«Коли він входив до Гази, ніхто не сказав йому: 'Ти християнин, тобі не треба входити до Гази.'» — мати загиблого в Газі солдата-репатріанта з України про «незручний» скандал із християнським хрестом на могилі полеглий за Ізраїль https://nikk.agency/uk/koli-vin-vhodiv/ Давид проходив процес гіюру? Ні. Але він прив’язався до єврейського народу та Ізраїлю, почував себе його частиною. Коли була армійська присяга, він заприсягся на Новому Завіті, а не на ТАНАХу, і це було нормально. Командир спеціально тиждень шукав Новий Завіт, щоб усі солдати присяглися на ТАНАХу, а Давид — на Новому Завіті. Він сказав їм: ‘Я хочу заприсягтися на Новому Завіті,’ і всі знали, що Давид християнин. Чому ми поставили хрест на його надгробку? Це не тому, що ми щотижня ходимо до церкви, ні! Але якщо він прийняв рішення заприсягтися на Новому Завіті, це було важливо для нього — це те, ким він був. А тепер я отримую листа, що я ображаю почуття сімей загиблих?» ........................................ https://nikk.agency/uk/koli-vin-vhodiv/

#тварини Таке диво побачили, що хоч понюхати - святе діло!😁

Нова модель мотоцикла 😂😅😅

росіяни оприлюднили кадри сьогоднішнього удару КАБом по мосту в Херсоні

Невтішні новини... Швидшого одужання! Дуже полюбляю різні проєкти пана Юрія! Пам'ятаю його ще з часів програми "Імперія кіно" у 90-ті на плюсах, яку нещодавно відродили - https://1plus1.ua/imperiia-kino

#поезія БЛАЖЕНСТВО День згас і ніч упала на вуста, Мов раб торкнувся я тебе поволі. Злітає в небо млосність золота, Роса стікає на сідниці голі. Ти теж торкнулась тиші у пітьмі, Там, де завжди була блаженства зона. Усе завмерло, тільки я в тобі Свій рух робив, тривожив твоє лоно. Крізь сонний шепіт простяглася мить, Де небо гнеться від нічної спраги. Тремтить світанок, місяць ще висить, І мариться в безодні ця наснага. Розкута ніч більш не турбує слух, Вона лише поділить все блакиттю. А ми у танці... ось останній рух... І дух із тілом об'єднались миттю. Усім буттям йдемо з тобою в рай, Де кожна зірка — дотик твого стану І поки ніч не скаже: “Прощавай”, Тебе кохати я не перестану. Мирослав Манюк 28.07.2025

#поезія Виростай, мій сину, будь міцний, як криця. Виростеш, - скажу я, - де лежить рушниця, Де лежать набої, де лежить граната. Не сумуй же, сину, що немає тата. Щоб не знав спокою окупант-чужинець, Щоб боявся навіть слова "українець" Олександр Олесь (1918)

#поезія Дихаєш? Дихай, а в мене нестача повітря. Клаустрофобія у задзеркаллі подій. Список росте: спотикань, неудач і падінь, Колотих ран, шрамування – від болю похмілля. Голод? Смачного! Твоя діатоніка серця Надто залежна від чинного й чинників зла. Я не тікатиму. Крихтами неприйняття Післяобідні збиратиму рими безмежжя. Спиш? Тоді спи. Це у мене безсоння тривожне. Йду рахувати нічниці у тінях садів, Щоб проросли в альвеоли – пелюсток сліди Зроблять повітря густішим... легені порожні. Тепло? Ти грійся в осонні, розлитому в ріки, Я замерзаю у колах північних широт. Стиглих рецепторів пасма обсипле пилок Вицвілих мрій, що лишились словами з листівки. Спрага? Налий собі дзвону джерельного вдосталь. Зсохлі вуста обпеклися зневодненням душ, Куриться пил серед тріщин у сніжну сльоту І проникає в замерзлі судини та зморшки. Дихаєш? Дихай! За двох і за тисячну парость. Мороком у каламуть я вливатиму біль. В мене нестача повітря! Сьогодні ти – фільтр. У задзеркаллі холоднім невільно лишаюсь. *Курсивом виділені рядки з віршів Оксани Мовчан, Алі Гулієвої, Ірини Божко, Лани Д'Арк, Олесі Репи, Юрія Ліщука. 13.04.2025 16.05.2025 Олеся Репа