https://youtu.be/v-V-HeEnPIE?si=h4MQDSHrNq3LG5xi

https://www.youtube.com/live/vk70m6oC7jg?si=6YMRzFoVbA4psPH0

#дати #свята День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято розвитку державної мови, яке щороку відзначається в Україні 27 жовтня. У церковному календарі за новим стилем (григоріанський та новоюліанський) — день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.

#події #історія У 1654 році 27 жовтня 50-тисячне військо Речі Посполитої під проводом коронного гетьмана Станіслава Потоцького вирушило в похід на Поділля і Брацлавщину, що стало однією з ключових військових кампаній доби Хмельниччини. Історичний контекст Ця військова операція проходила в рамках Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, коли українські землі ставали полем бою між Польщею, Московією, місцевими козацькими і селянськими загонами. Події на Поділлі й Брацлавщині супроводжувалися широким спротивом місцевого населення, а початкова партизанська боротьба переросла у масштабні повстання і відкриту селянсько-козацьку війну. Похід Потоцького Навесні 1654 року військо Речі Посполитої під командуванням Станіслава Потоцького було спрямовано на придушення козацько-селянських виступів та утримання контрольованих територій. Внаслідок походу значна частина Поділля була спустошена — зруйновано понад півсотні міст, а місцеві громади зазнали великих втрат і вигнання. Наслідки Ця операція мала трагічні наслідки для населення регіону: велика частка міст і сіл була зруйнована, а жителі були змушені тікати або були вбиті під час каральних акцій польського війська. Події 1654 року на Поділлі та Брацлавщині стали символом жорстокостей доби і відчутно вплинули на хід подальших визвольних змагань. Значення Військовий похід Станіслава Потоцького на Поділля і Брацлавщину підсумував конфліктні стосунки між козацькою Україною і Річчю Посполитою в середині XVII століття та засвідчив масштаб громадянської і національно-визвольної боротьби в Україні.

#події #історія Перший професійний національний реалістичний театр на українських землях було створено 27 жовтня 1882 року під керівництвом Марка Лукича Кропивницького в місті Єлисаветград (нині Кропивницький). Цей театр називався Театром корифеїв і став важливим етапом у формуванні українського національного театрального мистецтва.Ініціатором і організатором театру був Марко Кропивницький, один з найвизначніших діячів української культури XIX століття, який прагнув створити національний театр з притаманними йому реалістичними рисами. Театр зібрав навколо себе коло талановитих акторів і драматургів, які поставили за мету розвивати українську драматургію, формувати культурну ідентичність та популяризувати народні цінності. Першою виставою був твір Івана Котляревського «Наталка Полтавка», який символічно став джерелом для національного театрального відродження.Театр корифеїв грав велику роль у становленні української національної самосвідомості, пропагуючи мову, історію і культуру в умовах складних соціально-політичних обставин того часу. Марко Кропивницький особисто не лише керував театром, а й активно працював над театральними постановками як актор і режисер. Ця подія вважається початком епохи професійного українського театру, який вплинув на розвиток культури, літератури та мистецтва в Україні.Таким чином, заснування театру 27 жовтня 1882 року стало визначальним кроком у визнанні української національної культури як самостійної і гідної мистецької платформи, що відкрило нову сторінку в історії українського театру та культури загалом.Цей користувацький проект дав поштовх подальшому розвитку українського драматичного мистецтва і сприяв консолідації культурних сил українського народу в період національного відродження.

#події #історія 27 жовтня 2025 року минає 88 років від трагічної події, що сталася в 1937 році в урочищі Сандармох, розташованому на території сучасної Карелії, Росія. Цей день увійшов в історію як початок масових розстрілів, коли загинули тисячі людей, серед яких були видатні українські інтелектуали. Серед жертв — представники розстріляного відродження, зокрема Михайло Матвеєв, 1111-й за списком, та інші діячі культури, мистецтва і науки, які стали символом опору тоталітарному режиму. Урочище Сандармох стало одним із символів Великого терору, коли радянська влада проводила масові репресії проти інтелігенції та політичних дисидентів. У цей день 1937 року тут було страчено сотні людей, серед яких багато українців, звинувачених у "контрреволюційній діяльності". Ці події стали частиною ширшої кампанії знищення національної еліти, спрямованої на придушення будь-якого опору сталінському режиму. Сьогодні, 88 років потому, пам’ять про ці жертви вшановується на меморіальних заходах. На фото видно, як люди збираються біля пам’ятника в урочищі Сандармох, тримаючи прапори України та інші символи пам’яті. Квіти, вінки та молитви стали традиційною частиною церемоній, що нагадують про необхідність збереження історичної правди та вшанування тих, хто віддав життя за свободу і культуру. Ця трагедія залишається важливим уроком для сучасного покоління, підкреслюючи значення боротьби за права людини та збереження національної ідентичності. Пам’ять про Сандармох живе в серцях тих, хто відвідує це місце, і в історичних дослідженнях, які продовжують розкривати деталі тих страшних подій.

