• Вже післязавтра стартує фестиваль "Книжкова країна", тож ми продовжуємо цикл публікацій про події, які можуть бути цікаві любителям sci-fi
    Про події першого дня, ми писали тут: https://www.fankolo.com/posts/104208
    А в цьому пості розповімо про події другого дня (26.09 - П'ятниця)

    1️⃣15:30 Презентація : Розмова довкола роману Максима Гаха «Aurora Borealis» про цю книгу ми вже писали в цьому пості: https://www.fankolo.com/posts/74644 А також зазначимо, що на самій події буде присутній автор.
    2️⃣ 19:00 Зустріч «Видавництво, література, книжки: розмова з Олексієм Жупанським» (павільйон 1, зала 2)
    3️⃣ 19:00 Презентація «Яке місце займають збірки на книжковій полиці» модерувати зустріч буде Альона Сіліна менеджерка ЛО "Зоряна Фортеця" (шатро подій)

    #sci_fi_не_нудно
    Вже післязавтра стартує фестиваль "Книжкова країна", тож ми продовжуємо цикл публікацій про події, які можуть бути цікаві любителям sci-fi Про події першого дня, ми писали тут: https://www.fankolo.com/posts/104208 А в цьому пості розповімо про події другого дня (26.09 - П'ятниця) 1️⃣15:30 Презентація : Розмова довкола роману Максима Гаха «Aurora Borealis» про цю книгу ми вже писали в цьому пості: https://www.fankolo.com/posts/74644 А також зазначимо, що на самій події буде присутній автор. 2️⃣ 19:00 Зустріч «Видавництво, література, книжки: розмова з Олексієм Жупанським» (павільйон 1, зала 2) 3️⃣ 19:00 Презентація «Яке місце займають збірки на книжковій полиці» модерувати зустріч буде Альона Сіліна менеджерка ЛО "Зоряна Фортеця" (шатро подій) #sci_fi_не_нудно
    Like
    Love
    Congratulation
    3
    520переглядів
  • 308переглядів 11Відтворень
  • 💸 У 2024 році українські чиновники задекларували понад 2,1 тисячі криптовалютних активів – у 2.2 рази більше, ніж до повномасштабного вторгнення, – Опендатабот
    Лідерами за обсягами у токенах стали:
    ➡️ Глава комітету ВР з питань екологічної політики Бондаренко – 80 BTC (279,4 млн грн).
    ➡️ Начальник департаменту Офісу Генпрокурора Бровко – 847 908 USDT (35 млн грн).
    ➡️ Депатут Майзель – 200 ETH (15,5 млн грн).
    💸 У 2024 році українські чиновники задекларували понад 2,1 тисячі криптовалютних активів – у 2.2 рази більше, ніж до повномасштабного вторгнення, – Опендатабот Лідерами за обсягами у токенах стали: ➡️ Глава комітету ВР з питань екологічної політики Бондаренко – 80 BTC (279,4 млн грн). ➡️ Начальник департаменту Офісу Генпрокурора Бровко – 847 908 USDT (35 млн грн). ➡️ Депатут Майзель – 200 ETH (15,5 млн грн).
    181переглядів
  • #поезія
    Слід на піску у тілі води півмісяцем,
    шурхіт у мушлі – сонно-солодке ви‌диво:
    терпне від соку липень
    під стукіт коліс – і я
    слухаю, може,
    падаю, може,
    дихаю.

    Хвиля гойдає, тепла й хистка на дотики,
    в зелень сльози морської –
    окраєць сонця, де
    контури обрію тоншають,
    контури смужаться.
    Чайка струсила крило –
    золоте, прозоре.

    Музика грому стає густою й терплячою,
    сонце – за о‌вид,
    світло у тім’я гупає –
    іскра до іскри,
    вибух накриє тишу і…
    Море вже інше,
    світ уже інший –
    вищий.

    Там, де горіло, попіл дощами вимило:
    нитка – до неба,
    нитка – у воду –
    світиться.
    Срібна риби‌на зливи – відлуння сили
    дике лускате тіло
    несе до місяця.

