• Добрий ранок 💐
    Добрий ранок 💐
    Love
    1
    509views
  • 🇺🇦💦Чотири медалі на двох здобули українські стрибунки у воду на 12-му міжнародному турнірі Ulla Klinger Cup 2025 в Аахені (Німеччина)🇩🇪

    🥇«Золото»: Софія Шинкаренко (вишка, група А (16–18 років).
    🥇«Золото»: Яна Говтвян (трамплін 1 м, відкрита група).
    🥇«Золото»: Яна Говтвян (трамплін 1 м, група А).
    🥉«Бронза»: Софія Шинкаренко (трамплін 1 м, група А).
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🇺🇦💦Чотири медалі на двох здобули українські стрибунки у воду на 12-му міжнародному турнірі Ulla Klinger Cup 2025 в Аахені (Німеччина)🇩🇪 🥇«Золото»: Софія Шинкаренко (вишка, група А (16–18 років). 🥇«Золото»: Яна Говтвян (трамплін 1 м, відкрита група). 🥇«Золото»: Яна Говтвян (трамплін 1 м, група А). 🥉«Бронза»: Софія Шинкаренко (трамплін 1 м, група А). #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    81views
  • ПОТУЖНИЙ УДАР
    #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news
    ПОТУЖНИЙ УДАР #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news
    173views 5Plays
  • 109views
  • 💛 Даяна Ястремська (WTA 34) успішно стартувала на турнірі WTA 125 у Ліможі (Франція)

    В 1/16 фіналу українка у двох сетах переграла росіянку Аліну Чараєву (WTA 241), яка виступає в «нейтральному» статусі.

    👀 Ястремська перервала серію із семи поразок поспіль. Востаннє вона перемагала ще на Олімпійських іграх 2024 у липні.
    #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    💛 Даяна Ястремська (WTA 34) успішно стартувала на турнірі WTA 125 у Ліможі (Франція) В 1/16 фіналу українка у двох сетах переграла росіянку Аліну Чараєву (WTA 241), яка виступає в «нейтральному» статусі. 👀 Ястремська перервала серію із семи поразок поспіль. Востаннє вона перемагала ще на Олімпійських іграх 2024 у липні. #tennis #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    73views
  • https://youtu.be/Epf5kSjf66Y?si=BhMW6CofCJBNqIex
    https://youtu.be/Epf5kSjf66Y?si=BhMW6CofCJBNqIex
    141views
  • Мовчазна поїздка

    Це мала бути звичайна поїздка трасою Р-32: асфальт рівний, небо похмуре, і кілометри повзли, як черга в паспортному столі. Водій — Микола — був чоловік небагатослівний, не те щоб сумний, просто... економний на букви. Говорив рідко, тільки коли сильно припече: наприклад, коли суп проливався в багажнику або коли кіт засинав на капоті.

    Але того дня навіть йому стало нудно. Радіо дратувало — там уже втретє грали пісню, в якій співачка десять разів підряд питала "де ти є?". Микола подумав:
    «Я на трасі, а ти явно не тут. І вистачить кричати».

    Отже, на узбіччі стояв чоловік із рюкзаком — типова картина. Микола пригальмував. Пасажир мовчки кивнув, відчинив двері, сів. Жодного "дякую", "добрий день", "не хвилюйтесь, я не маніяк". Просто — сів. І сидить.

    Минуло хвилин десять.

    Микола крадькома зиркнув на нього:
    «Може він журналіст? Ні, занадто спокійний. Може вчитель історії? Хоча... не схоже, бо без шарфа і не пахне крейдою».

    Пасажир, у свою чергу, думав:
    «Водій якийсь мовчазний. А раптом не любить, коли йому щось говорять? Може, він взагалі глухий і їздить по відчуттю? Хоча... чого тоді ввімкнене радіо?»

    Так і їхали. В кожного — своя версія реальності.
    Микола думав, як почати розмову:
    «Спитати, куди їде? Та він же вже сказав “до повороту на Млинівці”. Може, спитати, чи в нього є собака? А якщо немає, а тема болюча? Чи краще про погоду… хоча, це ще гірше, ніж про собак».

    А пасажир тим часом міркував:
    «Чи не сказати: “У вас зліва дзеркало трохи під кутом, може підкрутити?”... Ні, подумає, що я зануда. А може, сказати, що дорога рівна? Але це банально. Та й у нього обличчя як у людини, яка одразу роздратується від слова “дорога”.»

    Тим часом пролетіло ще тридцять кілометрів. Тиша в салоні була настільки густа, що навігатор якось сам себе вимкнув від незручності.

    І тут на узбіччі стояв ще один пасажир. Микола подумав: “Може хоч цей заговорить”. І зупинився.

    Новий пасажир сів, кивнув — і… мовчить. Навіть очі не підняв, просто втупився у вікно.
    Інтроверт. Абсолютний. Увесь в собі. Можливо, навіть орендує внутрішню кімнату у своїй душі.

    І знову — мовчання.

    Тепер у машині було троє людей, троє історій, троє світів. І жоден з них не озвучився. Один думав, як не здатися грубим, другий — як не здатися нав’язливим, третій — взагалі не мав бажання здаватись. Нікому.

    Доїхали. Без жодного слова. Лише прощальне синхронне кивання трьох голів, ніби тріо сов.

    Микола повернув на заправку, вийшов, налив собі кави і, сьорбаючи, подумав:
    «Знаєш що, Миколо? Ти міг би зараз слухати історії, сміятись або сперечатись про погоду… А замість цього — концерт тиші. Але може, воно й на краще. Бо ще не вистачало, щоб перший пасажир виявився репером, а другий — тещиним адвокатом».

