• 🤦‍♂️Приховані запалення, які крадуть енергію, сили та здоров’я!🤦‍♂️

    Приховані (хронічні) запалення — це повільні процеси на клітинному рівні, які не проявляються температурою, болем чи іншими очевидними ознаками, але поступово руйнують організм зсередини.

    📎Організм при цьому перебуває в постійній готовності — підвищений рівень цитокінів і білків гострої фази запалення.

    Це можна порівняти з повільно тліючим вогнем, який не видно, але він робить свою руйнівну справу.

    Повільно можуть розвиватися найрізноманітніші проблеми, понад 80% хронічних захворювань, включно з:
    🔴атеросклерозом та іншими серцево-судинними порушеннями;
    🔴цукровим діабетом 2 типу;
    🔴аутоімунними патологіями;
    🔴нейродегенеративними захворюваннями;
    🔴синдромом хронічної втоми.

    Такий стан часто називають «мовчазним вбивцею», оскільки він може тривати роками, поки не призведе до серйозних наслідків.

    ⚠️Ранні ознаки:
    ✅постійна втома та відчуття нестачі енергії;
    ✅порушення сну;
    ✅часті застуди та знижений імунітет;
    ✅шкірні прояви — сухість, подразнення, висипання;
    ✅зниження концентрації, «туман» у голові;
    ✅ранкова скутість або відчуття внутрішньої напруги.

    ❓Як знизити рівень запалення, що доступно кожному:
    ✔️Регулярні профілактичні аналізи.
    Не чекайте симптомів — профілактика ефективніша за лікування.
    ✔️Протизапальне харчування.
    Овочі, ягоди, омега-3 жирні кислоти, оливкова олія, мінімум цукру та трансжирів.

    ✔️Достаток вітамінів D, B6, B12, магнію та цинку.
    Їхній дефіцит посилює запальні реакції.

    ✔️Сон і стрес.
    Хронічний недосип і стрес підвищують рівень кортизолу і цитокінів.

    ✔️Помірна фізична активність.
    Регулярний рух знижує запальні маркери і підтримує метаболізм.

    📌Хронічне запалення — не хвороба, а фундамент більшості порушень здоров’я. Його можна виявити і скоригувати, якщо дивитися глибше за звичайні симптоми.

    💡«Справжнє здоров’я починається тоді, коли ви розумієте, що відбувається всередині».💡
    🤦‍♂️Приховані запалення, які крадуть енергію, сили та здоров’я!🤦‍♂️ Приховані (хронічні) запалення — це повільні процеси на клітинному рівні, які не проявляються температурою, болем чи іншими очевидними ознаками, але поступово руйнують організм зсередини. 📎Організм при цьому перебуває в постійній готовності — підвищений рівень цитокінів і білків гострої фази запалення. Це можна порівняти з повільно тліючим вогнем, який не видно, але він робить свою руйнівну справу. Повільно можуть розвиватися найрізноманітніші проблеми, понад 80% хронічних захворювань, включно з: 🔴атеросклерозом та іншими серцево-судинними порушеннями; 🔴цукровим діабетом 2 типу; 🔴аутоімунними патологіями; 🔴нейродегенеративними захворюваннями; 🔴синдромом хронічної втоми. Такий стан часто називають «мовчазним вбивцею», оскільки він може тривати роками, поки не призведе до серйозних наслідків. ⚠️Ранні ознаки: ✅постійна втома та відчуття нестачі енергії; ✅порушення сну; ✅часті застуди та знижений імунітет; ✅шкірні прояви — сухість, подразнення, висипання; ✅зниження концентрації, «туман» у голові; ✅ранкова скутість або відчуття внутрішньої напруги. ❓Як знизити рівень запалення, що доступно кожному: ✔️Регулярні профілактичні аналізи. Не чекайте симптомів — профілактика ефективніша за лікування. ✔️Протизапальне харчування. Овочі, ягоди, омега-3 жирні кислоти, оливкова олія, мінімум цукру та трансжирів. ✔️Достаток вітамінів D, B6, B12, магнію та цинку. Їхній дефіцит посилює запальні реакції. ✔️Сон і стрес. Хронічний недосип і стрес підвищують рівень кортизолу і цитокінів. ✔️Помірна фізична активність. Регулярний рух знижує запальні маркери і підтримує метаболізм. 📌Хронічне запалення — не хвороба, а фундамент більшості порушень здоров’я. Його можна виявити і скоригувати, якщо дивитися глибше за звичайні симптоми. 💡«Справжнє здоров’я починається тоді, коли ви розумієте, що відбувається всередині».💡
    Love
    1
    496переглядів
  • 76переглядів
  • Вже кілька місяців читаю книги "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко, "Амадока" Софія Андрухович, і нещодавно почала читати, але відклала на потім книгу Оксани Забужко "І знов я влізаю в танк...", бо думала, що це роман і буду читати її кожен замість цієї книги "Музей покинутих секретів". Але ні, книга "І знов я влізаю в танк...", належить до іншої категорії книг, які я читаю в суботу та неділю. Тож далі читатиму вже після того, як прочитаю дві книги "Ярослави Дегтяренко "Гетьмани України" і Ольги Киці "Нескорені: Шляхами поколінь".

