Мої фото. ‐‐--------------------------------------- ❤️⭐️❤️ дизайн логотипів та брендбук Михайло Розумний - www.artzong.com

ЛИСТ ДО СЕБЕ Я пишу тобі крізь роки та днини, Не забудь, ким був у часи гріховні, Не втопи свій спокій у виннім плині, Не віддай душу за гроші коштовні. Знай собі, як ти прийшов сюди рано, Як мовчав, коли горіло все тіло. Щоб це майбутнє було завжди дано, То збережи все те, що не згоріло. Не шукай себе в чужих словах ночі, Не простягай руки до брехні доби. Краще іти босим по снах пророчих, Ніж запалити факт у вогні юрби. Будь сам собою, нехай дрібні грози Не порушать рівновагу дум твоїх. Мовчки стій, коли несуться погрози, Та не кинь себе в ніякий шум від них. Як же вже станеш сильнішим колись ти, То не забудь про найпершого себе, Там, де ти був немовлям ще в колисці І повертай серце своє до неба. Мирослав Манюк 05.06.2025

Одеса

Ілон Маск вкрав десятки мільйонів доларів в одного із найвідоміших міст світу: що відбувається. Ілона Маска звинуватили у привласненні 80 мільйонів доларів, які були виділені Нью-Йорку для допомоги у розміщенні мігрантів. Міський контролер Нью-Йорка Бред Ландер заявив, що Маск незаконно вилучив ці федеральні кошти, які мали відшкодувати місту витрати. Сума, яку схвалив Конгрес США для мегаполіса, зникла з банківського рахунку. #новини

Вітаю всіх любителів містики та нічних жахів! 🖤 Це Баффі, і сьогодні я хочу поділитися з вами історією, яка навіть мене змусила трохи похвилюватися. Так-так, буває таке навіть зі мною! Приготуйтеся до розповіді про одну з тих ночей, коли все пішло не так, як мало б... "Той, хто живе у тінях" Це сталося кілька років тому, коли я ще тільки починала свої нічні патрулювання в Саннідейлі. Ніч була звичайною, місяць висів у небі, як завжди, ховаючись за хмарами, наче боявся побачити те, що відбувається на вулицях. Я йшла старим кладовищем, шукаючи чергового вампіра, який вирішив, що вечірка почнеться без мене. 😏 В повітрі витав незрозумілий холод, навіть для осіннього вечора. Здавалося, що кожен подих був густішим, ніж звичайно. І раптом я відчула це… Хтось спостерігав за мною. Знаєте це відчуття, коли хтось дивиться на вас з-за спини, а ви розумієте, що він там, але все одно не обертаєтесь? Ось так я себе і почувала. Зробивши кілька кроків вперед, я почула, як щось прошелестіло у кущах праворуч. "Напевно, просто кішка" — подумала я, але серце почало битися швидше. Світло місяця знову виглядало з-за хмар, і я повернулася… але нікого не побачила. Просто тіні, які танцювали на землі, наче хтось спеціально грався з ними, створюючи хитромудрі фігури. Я продовжила йти, прислухаючись до кожного звуку, коли раптом почула тихий шепіт. Він був настільки слабкий, що мені довелося напружити слух, щоб зрозуміти, чи не уявляю я собі. Але ні… голос був реальним. І він, здається, кликав мене: "Баффі… Баффі…" Я зупинилася. Звідки він лунав? Здавалося, що він був всюди, наче самі дерева почали шепотіти. Мурашки побігли по шкірі. "Що ж, вирішили погратися з моїми нервами?" — подумала я, і раптом побачила його. Тінь. Це була не просто звичайна тінь. Вона була густа, як чорнило, і рухалася сама по собі, як жива істота. Вона наче "стікала" зі стіни старої каплиці й підповзала до мене. З кожним кроком вона ставала все більш реальною, поки не перетворилася на силует високого чоловіка. Його обличчя було нечітким, але очі… Очі горіли темним вогнем, наче вони були зроблені з чистого мороку. Я кинулася вперед з дерев’яним кілком, готуючись завдавати удару, але коли моя рука пройшла крізь нього, я зрозуміла, що він не був фізичним. Тінь просто розпливлася, а потім знову зібралася в одному місці, тепер вже за моєю спиною. "Це жарт?!" — сказала я вголос, але тінь почала сміятися. Сміх був хрипкий, наче з потойбічного світу, і змусив моє серце стиснутися. Тінь почала наближатися, і я зрозуміла, що це не просто якийсь вампір чи демон. Це було щось набагато гірше… щось давнє, що прийшло з темряви, з глибини ночі, де не було місця для світла. Я кинулася бігти. Тінь слідувала за мною, і здавалося, що вона ставала дедалі більшою, охоплюючи все навколо. Я бачила, як її обриси змішуються з тінями дерев, поки все кладовище не почало здаватись єдиною великою тінню. Я бігла кладовищем, відчуваючи, як тінь, наче жива темрява, наближається все ближче. Вона оточувала мене з усіх боків... Потрібен був план, і швидко. Я згадала про одну давню легенду, яку колись розповідав Джайлс. Кажуть, що є такі тіні, які харчуються страхом і темрявою, що вони стають сильнішими, коли їх бояться. Але якщо зможеш відвернути їх увагу від себе, вони втрачають силу, наче здуваються, як повітряна кулька. І от, думаючи про це, я зупинилася і подивилася на тінь просто в очі — або що там у неї було замість очей. "Що ж, — сказала я, — якщо ти така крута, то давай подивимось, хто кого!" І, перш ніж вона змогла зреагувати, я вихопила з рюкзака невелике дзеркало. Я повернула дзеркало так, щоб воно відбивало світло від місяця просто на тінь. На мить вона здригнулася, а тоді, наче відчувши загрозу, почала відступати. Я зрозуміла, що легенда говорить правду: тіні не виносять, коли їх ставлять перед фактом їхньої ж власної сутності. Я крокувала вперед, а тінь відступала, наче боялася побачити себе справжню. Я тримала дзеркало впевнено, не відводячи погляду, і продовжувала йти на неї. "Давай, — мовила я, — подивимось, хто ти насправді. Дивись на себе, не ховайся!" Тінь почала тріщати, розпадатися на маленькі шматочки темряви, які зникали, наче здувалися. З кожним кроком я бачила, як вона втрачає свою форму, стає дедалі меншою, поки не залишилася лише маленька крапка темряви, яка розсипалася на пил і зникла в нічному повітрі. Я витерла піт із чола і вдихнула глибоко. На одного монстра у світі стало менше. Можете не дякувати. Завжди ваша Баффі 🦇✨ #fan_art #супер_історія #містика

https://www.youtube.com/live/W21fsGw_P0M?si=D3ownEr1VyI0JC-B