    Іолана Тимочко
    #поезія Слід на піску у тілі води півмісяцем, шурхіт у мушлі – сонно-солодке ви‌диво: терпне від соку липень під стукіт коліс – і я слухаю, може, падаю, може, дихаю. Хвиля гойдає, тепла й хистка на дотики, в зелень сльози морської – окраєць сонця, де контури обрію тоншають, контури смужаться. Чайка струсила крило – золоте, прозоре. Музика грому стає густою й терплячою, сонце – за о‌вид, світло у тім’я гупає – іскра до іскри, вибух накриє тишу і… Море вже інше, світ уже інший – вищий. Там, де горіло, попіл дощами вимило: нитка – до неба, нитка – у воду – світиться. Срібна риби‌на зливи – відлуння сили дике лускате тіло несе до місяця. Іолана Тимочко
    Love
    1
    444переглядів
  • Like
    Love
    4
    204переглядів 1 Поширень
  • Вгадайте що це за тварина😄
    Вгадайте що це за тварина😄
    Love
    2
    3коментарів 270переглядів
  • Love
    Like
    3
    223переглядів
  • Вау,в небі над Києвом помітили силует України.💙💛
    Вау,в небі над Києвом помітили силует України.💙💛
    Love
    1
    155переглядів 5Відтворень
  • Натяк зрозумів, приступаю до роботи 🥊🤣
    Натяк зрозумів, приступаю до роботи 🥊🤣
    215переглядів 5Відтворень
  • #дати
    Михайло Бойчук: Геній українського монументалізму, чиє життя обірвалося в полум'ї репресій

    30 жовтня 1882 року в маленькому селі Романівка на Тернопільщині народився Михайло Львович Бойчук – видатний український художник, монументаліст, педагог і теоретик мистецтва.** Ця дата, що припадає на осінній період, коли природа Галичини набуває золотавих барв, символічно відображає творчий стиль Бойчука: яскравий, монументальний, глибоко вкорінений у народних традиціях. Сьогодні, коли ми відзначаємо 143-ту річницю від дня його народження, варто згадати постать, яка не лише оживила українське мистецтво на початку XX століття, але й стала жертвою сталінських репресій. Михайло Бойчук – засновник "бойчукізму", школи, що поєднала візантійські мотиви з революційними новаціями, – залишив по собі спадщину, яка надихає покоління митців попри трагічний фінал його життя.

    Ранні роки: Від селянського подвір'я до мистецьких вершин

    Народжений у селянській родині в багатодітній сім'ї селянина-садівника, Михайло Бойчук з дитинства вбирав красу українського села. Романівка, оточена мальовничими пагорбами, стала першим "полотном" для його фантазії. У 1891 році родина переїжджає до Чорткова, де юний Михайло вступає до гімназії. Тут його талант помічають: він малює ікони для місцевої церкви, виявляючи хист до реставрації старовинних фресок. Ці ранні вправи з іконописом заклали основу його майбутнього стилю – повернення до коренів українського середньовічного мистецтва.

    У 1903 році Бойчук вирушає до Львова, де вступає до Індустріальної школи, а згодом – до Краківської академії мистецтв. Тут, під керівництвом видатних викладачів, він опановує основи класичного живопису. Але справжній прорив стається 1907 року, коли Михайло переїжджає до Відня, а потім – до Мюнхена та Парижа. У французькій столиці, центрі авангарду, Бойчук вивчає твори Ренесансу, знайомиться з фресками Джотто та італійським проторенесансом. "Я шукаю національну форму в європейських традиціях", – згадував він пізніше. Цей період формує його як монументаліста: великі форми, чіткі контури, гармонія кольорів – все це стане відмітними рисами "бойчукізму".

