• Давай розкажемо історію про нас -
    Чекання дні та дивні довгі ночі.
    Чуттями сплетені слова із фраз -
    "Без тебе можу, а проте не хочу!"

    Тяжіння вже не стриманих думок
    Оголювало всі таємні суті.
    Про більше сказано мовчаннями удвох,
    Палкі й зворушливі, Але не забуті.

    А ще усім з тобою ми розповімо
    Про смак кохання на вустах відчутий,
    І зустріч долі з серцем - як стучить воно!..
    Історію закінчено?.. Та все ж коханню бути!

    Оксана Павлова
    # мої вірші
    Давай розкажемо історію про нас - Чекання дні та дивні довгі ночі. Чуттями сплетені слова із фраз - "Без тебе можу, а проте не хочу!" Тяжіння вже не стриманих думок Оголювало всі таємні суті. Про більше сказано мовчаннями удвох, Палкі й зворушливі, Але не забуті. А ще усім з тобою ми розповімо Про смак кохання на вустах відчутий, І зустріч долі з серцем - як стучить воно!.. Історію закінчено?.. Та все ж коханню бути! Оксана Павлова # мої вірші
    2
    706переглядів
  • Історичний віршований роман Леоніда Горлача. «Мазепа» присвячений героїчній і трагічній постаті Української історії. Після достовірного вивчення архівних та літературних джерел, автор змальовує образ гетьмана - патріота України, котрий зазнав краху в боротьбі із сильнішим супротивником не за власні статки, а за омріяну Українську Державність.

    Аудіокниги (аудіобіліотека Українською мовою🎙️🎧🇺🇦) доєднуйся.Тут не тільки книги ....

    тисни 👉 https://t.me/RuslanSpeaks.

    ©️ 02.01.2025
    Історичний віршований роман Леоніда Горлача. «Мазепа» присвячений героїчній і трагічній постаті Української історії. Після достовірного вивчення архівних та літературних джерел, автор змальовує образ гетьмана - патріота України, котрий зазнав краху в боротьбі із сильнішим супротивником не за власні статки, а за омріяну Українську Державність. Аудіокниги (аудіобіліотека Українською мовою🎙️🎧🇺🇦) доєднуйся.Тут не тільки книги .... тисни 👉 https://t.me/RuslanSpeaks. ©️ 02.01.2025
    1
    773переглядів 59Відтворень
  • усіх з новим роком 🐟❄️
    #анімація
    усіх з новим роком 🐟❄️ #анімація
    2
    2Kпереглядів 52Відтворень
  • Прямий етер "РАНКОВА КАВА І ПОЕТИЧНЕ СЛОВО КОРОЛЕВИ ГІР КЛАВДІЇ ДМИТРІВ" від 02.01.2025 р.
    https://youtu.be/T5dPzMefPuA
    Прямий етер "РАНКОВА КАВА І ПОЕТИЧНЕ СЛОВО КОРОЛЕВИ ГІР КЛАВДІЇ ДМИТРІВ" від 02.01.2025 р. https://youtu.be/T5dPzMefPuA
    587переглядів
  • Прямий етер "РАНКОВА КАВА І ПОПЕТИЧНЕ СЛОВО КОРОЛЕВИ ГІР КЛАВДІЇ ДМИТРІВ" від 03.01.2025 р.

    https://youtu.be/7Yt7ZcduN8s
    Прямий етер "РАНКОВА КАВА І ПОПЕТИЧНЕ СЛОВО КОРОЛЕВИ ГІР КЛАВДІЇ ДМИТРІВ" від 03.01.2025 р. https://youtu.be/7Yt7ZcduN8s
    542переглядів
  • Прямий етер "РАНКОВА КАВА І ПОЕТИЧНЕ СЛОВО КОРОЛЕВИ ГІР КЛАВДІЇ ДМИТРІВ" від 01.01.2025 р.
    https://youtu.be/Z9SmFax--0Y
    Прямий етер "РАНКОВА КАВА І ПОЕТИЧНЕ СЛОВО КОРОЛЕВИ ГІР КЛАВДІЇ ДМИТРІВ" від 01.01.2025 р. https://youtu.be/Z9SmFax--0Y
    585переглядів
  • ВОРОГ НЕ ДРІМАЄ

    Підвищена небезпека –
    Ворог не дрімає,
    Сміттям вбивчим без упину
    По нас гаратає.

    Ми в молитві ру́ки зводим,
    Просим допомоги,
    Щоб те сміття не летіло
    На наші пороги.