    Так от що я хотіла сказати за книгу "Музей покинутих секретів". Книга написана так, що думки розлітаються, тут постійно треба напружувати мізки, щоби зрозуміти, що ти читаєш і вся ця мова написана такими оборотами, що важко сприймається текст і це дуже дратує, тим більше, що всі ці довгі монологи в книзі я не занадто люблю читати. Тому навіть планувала покинути її читати. Однак, мені деякі моменти в цій книзі, все-таки подобаються читати, особливо про боротьбу Української Повстанської Армії проти совєтів, тому я часом вагалася, чи справді покинути її читати, чи все-таки дочитати її. Тому, пояснення цієї книги у книзі "і знов я влізаю в танк..." все-таки змусило знову повернутися до цієї книги, щоби зрозуміти що буде далі і як вона закінчиться. Паперову книгу продала, кошти за цю книгу були відправлені на допомогу ЗСУ, тому далі читаю цю книгу в електронному форматі.

    А от книга "І знов я влізаю в танк..." дуже легко і зрозуміло читається. Я була рада тому, бо трішечки побоювалася, що стиль тексту буде такий самий, як у книзі "Музей покинутих секретів". Але книга настільки мені сподобалася, що я від неї просто в захваті. Особливо запам'яталося думки пані Оксани Забужко про її спостереження в якому році почалася вся ця російська пропаганда і яка соціальна верств суспільства має схильність вірити всій цій пропаганди. Вона показала на прикладі цих сучасних мажорів, які в ніщо вважають інших людей, які люблять дивитися на людей зверху вниз, які люблять принижувати людей, які готові накинутися на людей, які по іншому думають. Саме такі люди голосували за януковича та зґвалтували дівчину, кинули на смітник, підспалили і кинули помирати. Була така історія, якщо пригадуєте. Тож пані Оксана важає, що саме така соціальна верств населення готова вірити російської пропаганди, голосувати за популістів і які кажуть "Какая разниця". Таку книгу мені буде дуже цікаво далі читати. То ж ще раз дуже дякую Вам, тьотю Лесю, за книгу "І знов я влізаю в танк...".

