• https://youtu.be/15_Bu1ihgb0?si=v4DfApwMBNZ21oJX
    https://youtu.be/15_Bu1ihgb0?si=v4DfApwMBNZ21oJX
    146переглядів 1 Поширень
  • Харків Незламний 🖐️
    Тримаймося незламні харків'яни, нам ще перемогу святкувати 🌞
    Харків Незламний 🖐️ Тримаймося незламні харків'яни, нам ще перемогу святкувати 🌞
    Love
    1
    142переглядів
  • НАВЧАЛЬНИЙ РІК ІЗ ВИБУХІВ ПОЧАВСЯ

    Навчальний рік із вибухів почався…
    Допоки нас вбиватиме орда?
    А світ собі сидить, замаскувався,
    Їх не болить уся наша біда.

    Під вибухи збирались діти в школу…
    І біль, і сльози, і шкільне життя…
    Луна молитва все біля престолу,
    Й щоденно маєм з крові вишиття.

    А світ мовчить… мовчить, не реагує –
    Під обстрілом не їхні школярі,
    Він сліз не бачить і плачу́ не чує,
    Ракети не у нього у дворі.

    Навчальний рік… ворожії бляшанки,
    І страх в очах тих пуп’янків малих,
    І звуки канонади, й вражі танки…
    Ще скільки буде бід у нас і лих?

    Ще скільки світ мовчатиме свідомо?
    Невже їм засліпило вже усім?
    Чи може це усе їм невідомо?
    То я про наше горе розповім!

    Навчальний рік із вибухів почався,
    Вбивали свято всім, хто вчитись йшов,
    То ж кожному цей день запам’ятався –
    В нім вибухи, шкільний дзвінок і кров.

    02.09.2024р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
    ID: 1021422
    НАВЧАЛЬНИЙ РІК ІЗ ВИБУХІВ ПОЧАВСЯ Навчальний рік із вибухів почався… Допоки нас вбиватиме орда? А світ собі сидить, замаскувався, Їх не болить уся наша біда. Під вибухи збирались діти в школу… І біль, і сльози, і шкільне життя… Луна молитва все біля престолу, Й щоденно маєм з крові вишиття. А світ мовчить… мовчить, не реагує – Під обстрілом не їхні школярі, Він сліз не бачить і плачу́ не чує, Ракети не у нього у дворі. Навчальний рік… ворожії бляшанки, І страх в очах тих пуп’янків малих, І звуки канонади, й вражі танки… Ще скільки буде бід у нас і лих? Ще скільки світ мовчатиме свідомо? Невже їм засліпило вже усім? Чи може це усе їм невідомо? То я про наше горе розповім! Навчальний рік із вибухів почався, Вбивали свято всім, хто вчитись йшов, То ж кожному цей день запам’ятався – В нім вибухи, шкільний дзвінок і кров. 02.09.2024р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1021422
    Like
    Sad
    2
    1коментарів 638переглядів
  • 23переглядів
  • #поезія
    А , іноді, саму себе простити треба.
    О, як непросто... Серце ще ж живе.
    І хочеться злетіти вище неба
    В надії, що усе, колись, мине.
    І скинути тягар туди, за хмари,
    Сховати всі печалі і жалІ.
    І хочеться минути тої кари,
    Хоча би тут, допоки на землі...
    І в жменьці зберегти маленьке світло,
    Те, що лишилось з вогника в душі.
    Дай Боже, щоб воно, колись, розквітло
    З насіння, що лишили на землі...

    Людмила Галінська
    #поезія А , іноді, саму себе простити треба. О, як непросто... Серце ще ж живе. І хочеться злетіти вище неба В надії, що усе, колись, мине. І скинути тягар туди, за хмари, Сховати всі печалі і жалІ. І хочеться минути тої кари, Хоча би тут, допоки на землі... І в жменьці зберегти маленьке світло, Те, що лишилось з вогника в душі. Дай Боже, щоб воно, колись, розквітло З насіння, що лишили на землі... Людмила Галінська
    Like
    Love
    2
    215переглядів
  • 13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області народився поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський.

    Мама Івана була простою селянкою, 43 роки пропрацювала в колгоспі. Батька хлопець не пам’ятав – влітку сорок першого Григорій Сокульський добровольцем пішов на фронт і пропав безвісти в сорок четвертому.

    Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді.

    У 1962-му вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто.

    Скучивши за Дніпром та степами, у 1964-му перевівся до Дніпропетровського університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету «за поведєніє, не совместімоє со званиєм совєтського студєнта».

    Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968-му він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції.

    Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969-го його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму.

    Після звільнення зайнявся правозахисною діяльністю, вступив до Української Гельсінської групи, поширював самвидав. За це у 1980 році вдруге був арештований і отримав максимальний термін як особливо небезпечний державний злочинець: десять років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і п'ять років заслання.

    3 квітня 1985 року, за дев'ять днів до закінчення тюремного терміну, був утретє заарештований і засуджений до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями у «хуліганстві». Відбував ув’язнення в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36-1 в Кучино. За непокору неодноразово потрапляв до штрафного ізолятору, рік провів в одиночній камері без права на передачі.

    У 1987 році зумів передати на волю свідчення про порушення прав людини та тортури, яким наглядачі піддають «політичних»: з усіма фактами і прізвищами. Цей документ потрапив на Захід і справив там ефект бомби, адже на той час радянський лідер Михайло Горбачов заявив, що політв’язнів в СРСР немає.

    2 серпня 1988-го звільнений з ув'язнення – після широкої міжнародної кампанії та естафетного голодування, яке оголосила дружина поета Орися Сокульська та дружина іншого політв’язня Ольга Стоко­тельна.

    Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині. Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги».

    20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили аґенти КДБ.

    🕯22 червня 1992 року Іван Сокульський помер – далися взнаки і 13 років таборів та загострення хронічних хвороб. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію сім'я отримала на 40-й день після його смерті.

    13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області народився поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський. Мама Івана була простою селянкою, 43 роки пропрацювала в колгоспі. Батька хлопець не пам’ятав – влітку сорок першого Григорій Сокульський добровольцем пішов на фронт і пропав безвісти в сорок четвертому. Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді. У 1962-му вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто. Скучивши за Дніпром та степами, у 1964-му перевівся до Дніпропетровського університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету «за поведєніє, не совместімоє со званиєм совєтського студєнта». Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968-му він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції. Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969-го його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму. Після звільнення зайнявся правозахисною діяльністю, вступив до Української Гельсінської групи, поширював самвидав. За це у 1980 році вдруге був арештований і отримав максимальний термін як особливо небезпечний державний злочинець: десять років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і п'ять років заслання. 3 квітня 1985 року, за дев'ять днів до закінчення тюремного терміну, був утретє заарештований і засуджений до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями у «хуліганстві». Відбував ув’язнення в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36-1 в Кучино. За непокору неодноразово потрапляв до штрафного ізолятору, рік провів в одиночній камері без права на передачі. У 1987 році зумів передати на волю свідчення про порушення прав людини та тортури, яким наглядачі піддають «політичних»: з усіма фактами і прізвищами. Цей документ потрапив на Захід і справив там ефект бомби, адже на той час радянський лідер Михайло Горбачов заявив, що політв’язнів в СРСР немає. 2 серпня 1988-го звільнений з ув'язнення – після широкої міжнародної кампанії та естафетного голодування, яке оголосила дружина поета Орися Сокульська та дружина іншого політв’язня Ольга Стоко­тельна. Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині. Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги». 20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили аґенти КДБ. 🕯22 червня 1992 року Іван Сокульський помер – далися взнаки і 13 років таборів та загострення хронічних хвороб. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію сім'я отримала на 40-й день після його смерті.
    Like
    1
    922переглядів
  • Haha
    1
    67переглядів
  • https://youtu.be/aOCHFbTVIgQ?si=dj_XvN7KMVWAxN3J
    https://youtu.be/aOCHFbTVIgQ?si=dj_XvN7KMVWAxN3J
    55переглядів
  • Бажаю міцного!
    Звертаюсь до небайдужих!Треба закінчити 3-х місячний курс лікування.Й потрібно вашої допомоги,бо самому важко це зробити на зарплату.Треба близько 2500 грн.
    Звертаюсь до всіх небайдужих!
    Я прошу не стільки грошей,як ліків.Буду дуже всім вдячний!!!
    Мій номер картки: 5168 7456 4175 0291.
    СЛАВА УКРАЇНІ!!! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    Урологія
    1)Цикло-3-Форт:1к/2р.(2м./2р. в рік),-2/3 міс.,2р/рік,
    Лор
    1)Беродуал-Н:2впр./1р.-постійно.
    2)Клотримазол краплі:5кр×2р,
    3)Алердин:1т×1р,
    4)Мовіназа(10):1т×3р,
    5)Декамевіт:1т×2р.
    91переглядів
  • От мій список читань на цей рік і поповнився від душі 😅😇
    От мій список читань на цей рік і поповнився від душі 😅😇
    Отже, остання підбірка з рекомендаціями фільмів, які так чи інакше можна зарахувати або до екранізацій, або навколо екранізацій😅

    🤖Електричний штат (14.03.2025)
    Науково-фантастичний пригодницький фільм, який зняли брати Руссо, заснований на графічному романі "Електричний штат". Фільм розповідає про альтернативний 1994 рік у якому дивний робот розповідає головній героїні, що знає її зниклого брата. І вони вирушають на пошуки.

    🦖Світ Юрського періоду (02.07.2025)
    Події у фільмі розгортаються через 5 років після подій "Домініону". Екологія планети виявилась ще більш несприятливою для динозаврів, тому вони мешкають на обмежених територіях. Три найколосальніші істоти з цієї обмеженої території зберігають ключ до чудодійних ліків, необхідних людству. Досвідчений експерт з таємних операцій Зора Беннетт очолює команду, яка виконує місію з вилучення генетичного матеріалу трьох наймасивніших динозаврів у світі.  

    🧟‍♂️Франкенштейн (2025 рік)
    Науково-фантастичний горрорний фільм, який розповідає про пошуки монстра Франкенштейна, який вважався загиблим у пожежі. Доктору Преторіусу необхідний цей монстр, щоб продовжити експерименти доктора Віктора Франкенштейна.

    🧟‍♀️Наречена  (03.10.2025)
    Науково-фантастичний горрорний фільм, який розповідає про події 1930-х років. Доктор Євфроніус повертає до життя вбиту жінку як наречену для монстра Франкенштейна, що викликає романтичні стосунки між створіннями та привертає увагу поліції.  
    ‼️Непрохана думка від адмінів: якщо ще не читали "Франкенштейна" Мері Шеллі 2025 рік здається найвдаліший вибір для цього. ‼️

    🏃🏻‍♂️Людина, що біжить (25.11.2025)
    Науково-фантастичний бойовик, екранізація твору майстра жахів Стівена Кінга. Це друга екранізація твору. Ця екранізація розповідає про світ 2025 року, де в шоу "Людина, що біжить", учасників переслідують вбивчі Мисливці по всьому світу за винагороду.

    #sci_fi_не_нудно
    Like
    1
    797переглядів