    У 1910–1913 роках Бойчук бере участь у виставках "Салону Незалежних" у Парижі, де його роботи, натхненні візантійським мистецтвом, викликають захват. Разом з однодумцями – Софією Налепінською та Василем Седляром – він створює серію полотен під назвою "Відродження візантійського мистецтва", що стає маніфестом українського модернізму. Ці роки – час становлення: від скромного селянського хлопця до визнаного майстра Європи.

    "Бойчукізм": Революція в українському мистецтві

    Повернувшись в Україну в 1913 році, Бойчук одразу занурюється в вир подій Першої світової війни та Української революції. У 1917 році він стає одним із засновників Української державної академії мистецтв у Києві, де очолює кафедру монументального живопису. Тут народжується його школа – "бойчукізм", унікальний стиль, що синтезує давньоукраїнські традиції (іконопис, народний розпис) з сучасними європейськими впливами (кубізм, футуризм) та революційною тематикою.

    "Бойчукізм – це не просто стиль, а національний монументалізм", – стверджував художник. Його твори вирізняються монументальністю, пластичністю форм і композиційною ясністю. Бойчук і його учні, так звані "бойчукісти" (Тимофій Бойчук, брат майстра; Іван Падалка, Оксана Павленко, Сергій Колос та інші), працювали колективно, віддаючи перевагу фрескам і розписам перед індивідуальними полотнами. Вони вірили: мистецтво має слугувати народу, прикрашаючи громадські простори.

    Серед ключових робіт – розписи Луцьких казарм у Києві (1919), де зображені сцени революційних боїв у стилі візантійських ікон; фрески Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (1927–1928), що прославляють селянський побут; та грандіозний цикл у Червонозаводському театрі в Харкові (1933–1935), присвячений індустріалізації. Ці твори, виконані темперними фарбами на сирих стінах, вражали силою образів: гігантські фігури селян і робітників, натхненні фольклором, здавалися живими, ніби оживають у просторі. У 1925 році бойчукісти засновують Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що стає осередком прогресивного українського мистецтва.

    Бойчук не обмежувався живописом: він експериментував з графікою, керамікою, текстилем. Його педагогіка – фанатична відданість справі – формувала покоління. "Гарно, як у церкві", – казали про розписи бойчукістів сучасники.

    Трагедія: Репресії та знищення спадщини

    Та революційна романтика обірвалася в 1930-х. Радянська влада, що спершу толерувала "бойчукізм" як форму соцреалізму, почала бачити в ньому загрозу. Критики звинувачували майстра в "відході від пролетарського мистецтва", "візантизмі як релігійному опіумі" та "спотворенні радянської дійсності". Бойчуківський акцент на національних мотивах трактували як буржуазний націоналізм.

    У 1936 році Михайла Бойчука арештовують. Його звинувачують у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". Разом з дружиною Софією Налепінською-Бойчук та учнями – Василем Седляром, Іваном Падалкою, Тимофієм Бойчуком – він стає жертвою Великого терору. 13 липня 1937 року, у розпал сталінських чисток, групу розстрілюють на Биківнянському кладовищі під Києвом. Більшість монументальних творів бойчукістів знищено: їх заштукатурили, спалили ескізи. Лише поодинокі фрески та полотна вціліли, ставши символом "Розстріляного Відродження".

    Спадщина: Відродження генія

    Спадщина Бойчука не зникла. Учні, що вижили, передали його ідеї наступним поколінням. У 1991 році в Києві, Львові та Тернополі відбулася виставка "Бойчук і бойчукісти, бойчукізм", що оживила інтерес до майстра. Сьогодні його твори експонуються в Національному художньому музеї України, надихаючи сучасних художників на пошуки національної ідентичності. "Бойчукізм" – це не архаїка, а жива традиція: композиційна ясність, пластична культура, синтез минулого й сьогодення.

    На 143-ту річницю від дня народження Михайла Бойчука ми згадуємо не лише генія пензля, але й борця за українське мистецтво. У часи, коли тоталітаризм намагається стерти національну пам'ять, його постать нагадує: справжнє мистецтво непереможне. Нехай його фрески, ніби вічні ікони, продовжують сяяти в серцях українців.
    15переглядів