#дати Нікколо Паганіні народився 27 жовтня 1782 року в Генуї. Одинадцятирічним хлопчиком Паганіні вперше виступив прилюдно в Генуї. У 1797 році, після короткого періоду занять у місті Пармі з А. Роллою, зробив своє перше концертне турне Ломбардією. Своєрідність манери гри, ні з чим не порівнянна легкість володіння інструментом незабаром принесли йому популярність на теренах усієї Італії. Від 1828 до 1834 років він дав сотні концертів у найбільших містах Європи, заявивши про себе як про найдивовижнішого віртуоза цілої епохи. Паганіні грав у Німеччині, Франції, Австрії, Англії. У Німеччині, зокрема, купив собі титул барона, яким там торгували кілька десятиліть.

#дати 27 жовтня народився Кіприян Іван (1855–1924). Український громадсько-політичний діяч. Його життя та діяльність були присвячені служінню українській громаді та розвитку національної культури. Протягом багатьох років він активно працював над просвітництвом, сприяючи поширенню освіти серед українського населення. Іван був відомий своєю відданістю ідеям національного відродження, що проявлялося у його публіцистичній та організаторській діяльності. Помер Кіприян Іван у 1924 році, залишивши помітний слід у історії України. Його внесок у громадське життя та боротьбу за права українців залишається важливим прикладом самопожертви та патріотизму.

#дати Теодор Рузвельт (1858–1919). 26-й президент Сполучених Штатів Америки, народився 27 жовтня 1858 року в Нью-Йорку. Він є однією з найколоритніших фігур в американській історії, відомий своєю енергією, реформаторською діяльністю та любов'ю до природи. Рузвельт обіймав президентську посаду з 14 вересня 1901 року до 4 березня 1909 року, ставши наймолодшим президентом США на той час після несподіваного вступу на посаду після вбивства Вільяма Мак-Кінлі. До президентства Рузвельт був губернатором Нью-Йорка та займав посади в уряді, включаючи міністра військово-морських сил. Його президентство відзначене прогресивними реформами, такими як боротьба з монополіями, регулювання великих корпорацій та захист природи. Рузвельт започаткував численні національні парки та пам’ятки, заклавши основу для сучасної системи збереження природи в США. Він також прославився своєю зовнішньою політикою, зокрема будівництвом Панамського каналу та посередництвом у Російсько-японській війні 1904–1905 років, за що отримав Нобелівську премію миру. Після завершення президентського терміну Рузвельт залишився активним у політиці та дослідницькій діяльності, зокрема здійснив експедицію до Амазонки. Помер він 6 січня 1919 року в Сагамор-Хіллі, Нью-Йорк. Його спадщина живе в американській культурі, а ім’я Рузвельта асоціюється з мужністю, лідерством та відданістю суспільному благу.

#дати Іван Лисяк-Рудницький (1919–1984) Український історик, правознавець і громадський діяч, народився 27 жовтня 1919 року. Він є одним із найвизначніших представників української історичної школи XX століття, який зробив значний внесок у вивчення історії України та її місця в європейському контексті. Лисяк-Рудницький здобув освіту в Празі та Відні, де вивчав право та історію. Через політичні обставини після Другої світової війни він емігрував до США, де продовжив свою академічну діяльність. Працюючи в університетах, зокрема в Гарварді та Альберті, він зосередився на дослідженні української національної ідентичності, політичної думки та історичних процесів. Його праці, такі як "Історичні есе", стали класикою української історичної літератури. Як громадський діяч, Лисяк-Рудницький активно підтримував українську діаспору, сприяючи збереженню культурної спадщини та просуванню української справи на міжнародному рівні. Помер він 11 листопада 1984 року в Канаді, залишивши по собі багату спадщину наукових праць і ідей, які й досі впливають на українську історичну науку.