    Щодо книги "Амадока", то вона все-таки цікавіша за книги "Музей покинутих секретів", але і там теж достатньо цих дуже довгих монологів, через яких мені нудно читати. Тепер я розумію, чому книгу "Музей покинутих секретів" моя бабуся взагалі покинула читати, а про книгу "Амадока" сказала, що її можна читати, але щоби було дуже цікавою, ні. Сказала тільки, так собі. Щодо моїх вражень від цієї книги, то скажу так: Ця книга про трьох поколінь. Кожному поколінню випало нелегке життя, кожен має власну думку на життя, на події, які відбувалися, на людей, які їх оточували. Через це старше і молоде покоління не мали сильні і люблячи стосунки між собою. Головний герой втратив пам'ять в наслідок вибуху на війні. Героїня, його жінка упізнала його за формою губ і розміру стопи. Бо внаслідок вибуху його обличчя стало спотворним. Привівши його додому, вона за допомогою рідних його речей та розповідей про його минуле життя намагається повернутися йому пам'ять. Але ні дім, ні речі, ні розповіді про минуле життя нічого йому не нагадало. Я здогадуюся чому, то ж цю книгу і далі буду читати в електронному форматі. А паперову планую продати, бо немає сенсу тримати її вдома. Вдруге я не читатиму її.
    Вже кілька місяців читаю книги "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко, "Амадока" Софія Андрухович, і нещодавно почала читати, але відклала на потім книгу Оксани Забужко "І знов я влізаю в танк...", бо думала, що це роман і буду читати її кожен замість цієї книги "Музей покинутих секретів". Але ні, книга "І знов я влізаю в танк...", належить до іншої категорії книг, які я читаю в суботу та неділю. Тож далі читатиму вже після того, як прочитаю дві книги "Ярослави Дегтяренко "Гетьмани України" і Ольги Киці "Нескорені: Шляхами поколінь". Так от що я хотіла сказати за книгу "Музей покинутих секретів". Книга написана так, що думки розлітаються, тут постійно треба напружувати мізки, щоби зрозуміти, що ти читаєш і вся ця мова написана такими оборотами, що важко сприймається текст і це дуже дратує, тим більше, що всі ці довгі монологи в книзі я не занадто люблю читати. Тому навіть планувала покинути її читати. Однак, мені деякі моменти в цій книзі, все-таки подобаються читати, особливо про боротьбу Української Повстанської Армії проти совєтів, тому я часом вагалася, чи справді покинути її читати, чи все-таки дочитати її. Тому, пояснення цієї книги у книзі "і знов я влізаю в танк..." все-таки змусило знову повернутися до цієї книги, щоби зрозуміти що буде далі і як вона закінчиться. Паперову книгу продала, кошти за цю книгу були відправлені на допомогу ЗСУ, тому далі читаю цю книгу в електронному форматі. А от книга "І знов я влізаю в танк..." дуже легко і зрозуміло читається. Я була рада тому, бо трішечки побоювалася, що стиль тексту буде такий самий, як у книзі "Музей покинутих секретів". Але книга настільки мені сподобалася, що я від неї просто в захваті. Особливо запам'яталося думки пані Оксани Забужко про її спостереження в якому році почалася вся ця російська пропаганда і яка соціальна верств суспільства має схильність вірити всій цій пропаганди. Вона показала на прикладі цих сучасних мажорів, які в ніщо вважають інших людей, які люблять дивитися на людей зверху вниз, які люблять принижувати людей, які готові накинутися на людей, які по іншому думають. Саме такі люди голосували за януковича та зґвалтували дівчину, кинули на смітник, підспалили і кинули помирати. Була така історія, якщо пригадуєте. Тож пані Оксана важає, що саме така соціальна верств населення готова вірити російської пропаганди, голосувати за популістів і які кажуть "Какая разниця". Таку книгу мені буде дуже цікаво далі читати. То ж ще раз дуже дякую Вам, тьотю Лесю, за книгу "І знов я влізаю в танк...". Щодо книги "Амадока", то вона все-таки цікавіша за книги "Музей покинутих секретів", але і там теж достатньо цих дуже довгих монологів, через яких мені нудно читати. Тепер я розумію, чому книгу "Музей покинутих секретів" моя бабуся взагалі покинула читати, а про книгу "Амадока" сказала, що її можна читати, але щоби було дуже цікавою, ні. Сказала тільки, так собі. Щодо моїх вражень від цієї книги, то скажу так: Ця книга про трьох поколінь. Кожному поколінню випало нелегке життя, кожен має власну думку на життя, на події, які відбувалися, на людей, які їх оточували. Через це старше і молоде покоління не мали сильні і люблячи стосунки між собою. Головний герой втратив пам'ять в наслідок вибуху на війні. Героїня, його жінка упізнала його за формою губ і розміру стопи. Бо внаслідок вибуху його обличчя стало спотворним. Привівши його додому, вона за допомогою рідних його речей та розповідей про його минуле життя намагається повернутися йому пам'ять. Але ні дім, ні речі, ні розповіді про минуле життя нічого йому не нагадало. Я здогадуюся чому, то ж цю книгу і далі буду читати в електронному форматі. А паперову планую продати, бо немає сенсу тримати її вдома. Вдруге я не читатиму її.
    834переглядів
  • Like
    Love
    2
    155переглядів
  • Misiia sposterezhennia v protsesi roboty
    Misiia sposterezhennia v protsesi roboty
    798переглядів
  • За даними Bloomberg, російські удари знищили понад половину внутрішнього видобутку природного газу України — що, ймовірно, змусить країну витратити 1,9 млрд євро на імпорт палива, щоб пережити зиму.