    Ми благаєм без упину,
    Сльо́зи проливаєм,
    Бо сміття убивче лине
    Й спо́кою не маєм.

    І нема куди подітись,
    Від них не сховатись,
    Гинуть в нас невинні діти…
    На що сподіватись?

    Небезпеку сповіщають,
    Є для нас загроза,
    Бо нові́ все підлітають,
    Додається доза.

    Небезпека в нас ісує,
    Защораз зростає,
    Світ вдає, що нас не чує,
    Лишень «співчуває».

    18.12.2024 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
    ID: 1029881
    ВОРОГ НЕ ДРІМАЄ Підвищена небезпека – Ворог не дрімає, Сміттям вбивчим без упину По нас гаратає. Ми в молитві ру́ки зводим, Просим допомоги, Щоб те сміття не летіло На наші пороги. Ми благаєм без упину, Сльо́зи проливаєм, Бо сміття убивче лине Й спо́кою не маєм. І нема куди подітись, Від них не сховатись, Гинуть в нас невинні діти… На що сподіватись? Небезпеку сповіщають, Є для нас загроза, Бо нові́ все підлітають, Додається доза. Небезпека в нас ісує, Защораз зростає, Світ вдає, що нас не чує, Лишень «співчуває». 18.12.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1029881
    1
    689переглядів


  • СМІЛИВО В ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ

    Сміливо в двадцять п'ятий помандрую
    Бо цей вже добіга свого́ кінця,
    Усіх на ПЕРЕМОГУ я віншую,
    Хай у́смішка не сходить із лиця.

    І щастя хай ніко́ли не покине,
    І МИРОМ хай вставляються стежки́,
    Хай пісня про прекрасне за́вжди лине,
    Хай доля пише про життя книжки́.

    Я за Стари́м не буду сумувати,
    Хоч дякую, що він зберіг життя,
    З Нови́м я прагну далі мандрувати,
    Із щастя хай готує вишиття.

    А що було́, у скриню не сховаю,
    Хоч в пам'яті прожита кожна мить,
    І до дрібниць усе я пам'ятаю,
    Й прийдешній в щасті хочу я прожить.

    Зробилося багато в цьо́му році,
    І пройдено багато в нім доріг,
    Але Господь беріг на кожнім кроці,
    І ворог не ступив на мій поріг.

    Сміливою ходою пі́ду далі,
    Упевнено ступлю я кожен крок,
    Життя напише вже нові́ скрижалі,
    І зі Старо́го взя́ла я урок.

    31.12.2024 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
    ID: 1029701
    СМІЛИВО В ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ Сміливо в двадцять п'ятий помандрую Бо цей вже добіга свого́ кінця, Усіх на ПЕРЕМОГУ я віншую, Хай у́смішка не сходить із лиця. І щастя хай ніко́ли не покине, І МИРОМ хай вставляються стежки́, Хай пісня про прекрасне за́вжди лине, Хай доля пише про життя книжки́. Я за Стари́м не буду сумувати, Хоч дякую, що він зберіг життя, З Нови́м я прагну далі мандрувати, Із щастя хай готує вишиття. А що було́, у скриню не сховаю, Хоч в пам'яті прожита кожна мить, І до дрібниць усе я пам'ятаю, Й прийдешній в щасті хочу я прожить. Зробилося багато в цьо́му році, І пройдено багато в нім доріг, Але Господь беріг на кожнім кроці, І ворог не ступив на мій поріг. Сміливою ходою пі́ду далі, Упевнено ступлю я кожен крок, Життя напише вже нові́ скрижалі, І зі Старо́го взя́ла я урок. 31.12.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1029701
    3
    1коментарів 763переглядів
  • https://youtu.be/KW850ifnRCM?si=uW1rwIcCMTqCnkPT

    Рекомендую нову пісеньку, яка припала мені до душі - Метелики, від гурту Demoris

    #music #song #demoris #українське #українськапісня
    https://youtu.be/KW850ifnRCM?si=uW1rwIcCMTqCnkPT Рекомендую нову пісеньку, яка припала мені до душі - Метелики, від гурту Demoris #music #song #demoris #українське #українськапісня
    3
    3Kпереглядів
  • Джек Керуак «У дорозі». Нотатки вражень про книгу

