• National Sports Committee for the Disabled of Ukraine, Paralympic Committee
    ⚡⚡Українські пара атлети: 22 медалі чемпіонату Європи
    Національна паралімпійська збірна команда України з легкої атлетики успішно розпочала змагальний сезон 2025 року, виборовши 22 високі нагороди - 7 золотих, 9 срібних, 6 бронзових на чемпіонаті Європи у приміщенні з пара легкої атлетики, що пройшов з 27 по 31 березня 2025 р у м. Еспо, Фінляндія, і в якому взяли участь пара легкоатлети з 13 країн.
    Від команди України виступило 16 спортсменів з інвалідністю, 13 з яких вибороли медалі чемпіонату Європи, 7 з яких – мультимедалісти.
    Найуспішніше від пара легкоатлетичної збірної України виступили:
    🥇🥇🥇🥈🥈Даниліна Людмила (Броварська громада)– 3 золоті, 2 срібні нагороди,
    🥇🥈🥈Муравська Руслана – 1 золота, 3 срібні нагороди,
    🥇🥈🥉Волуйкевич Павло – 1 золота, 1 срібна та 1 бронзова нагороди,
    🥇🥉Біленко Василь – 1 золота, 1 бронзова нагороди,
    🥇Коваль Максим – 1 золота нагорода.
    По 2 срібні та 1 бронзовій нагороді вибороли 🥈🥈🥉 Ільєнко Єлизавета, 🥈🥈🥉Зазуляк Ольга та 🥈🥈🥉Біленко Михайло.
    🥈🥉Кандиба Ірина та 🥈🥉Сапєтченков Сергій – по 1 срібній та 1 бронзовій нагороді,
    🥈Безверхов Кирило – 1 срібна нагорода,
    Шпачинська Вікторія та Яровий Олександр – по 1 бронзовій нагороді.
    Вітаємо команду з успішним початком сезону. Слава українським героям!
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт
    National Sports Committee for the Disabled of Ukraine, Paralympic Committee ⚡⚡Українські пара атлети: 22 медалі чемпіонату Європи Національна паралімпійська збірна команда України з легкої атлетики успішно розпочала змагальний сезон 2025 року, виборовши 22 високі нагороди - 7 золотих, 9 срібних, 6 бронзових на чемпіонаті Європи у приміщенні з пара легкої атлетики, що пройшов з 27 по 31 березня 2025 р у м. Еспо, Фінляндія, і в якому взяли участь пара легкоатлети з 13 країн. Від команди України виступило 16 спортсменів з інвалідністю, 13 з яких вибороли медалі чемпіонату Європи, 7 з яких – мультимедалісти. Найуспішніше від пара легкоатлетичної збірної України виступили: 🥇🥇🥇🥈🥈Даниліна Людмила (Броварська громада)– 3 золоті, 2 срібні нагороди, 🥇🥈🥈Муравська Руслана – 1 золота, 3 срібні нагороди, 🥇🥈🥉Волуйкевич Павло – 1 золота, 1 срібна та 1 бронзова нагороди, 🥇🥉Біленко Василь – 1 золота, 1 бронзова нагороди, 🥇Коваль Максим – 1 золота нагорода. По 2 срібні та 1 бронзовій нагороді вибороли 🥈🥈🥉 Ільєнко Єлизавета, 🥈🥈🥉Зазуляк Ольга та 🥈🥈🥉Біленко Михайло. 🥈🥉Кандиба Ірина та 🥈🥉Сапєтченков Сергій – по 1 срібній та 1 бронзовій нагороді, 🥈Безверхов Кирило – 1 срібна нагорода, Шпачинська Вікторія та Яровий Олександр – по 1 бронзовій нагороді. Вітаємо команду з успішним початком сезону. Слава українським героям! ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт
    764переглядів 1 Поширень
  • У боях загинув військовослужбовець із Тернопільської області Андрій Пастушенко
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    https://brovaryregion.in.ua/?p=45697
    У боях загинув військовослужбовець із Тернопільської області Андрій Пастушенко #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни https://brovaryregion.in.ua/?p=45697
    BROVARYREGION.IN.UA
    «Війна забирає життя найкращих»: на фронті загинув бойовий медик з Тернопільщини
    У боях проти російської окупаційної армії загинув військовослужбовець із Тернопільської області Андрій Пастушенко. Захиснику був усього 31 рік. Життя воїна обірвалося 14 жовтня 2025 року. Про це у Facebook повідомляє Борщівська міська рада. Віддав життя за Україну У мерії зазначили, що Андрій Пасту
    Sad
    1
    76переглядів
  • 153переглядів
  • Миргород - курорт, який розташувався в самому серці Полтавщини!❤️ #фотоподорожі#миргород
    Like
    Love
    8
    741переглядів
  • https://youtu.be/3Sds53sC1vg?si=CakLUByxM_UpI5FA
    https://youtu.be/3Sds53sC1vg?si=CakLUByxM_UpI5FA
    54переглядів
  • Ліс пам’яті

    У тому світі пам’ять була тяжкою. Її носили, як каміння в кишенях, як невидимі наплічники з мокрого піску. Але технології навчилися рятувати від болю: спогади можна було вирізати й посадити. Люди приходили до спеціальних садівників, які зчитували образи, очищали їх і закладали в землю, де вони проростали деревами. Кожне дерево — це одна пам’ять. І що сильніша емоція — то вища крона, глибші корені.

