Posts Directory

Галина Соколишин Віктор Кравець

2025-10-25 06:47:38 ·

Вітаю з днем народження

Вітаю з днем народження

192views

Please log in to like, share and comment!
Галина Соколишин DENYS STARTSEV

2025-10-25 06:48:19 ·

Вітаю з днем народження

Вітаю з днем народження

1

177views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-10-25 06:49:41 ·

#поезія
Роки… Роки… За що , ви, так зі мною?
Я ще не встигла зовсім одцвісти,
а ви вже скроні вкрили сивиною,
і сріблом стелите моі стежки
Хоч ними я ступаю впевнено і сміло,
бо досвід за плечима немалий,
моє чудове літо пролетіло…
і осінь до порога дістає
Своє минуле не віддам нікому,
ні з ким його не розділю й не обміняю,
лиш вітру передам я свою втому,
щоби весною проросла розмаєм
Нехай цвітуть моі стежки квітчасто,
поки ще сонце мою душу гріє,
Нехай заходить до госпОди щастя,
і щастя в ній ніколи не міліє
Роки моі… Я вдячна , вам, за долю,
і сріблом встелені моі стежки,
за зорепад, чарівну мить прибою,
й за те, що ще не встигла одцвісти…

М. Курик

#поезія Роки… Роки… За що , ви, так зі мною? Я ще не встигла зовсім одцвісти, а ви вже скроні вкрили сивиною, і сріблом стелите моі стежки Хоч ними я ступаю впевнено і сміло, бо досвід за плечима немалий, моє чудове літо пролетіло… і осінь до порога дістає Своє минуле не віддам нікому, ні з ким його не розділю й не обміняю, лиш вітру передам я свою втому, щоби весною проросла розмаєм Нехай цвітуть моі стежки квітчасто, поки ще сонце мою душу гріє, Нехай заходить до госпОди щастя, і щастя в ній ніколи не міліє Роки моі… Я вдячна , вам, за долю, і сріблом встелені моі стежки, за зорепад, чарівну мить прибою, й за те, що ще не встигла одцвісти… М. Курик

2

242views

Please log in to like, share and comment!
Галина Соколишин Аліна Аліна

2025-10-25 06:50:09 ·

Вітаю з днем народження

Вітаю з днем народження

1

187views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-10-25 06:50:13 ·

#поезія
Красуня осінь. Ніжна і тендітна.
Печальна і замріяна вона,
У золото й бурштин яскраво вдіта,
А у очах її одвічна таїна.

По плечах коси розлились вогнянЯно,
Подол іще смарагдом віддає,
І пахне осінь щастям, терпко й пряно,
І час рахує, що зозуля їй кує.

Збирає в кошик дні, зігріті сонцем,
Калинові намиста теж туди,
Щоб пам'ятати у чужій сторонці
Свою красу у мареві рудім.

Бо знов піде у вічність неминуче,
Зірве з плечей дерев жовтавий скарб,
І оголивши степ і сиві кручі ,
Залишить землю без яскравих фарб.

Лілія Наточій.

#поезія Красуня осінь. Ніжна і тендітна. Печальна і замріяна вона, У золото й бурштин яскраво вдіта, А у очах її одвічна таїна. По плечах коси розлились вогнянЯно, Подол іще смарагдом віддає, І пахне осінь щастям, терпко й пряно, І час рахує, що зозуля їй кує. Збирає в кошик дні, зігріті сонцем, Калинові намиста теж туди, Щоб пам'ятати у чужій сторонці Свою красу у мареві рудім. Бо знов піде у вічність неминуче, Зірве з плечей дерев жовтавий скарб, І оголивши степ і сиві кручі , Залишить землю без яскравих фарб. Лілія Наточій.

3

551views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-10-25 06:50:50 ·

#поезія
Кричали ледарі: «Нам лідера!
Хоч поганенького! Аби!»
На цю біду немає лікаря…
Не дай Бог, бути лідером юрби!

Шакали знову ошукали,
тепер вони вже не шакали,
тепер вони: то «за», то «проти»,
то шахраї, то патріоти.

Доборолися! Добалакались!
Досварилися, аж гримить!
Україно, чи ти була колись
незалежною хоч на мить:

від кайданів, що волю сковують,
від копит, що у душу б'ють,
від чужих, що тебе скуповують,
і своїх, що тебе продають?!

