кого немає,
І як навчитись далі без них жить…
Viktoria Sakalosh
#поезія
Ми кажемо пройде, та не проходить.
І час, як вічність, убиває біль.
Та й ще живе в душі тугою,
На серці раною зелена цвіль.
Ми видаляємо із телефону цифри,
Щоб більше не набрати номера.
Та в памʼяті житимуть вічно,
Й любов до них буде жива.
Ми кажемо життя триває далі,
І все в рутині забуваємось на мить.
Та як забути тих, кого немає,
І як навчитись далі без них жить…
Viktoria Sakalosh
629views
1
Shares