    І з полегшенням видихнув. Бо тиша — теж звук. Просто тихий. І не завжди найгірший.

    Мовчазна поїздка Це мала бути звичайна поїздка трасою Р-32: асфальт рівний, небо похмуре, і кілометри повзли, як черга в паспортному столі. Водій — Микола — був чоловік небагатослівний, не те щоб сумний, просто... економний на букви. Говорив рідко, тільки коли сильно припече: наприклад, коли суп проливався в багажнику або коли кіт засинав на капоті. Але того дня навіть йому стало нудно. Радіо дратувало — там уже втретє грали пісню, в якій співачка десять разів підряд питала "де ти є?". Микола подумав: «Я на трасі, а ти явно не тут. І вистачить кричати». Отже, на узбіччі стояв чоловік із рюкзаком — типова картина. Микола пригальмував. Пасажир мовчки кивнув, відчинив двері, сів. Жодного "дякую", "добрий день", "не хвилюйтесь, я не маніяк". Просто — сів. І сидить. Минуло хвилин десять. Микола крадькома зиркнув на нього: «Може він журналіст? Ні, занадто спокійний. Може вчитель історії? Хоча... не схоже, бо без шарфа і не пахне крейдою». Пасажир, у свою чергу, думав: «Водій якийсь мовчазний. А раптом не любить, коли йому щось говорять? Може, він взагалі глухий і їздить по відчуттю? Хоча... чого тоді ввімкнене радіо?» Так і їхали. В кожного — своя версія реальності. Микола думав, як почати розмову: «Спитати, куди їде? Та він же вже сказав “до повороту на Млинівці”. Може, спитати, чи в нього є собака? А якщо немає, а тема болюча? Чи краще про погоду… хоча, це ще гірше, ніж про собак». А пасажир тим часом міркував: «Чи не сказати: “У вас зліва дзеркало трохи під кутом, може підкрутити?”... Ні, подумає, що я зануда. А може, сказати, що дорога рівна? Але це банально. Та й у нього обличчя як у людини, яка одразу роздратується від слова “дорога”.» Тим часом пролетіло ще тридцять кілометрів. Тиша в салоні була настільки густа, що навігатор якось сам себе вимкнув від незручності. І тут на узбіччі стояв ще один пасажир. Микола подумав: “Може хоч цей заговорить”. І зупинився. Новий пасажир сів, кивнув — і… мовчить. Навіть очі не підняв, просто втупився у вікно. Інтроверт. Абсолютний. Увесь в собі. Можливо, навіть орендує внутрішню кімнату у своїй душі. І знову — мовчання. Тепер у машині було троє людей, троє історій, троє світів. І жоден з них не озвучився. Один думав, як не здатися грубим, другий — як не здатися нав’язливим, третій — взагалі не мав бажання здаватись. Нікому. Доїхали. Без жодного слова. Лише прощальне синхронне кивання трьох голів, ніби тріо сов. Микола повернув на заправку, вийшов, налив собі кави і, сьорбаючи, подумав: «Знаєш що, Миколо? Ти міг би зараз слухати історії, сміятись або сперечатись про погоду… А замість цього — концерт тиші. Але може, воно й на краще. Бо ще не вистачало, щоб перший пасажир виявився репером, а другий — тещиним адвокатом». І з полегшенням видихнув. Бо тиша — теж звук. Просто тихий. І не завжди найгірший.</em>
    Like
    2
    905views
  • Шведський легкоатлет Арман Дюплантіс водинадцяте побив світовий рекорд у стрибках з жердиною
    #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика #diamondleague
    https://brovarysport.net.ua/?p=32414
    Шведський легкоатлет Арман Дюплантіс водинадцяте побив світовий рекорд у стрибках з жердиною #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика #diamondleague https://brovarysport.net.ua/?p=32414
    BROVARYSPORT.NET.UA
    Арман Дюплантіс водинадцяте встановив світовий рекорд у стрибках з жердиною
    Шведський легкоатлет Арман Дюплантіс водинадцяте побив світовий рекорд у стрибках з жердиною оновивши власний світовий рекорд, який він встановив в серпні 2024-го. Сталося це на турнірі Континентального туру в французькому Клермон-Феррані. Дюплантіс подолав позначку 6.27 метрів. Для Дюплантіса
    296views
  • #новини
    Електрокар Xiaomi SU7 Ultra перетворився на смертельну пастку після аварії — авто врізалось у відбійник і спалахнуло за лічені секунди.

    Двері заблокувались, а очевидці не змогли розбити скло — машина буквально замкнула водія всередині.

    За даними ЗМІ, чоловік згорів живцем. Xiaomi поки мовчить, а акції компанії вже просіли на 6%.
    #новини Електрокар Xiaomi SU7 Ultra перетворився на смертельну пастку після аварії — авто врізалось у відбійник і спалахнуло за лічені секунди. Двері заблокувались, а очевидці не змогли розбити скло — машина буквально замкнула водія всередині. За даними ЗМІ, чоловік згорів живцем. Xiaomi поки мовчить, а акції компанії вже просіли на 6%.
    Wow
    1
    179views 3Plays
  • https://youtu.be/YCOQtpjYVIA?si=BjSVjHn2eR1qU2KU
    https://youtu.be/YCOQtpjYVIA?si=BjSVjHn2eR1qU2KU
    68views