    Лука жив сам, на окраїні міста, у будинку, де вітер знав кожну шпарину. Він не позбувався своїх спогадів, хоча його друзі давно це зробили. "Люди стають легшими", — казали вони. Але Лука знав: пам’ять — не лише тягар, а й компас.

    Одного ранку він ішов уздовж пагорба і побачив стежку, якої раніше не було. Вона вела вглиб лісу, де дерева росли надто щільно, а повітря пахло мохом і… сльозами? Лука ступив під зелений купол, і щось дивне відбулося: йому почало здаватися, що він знає ці дерева.

    Одне дерево тремтіло, хоча не було вітру. Він торкнувся кори — і побачив жінку, яка прощалася з сином на вокзалі. Це була чужа пам’ять. Далі — ще одне дерево: чоловік, який відпускає руку коханої в лікарняному коридорі. Далі — дівчина, яка ховає листа в пляшці і кидає в річку. Лука ішов усе глибше.

    Це був дикий ліс пам’яті. Забутий, залишений, без міток і догляду. Сюди не приходили. Люди позбувалися своїх спогадів — і більше ніколи не повертались. А дерева росли, чекали.

    Раптом він побачив щось незвичне: сухе дерево серед повного цвіту. Він доторкнувся — і побачив себе. Хлопчик у синій куртці, що кричить мамі: "Я тебе ненавиджу!" — а потім тиша. Порожній дім. Самотній стіл. Це була його пам’ять. Але він ніколи її не садив.

    — Хтось посадив її за мене… — подумав Лука.

    Він провів у лісі кілька днів. Почав повертати те, що було забуте. Сидів під деревами й слухав, як вони шумлять зітханнями, обіцянками, болями. Він не хотів втекти. Він хотів зібрати ліс назад у себе.

    Коли Лука вийшов із хащі, його погляд змінився. Він ніс у собі не лише спогади — він ніс частину лісу. І тепер знав, що буде садити нові дерева не щоб забути — а щоб пам’ятати правильно.



    Ліс пам’яті У тому світі пам’ять була тяжкою. Її носили, як каміння в кишенях, як невидимі наплічники з мокрого піску. Але технології навчилися рятувати від болю: спогади можна було вирізати й посадити. Люди приходили до спеціальних садівників, які зчитували образи, очищали їх і закладали в землю, де вони проростали деревами. Кожне дерево — це одна пам’ять. І що сильніша емоція — то вища крона, глибші корені. Лука жив сам, на окраїні міста, у будинку, де вітер знав кожну шпарину. Він не позбувався своїх спогадів, хоча його друзі давно це зробили. "Люди стають легшими", — казали вони. Але Лука знав: пам’ять — не лише тягар, а й компас. Одного ранку він ішов уздовж пагорба і побачив стежку, якої раніше не було. Вона вела вглиб лісу, де дерева росли надто щільно, а повітря пахло мохом і… сльозами? Лука ступив під зелений купол, і щось дивне відбулося: йому почало здаватися, що він знає ці дерева. Одне дерево тремтіло, хоча не було вітру. Він торкнувся кори — і побачив жінку, яка прощалася з сином на вокзалі. Це була чужа пам’ять. Далі — ще одне дерево: чоловік, який відпускає руку коханої в лікарняному коридорі. Далі — дівчина, яка ховає листа в пляшці і кидає в річку. Лука ішов усе глибше. Це був дикий ліс пам’яті. Забутий, залишений, без міток і догляду. Сюди не приходили. Люди позбувалися своїх спогадів — і більше ніколи не повертались. А дерева росли, чекали. Раптом він побачив щось незвичне: сухе дерево серед повного цвіту. Він доторкнувся — і побачив себе. Хлопчик у синій куртці, що кричить мамі: "Я тебе ненавиджу!" — а потім тиша. Порожній дім. Самотній стіл. Це була його пам’ять. Але він ніколи її не садив. — Хтось посадив її за мене… — подумав Лука. Він провів у лісі кілька днів. Почав повертати те, що було забуте. Сидів під деревами й слухав, як вони шумлять зітханнями, обіцянками, болями. Він не хотів втекти. Він хотів зібрати ліс назад у себе. Коли Лука вийшов із хащі, його погляд змінився. Він ніс у собі не лише спогади — він ніс частину лісу. І тепер знав, що буде садити нові дерева не щоб забути — а щоб пам’ятати правильно.
    Like
    1
    1коментарів 639переглядів
  • 89переглядів
  • https://youtu.be/_YA3aFfYhYM?si=WVuwotA-LqB6DuGa
    https://youtu.be/_YA3aFfYhYM?si=WVuwotA-LqB6DuGa
    50переглядів
  • Приєднуйся до команди Контент Хата #https://ivanchuk.info/link?referrer_id=68639ff75084c91558047dc5
    Приєднуйся до команди Контент Хата #https://ivanchuk.info/link?referrer_id=68639ff75084c91558047dc5
    Like
    Love
    2
    277переглядів 11Відтворень 1 Поширень
  • 🤬53-річний мужик обікрав дитину на майданчику у Києві.

    Чоловік вкрав сумку з телефоном за 9 000 грн, яку дівчинка залишила на лавці. Поліція швидко його знайшла й забрала гаджет. Йому загрожує 8 років за ґратами.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    🤬53-річний мужик обікрав дитину на майданчику у Києві. Чоловік вкрав сумку з телефоном за 9 000 грн, яку дівчинка залишила на лавці. Поліція швидко його знайшла й забрала гаджет. Йому загрожує 8 років за ґратами. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    186переглядів