#поезія
Змиває дощ холодний пишні фарби
Із трав. Дерева — з бронзи канделябри
Тремтять, голіють, тягнуть руки ввись,
Говіють перед сповіддю. Стій і дивись.
За гілку яблуко тримається щосили…
Цей сад і ця печаль моєму серцю милі,
Із ним ми рідні, доля в нас на двох одна:
Пошарпають вітри, снігами занесе зима…
Вже відбуяли цвітом, виплекали плід,
Не впали на коліна, не зрадили свій рід.
Корінням уросли в цю землю навіки,
Стоятимемо тут, аж поки Бог замкне повіки.
Пережили і бурі, урагани і морози,
Вмивали душу дрібні роси-сльози ,
Разом чекали ми весну і розквітали ,
Не віддалися злій зневірі на поталу.
Не нарікаємо, не проклинаєм світ,
Радіємо життю уже багато зим і літ…
Тобою марю, чекаю зустрічі, моя надія-сад.
Тим часом на плече тихенько схилився листопад….
Оксана Швед
#поезія
Змиває дощ холодний пишні фарби
Із трав. Дерева — з бронзи канделябри
Тремтять, голіють, тягнуть руки ввись,
Говіють перед сповіддю. Стій і дивись.
За гілку яблуко тримається щосили…
Цей сад і ця печаль моєму серцю милі,
Із ним ми рідні, доля в нас на двох одна:
Пошарпають вітри, снігами занесе зима…
Вже відбуяли цвітом, виплекали плід,
Не впали на коліна, не зрадили свій рід.
Корінням уросли в цю землю навіки,
Стоятимемо тут, аж поки Бог замкне повіки.
Пережили і бурі, урагани і морози,
Вмивали душу дрібні роси-сльози ,
Разом чекали ми весну і розквітали ,
Не віддалися злій зневірі на поталу.
Не нарікаємо, не проклинаєм світ,
Радіємо життю уже багато зим і літ…
Тобою марю, чекаю зустрічі, моя надія-сад.
Тим часом на плече тихенько схилився листопад….
Оксана Швед
Українська
English