    За словами поінформованих співрозмовників ЗМІ, Київ на початку цього тижня повідомив союзникам, що масований обстріл Росії 3 жовтня по Харківській і Полтавській областях вивів з ладу близько 60% видобутку газу країни.

    Якщо атаки триватимуть, за даними обізнаних джерел, до кінця березня Україні доведеться купити близько 4,4 млрд кубометрів газу майже за 2 млрд євро — це приблизно 20% річного споживання країни.

    Подробиці: https://epravda.com.ua/energetika/rf-vibila-60-gazovidobutku-ukrajini...
    За даними Bloomberg, російські удари знищили понад половину внутрішнього видобутку природного газу України — що, ймовірно, змусить країну витратити 1,9 млрд євро на імпорт палива, щоб пережити зиму. За словами поінформованих співрозмовників ЗМІ, Київ на початку цього тижня повідомив союзникам, що масований обстріл Росії 3 жовтня по Харківській і Полтавській областях вивів з ладу близько 60% видобутку газу країни. Якщо атаки триватимуть, за даними обізнаних джерел, до кінця березня Україні доведеться купити близько 4,4 млрд кубометрів газу майже за 2 млрд євро — це приблизно 20% річного споживання країни. Подробиці: https://epravda.com.ua/energetika/rf-vibila-60-gazovidobutku-ukrajini-zima-bude-tyazhkoyu-812631/
    162переглядів
  • Міг бути змовником з трьома українцями: у справі про підпал будинку Стармера затримали четвертого підозрюваного

    У справі про підпал будинку британського прем'єр-міністра Кіра Стармера арештували вже четвертого підозрюваного: 48-річного чоловіка затримали в аеропорту Станстед, висунувши підозру про змову, в яку він міг вступити з трьома іншими підозрюваними.

    Слідство з'ясувало, що попередні троє затриманих — українці
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    Міг бути змовником з трьома українцями: у справі про підпал будинку Стармера затримали четвертого підозрюваного У справі про підпал будинку британського прем'єр-міністра Кіра Стармера арештували вже четвертого підозрюваного: 48-річного чоловіка затримали в аеропорту Станстед, висунувши підозру про змову, в яку він міг вступити з трьома іншими підозрюваними. Слідство з'ясувало, що попередні троє затриманих — українці #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    182переглядів
  • Love
    4
    299переглядів
  • Haha
    2
    174переглядів
  • Харків. Голуб.
    Харків. Голуб.
    85переглядів