Український військовий, який повернувся з російського полону, поділився спогадами про життя у в’язниці окупантів та системні знущання, спрямовані на приниження й ламання людей. Він зізнається, що спогади переслідують його й тепер: “Бувають моменти, коли я просто одягаюсь або прокидаюсь серед ночі… і раптом накочує памʼять”. За його словами, найважчим був повільний психологічний тиск і постійний голод. Полонені щодня чекали звук візка з їжею, мріючи хоча б про окраєць хліба. «Голод робив із нами щось дивне… здавалося, що могли б упасти на коліна за крихту», — згадує він. Під час роздачі всі мали стояти у принизливій позі, не піднімаючи погляду. Хліб часто падав на підлогу, наглядачі могли наступити на нього чи плюнути, а полонені все одно ділили кожен шматок. Їх годували водою з-під макаронів та напівпорожніми кружками чаю, який називали «сечею дракона». Військовий каже, що така система навмисно перетворювала людей на зламаних і виснажених. 🖋️: rastishka4308 | Instagram

https://www.youtube.com/live/2fpessfg6hQ?si=7oBsvsJz7gUPHigI

Тінь

https://youtube.com/shorts/cnRSzMJlXpc?si=AWTTRRW2peZRAtsA

https://youtu.be/bss-6tVApgo?si=2H8ZFqKgU975Loa0