    Зазвичай у анотаціях до цієї книги я найчастіше бачив слово «культовий». Заохочений такою характеристикою я неодноразово пробував зануритись у текст цього роману, але щоразу зупинявся, наштовхнувшись на незвичність письма, від якої відгонило певною легковажністю. Проте заради самоосвіти вирішив зробити над собою 10-сторінкове зусилля, яке непомітно дещо збільшилось до 477-сторінкового розміру. Тобто роман було прочитано цілковито та у повному обсязі. Окремі місця було перечитано та пере-перечитано, а деякі цитати пере-пере-перечитано по кілька разів. Це історія про людей вільного способу існування (головні персонажі весь роман тиняються Північної Америкою, подорожуючи США та Мексикою на орендованих, куплених авто чи просто автостопом), складних інтелектуальних пошуків (один із них письменник, а інший збирається ним стати), пиятик, дівчат, сумнівних підробітків, безпричинних вчинків, викрадень авто, знайомств та діалогів про буття із незнайомцями, задухи Півдня й метушливості Півночі, пошуків часу в собі й себе у часі, антимілітаризму, кохання, сексу, оголеностей, джазу, забутого минулого, втрачених дій та невтрачених надій, віднайденої дружби, безперервного руху як мети і руху самої мети, бешкетництва, родинних історій, музики, реву двигунів, шурхоту колес, запаху бензину й запаху дороги, складності вибору й легкості у безвиході. Тут інтелектуали хуліганять (інколи й забуваєш про їх інтелектуальність), волоцюжать, зникають та з’являються в мить. Ця книга це своєрідний відбиток духу руху, духу подорожі у фізичному, часовому й світоглядному вимірах. На мою думку, це не просто історія покоління 40-х років із його інакшим (імовірно повоєнним) сприйняттям світу, а це історія переважання духовного пориву над матеріальним. Хоча може здатись, що безвідповідальність головних героїв (та майже всіх героїв цього роману) не дає підстав для будь-якого захоплення ними, але їх скепсис над уречевленою добропорядністю більшості громадян, над їх залежністю від речей у різних формах їх матеріального виміру виконує роль своєрідного заклику побачити справжні цінності буття.
    Додам промовистий уривок: «Сале, подумати тільки, ми з тобою пошвендяємо до Денверу і побачимо, чим вони там усі займаються, хоч нас це і не надто хвилює, адже головне – ми знаємо, що таке час, і знаємо, що усе просто прекрасно». Далі цей персонаж (Дін) говорить про людей, занурених у щоденні клопоти: «У них свої турботи, вони рахують милі, думають про те, де б сьогодні переночувати і скільки платити за бензин, а ще про погоду і про те, як би дістатися до місця, - а вони-то вже точно доберуться. Але їм просто необхідно хвилюватися і обманювати час дутими невідкладними справами, а інакше їх жалюгідні суєтні душі так і не знайдуть спокою, їм неодмінно треба вхопитися за міцну і перевірену турботу, а вже якщо вони її відшукають, тут же набирають нещасного вигляду і так із ним і ходять, з цим похнюпленим видом, він так і витає над ними, і вони це знають. і це їх теж турбує, і так без кінця».
    Дійсно, інколи за клопотами можна проґавити щось важливе, наприклад частинку себе, яку не помічаєш. Інколи варто дивитись на світ очима й цього персонажа.
    А роман «У дорозі» чудово передає особливу емоцію подорожі, цього відчуття, що ти наче опанував час та вгризся у простір, або ж принаймні не відстаєш від них. Під час руху дорогами краєвиди змінюються, але змінюються й знайомства, а отже пізнається світ у своїх макровимірах і мікропроявах.
    Один з героїв часто згадує про час, про те, що слід знати час. Мені не одразу вдалось для себе віднайти відповідь, про що саме йому йшлось. Та тепер я роблю припущення і висновок, що знати, чим є час означає жити тут і тепер, жити зараз. Ця книга із своїм гуманістичним волоцюжництвом та поетичним поглядом на буденність є однією із найчудовіших речей, прочитаних мною за доволі тривалий проміжок часу.

    Окреме читацьке зауваження щодо одного з перших видань роману українською: місцями текст побудовою речень та незвичними словами нагадував переклад із російської.

    На фотографіях: обкладинка роману Дж. Керуака "В дорозі" у перекладі українською Марії Козлової (Харків, "Фоліо", 2015); уривок з монологом Діна; цікавий сюжет невідомого фотографа для привернення уваги до допису.