Популяція! Нація! Маси!
І сьогодні, і вчора, й колись
українського пекла гримаси
упеклися мені. Упеклись!

Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство,
і віки безголів'я вогонь, -
хай він спалить усе це нікчемство,
українського пекла вогонь!

Ліна Костенко

#поезія Кричали ледарі: «Нам лідера! Хоч поганенького! Аби!» На цю біду немає лікаря… Не дай Бог, бути лідером юрби! Шакали знову ошукали, тепер вони вже не шакали, тепер вони: то «за», то «проти», то шахраї, то патріоти. Доборолися! Добалакались! Досварилися, аж гримить! Україно, чи ти була колись незалежною хоч на мить: від кайданів, що волю сковують, від копит, що у душу б'ють, від чужих, що тебе скуповують, і своїх, що тебе продають?! Популяція! Нація! Маси! І сьогодні, і вчора, й колись українського пекла гримаси упеклися мені. Упеклись! Весь цей розбрат, і рейвах, і ремство, і віки безголів'я вогонь, - хай він спалить усе це нікчемство, українського пекла вогонь! Ліна Костенко

1

242views

Please log in to like, share and comment!
Галина Соколишин Галина Погасій

2025-10-25 06:50:50 ·

Вітаю з днем народження

Вітаю з днем народження

2

209views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-10-25 06:51:36 ·

#поезія
Туман, настояний на листі,
П'янкий дарує аромат.
Під ноги килимом барвистим
Долоньки кленові летять.

М'якими стали навіть звуки,
Підсилюючи тиші смак.
Туман мої цілує руки,
Як той закоханий юнак...

І жовтень кутає у шалик,
Щоб не замерзла, не втікла...
Туман розмиє листя спалах,
В траву насипле крихти скла.

До рук вкладе горнятко кави -
Не поспішай, притримай час
І насолоджуйся помалу
Осіннім днем, що ще не згас...

Наталія Рибальська

#поезія Туман, настояний на листі, П'янкий дарує аромат. Під ноги килимом барвистим Долоньки кленові летять. М'якими стали навіть звуки, Підсилюючи тиші смак. Туман мої цілує руки, Як той закоханий юнак... І жовтень кутає у шалик, Щоб не замерзла, не втікла... Туман розмиє листя спалах, В траву насипле крихти скла. До рук вкладе горнятко кави - Не поспішай, притримай час І насолоджуйся помалу Осіннім днем, що ще не згас... Наталія Рибальська

2

535views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-10-25 06:52:16 ·

#поезія
Навчися любити й ті дні,
коли все зупиняється…
Коли ти не можеш бути сильним,
рішучим чи зібраним…
Коли не маєш відповіді на жодне
зі своїх питань – просто мовчиш,
спиш, їси або йдеш непомітною
вулицею, поки не стане легше…
А легше стане обов'язково!
Адже найсильніші зливи
завжди закінчуються сонцем.

Ельчін Сафарлі

#поезія Навчися любити й ті дні, коли все зупиняється… Коли ти не можеш бути сильним, рішучим чи зібраним… Коли не маєш відповіді на жодне зі своїх питань – просто мовчиш, спиш, їси або йдеш непомітною вулицею, поки не стане легше… А легше стане обов'язково! Адже найсильніші зливи завжди закінчуються сонцем. Ельчін Сафарлі

1

279views

Please log in to like, share and comment!
Оксана Вінніченко added a photo

2025-10-25 06:53:03 ·

#поезія
Я далека від того, щоб бути моделлю, але я - це я.
Я їм. Я важу трохи більше, ніж варто було б.
Я маю шрами, бо маю історію.
Комусь я подобаюся, хтось мене любить, а хтось ненавидить.
Я різна й іноді говорю божевільні речі.
Я не вдаю з себе тієї, ким не є.
Ви можете любити мене, або ні. Але якщо я вас полюбила, то знайте - зробила це всім серцем

#поезія Я далека від того, щоб бути моделлю, але я - це я. Я їм. Я важу трохи більше, ніж варто було б. Я маю шрами, бо маю історію. Комусь я подобаюся, хтось мене любить, а хтось ненавидить. Я різна й іноді говорю божевільні речі. Я не вдаю з себе тієї, ким не є. Ви можете любити мене, або ні. Але якщо я вас полюбила, то знайте - зробила це всім серцем

1

376views

Please log in to like, share and comment!

Join

Language

Directory