• А на порозі уже Серпень...І Літо ми п'ємо потроху...Смакуємо по чуть-чуть...
    А на порозі уже Серпень...І Літо ми п'ємо потроху...Смакуємо по чуть-чуть...
    Love
    1
    71views
  • #кіно
    Троє відчайдухів проти червоної чуми: вийшов фінальний трейлер фільму «Троє»
    🎬 Творці пригодницького історичного екшну «Троє» оприлюднили новий трейлер стрічки. Фільм режисера Івана Кравчишина, який вшановує відвагу українців, з’явиться на великих екранах до Дня Незалежності України.
    https://youtu.be/odQikoUL21I?si=AW61FGkFcP354TGg
    #кіно Троє відчайдухів проти червоної чуми: вийшов фінальний трейлер фільму «Троє» 🎬 Творці пригодницького історичного екшну «Троє» оприлюднили новий трейлер стрічки. Фільм режисера Івана Кравчишина, який вшановує відвагу українців, з’явиться на великих екранах до Дня Незалежності України. https://youtu.be/odQikoUL21I?si=AW61FGkFcP354TGg
    Like
    2
    111views
  • 💋
    💋
    Love
    Like
    6
    762views
  • Love
    1
    104views
  • Настрій літо, море і ☕
    Настрій літо, море і ☕
    91views
  • #мистецтво

    Український художник Іван Шміло
    Карпати. Щедрівники. 1989.
    #мистецтво Український художник Іван Шміло Карпати. Щедрівники. 1989.
    Like
    Love
    3
    389views
  • Коли дівчина вирішила пошукати помадку у своїй сумці 😅
    Коли дівчина вирішила пошукати помадку у своїй сумці 😅
    Haha
    1
    164views 6Plays
  • #цікаве
    Люди — єдині істоти на планеті, які отримують задоволення від гострої їжі . У той час як більшість тварин уникають капсаїцину (речовини, що “пече” в перці чилі), ми навчилися смакувати біль — буквально!

    Вчені вважають, що ми шукаємо гостре заради гормонального викиду — капсаїцин викликає біль, мозок реагує ендорфінами та дофаміном, що дарує відчуття ейфорії.
    Деякі дослідники вважають, що любов до гострого — це форма «харчового мазохізму», у якій мозок нагороджує нас за подолання дискомфорту.
    #цікаве Люди — єдині істоти на планеті, які отримують задоволення від гострої їжі . У той час як більшість тварин уникають капсаїцину (речовини, що “пече” в перці чилі), ми навчилися смакувати біль — буквально! Вчені вважають, що ми шукаємо гостре заради гормонального викиду — капсаїцин викликає біль, мозок реагує ендорфінами та дофаміном, що дарує відчуття ейфорії. Деякі дослідники вважають, що любов до гострого — це форма «харчового мазохізму», у якій мозок нагороджує нас за подолання дискомфорту.
    Like
    Love
    Wow
    4
    353views
  • #поезія
    Не руш моїх кіл — мої кола тобі не належать.
    Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил,
    Потроху штормить, і безлюдніє пляж. Починається нежить.
    Збирай рушники й парасолі — не руш моїх кіл.
    Вони самоправні — як в камінь вціловані морем,
    Але і зникомі — піском-попід-вітром крихкі…
    Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра,
    То власне тому, що над міру винищував кіл!
    А я свої довго плекала (ховала, ростила…) —
    Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким,
    Що — ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла,
    У нашому світі!
    Ніколи.
    Ні в чому.
    Ні з ким.
    При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?..
    А ти їй смієшся — мов зараз готовий на скін,
    І все, що я можу насправді для тебе зробити, —
    Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл!
    Про це — всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!),
    І риби у морі, і звірі у полі — про це ж:
    Не руш моїх кіл! — бо нема в них для тебе користі,
    Бо поза своїми — нічого в життю не знайдеш!
    О, знав-таки мудрий, що каже, що так загаратав
    Напаснику в очі — на двадцять потомних віків!..
    І мовлю по-еллінськи: “ме му тос кікльос тарате”, —
    Мужчинам,
    Імперіям,
    Часу:
    Не руш моїх кіл.

    Оксана Забужко

    #поезія Не руш моїх кіл — мої кола тобі не належать. Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил, Потроху штормить, і безлюдніє пляж. Починається нежить. Збирай рушники й парасолі — не руш моїх кіл. Вони самоправні — як в камінь вціловані морем, Але і зникомі — піском-попід-вітром крихкі… Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра, То власне тому, що над міру винищував кіл! А я свої довго плекала (ховала, ростила…) — Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким, Що — ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла, У нашому світі! Ніколи. Ні в чому. Ні з ким. При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?.. А ти їй смієшся — мов зараз готовий на скін, І все, що я можу насправді для тебе зробити, — Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл! Про це — всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!), І риби у морі, і звірі у полі — про це ж: Не руш моїх кіл! — бо нема в них для тебе користі, Бо поза своїми — нічого в життю не знайдеш! О, знав-таки мудрий, що каже, що так загаратав Напаснику в очі — на двадцять потомних віків!.. І мовлю по-еллінськи: “ме му тос кікльос тарате”, — Мужчинам, Імперіям, Часу: Не руш моїх кіл. Оксана Забужко
    Love
    1
    221views
  • #ukrainian_music #для_настрою
    https://youtu.be/udJKzD7FkOs
    #ukrainian_music #для_настрою https://youtu.be/udJKzD7FkOs
    157views