    Фото в коментарях.😉
    Джек Керуак «У дорозі». Нотатки вражень про книгу Зазвичай у анотаціях до цієї книги я найчастіше бачив слово «культовий». Заохочений такою характеристикою я неодноразово пробував зануритись у текст цього роману, але щоразу зупинявся, наштовхнувшись на незвичність письма, від якої відгонило певною легковажністю. Проте заради самоосвіти вирішив зробити над собою 10-сторінкове зусилля, яке непомітно дещо збільшилось до 477-сторінкового розміру. Тобто роман було прочитано цілковито та у повному обсязі. Окремі місця було перечитано та пере-перечитано, а деякі цитати пере-пере-перечитано по кілька разів. Це історія про людей вільного способу існування (головні персонажі весь роман тиняються Північної Америкою, подорожуючи США та Мексикою на орендованих, куплених авто чи просто автостопом), складних інтелектуальних пошуків (один із них письменник, а інший збирається ним стати), пиятик, дівчат, сумнівних підробітків, безпричинних вчинків, викрадень авто, знайомств та діалогів про буття із незнайомцями, задухи Півдня й метушливості Півночі, пошуків часу в собі й себе у часі, антимілітаризму, кохання, сексу, оголеностей, джазу, забутого минулого, втрачених дій та невтрачених надій, віднайденої дружби, безперервного руху як мети і руху самої мети, бешкетництва, родинних історій, музики, реву двигунів, шурхоту колес, запаху бензину й запаху дороги, складності вибору й легкості у безвиході. Тут інтелектуали хуліганять (інколи й забуваєш про їх інтелектуальність), волоцюжать, зникають та з’являються в мить. Ця книга це своєрідний відбиток духу руху, духу подорожі у фізичному, часовому й світоглядному вимірах. На мою думку, це не просто історія покоління 40-х років із його інакшим (імовірно повоєнним) сприйняттям світу, а це історія переважання духовного пориву над матеріальним. Хоча може здатись, що безвідповідальність головних героїв (та майже всіх героїв цього роману) не дає підстав для будь-якого захоплення ними, але їх скепсис над уречевленою добропорядністю більшості громадян, над їх залежністю від речей у різних формах їх матеріального виміру виконує роль своєрідного заклику побачити справжні цінності буття. Додам промовистий уривок: «Сале, подумати тільки, ми з тобою пошвендяємо до Денверу і побачимо, чим вони там усі займаються, хоч нас це і не надто хвилює, адже головне – ми знаємо, що таке час, і знаємо, що усе просто прекрасно». Далі цей персонаж (Дін) говорить про людей, занурених у щоденні клопоти: «У них свої турботи, вони рахують милі, думають про те, де б сьогодні переночувати і скільки платити за бензин, а ще про погоду і про те, як би дістатися до місця, - а вони-то вже точно доберуться. Але їм просто необхідно хвилюватися і обманювати час дутими невідкладними справами, а інакше їх жалюгідні суєтні душі так і не знайдуть спокою, їм неодмінно треба вхопитися за міцну і перевірену турботу, а вже якщо вони її відшукають, тут же набирають нещасного вигляду і так із ним і ходять, з цим похнюпленим видом, він так і витає над ними, і вони це знають. і це їх теж турбує, і так без кінця». Дійсно, інколи за клопотами можна проґавити щось важливе, наприклад частинку себе, яку не помічаєш. Інколи варто дивитись на світ очима й цього персонажа. А роман «У дорозі» чудово передає особливу емоцію подорожі, цього відчуття, що ти наче опанував час та вгризся у простір, або ж принаймні не відстаєш від них. Під час руху дорогами краєвиди змінюються, але змінюються й знайомства, а отже пізнається світ у своїх макровимірах і мікропроявах. Один з героїв часто згадує про час, про те, що слід знати час. Мені не одразу вдалось для себе віднайти відповідь, про що саме йому йшлось. Та тепер я роблю припущення і висновок, що знати, чим є час означає жити тут і тепер, жити зараз. Ця книга із своїм гуманістичним волоцюжництвом та поетичним поглядом на буденність є однією із найчудовіших речей, прочитаних мною за доволі тривалий проміжок часу. Окреме читацьке зауваження щодо одного з перших видань роману українською: місцями текст побудовою речень та незвичними словами нагадував переклад із російської. На фотографіях: обкладинка роману Дж. Керуака "В дорозі" у перекладі українською Марії Козлової (Харків, "Фоліо", 2015); уривок з монологом Діна; цікавий сюжет невідомого фотографа для привернення уваги до допису. Фото в коментарях.😉
    5
    6коментарів 2Kпереглядів