#поезія
Уявний вибух
Обвуглене серце маленького міста
Крізь мене кричить і пульсує сльозами –
І я прокидаюсь від власного здригу.
Цей вибух – в мені. Ця тривога – уявна.
Що ж так мене криє? Цей звук був несправжній.
Чому мене міцно так стисли судоми?
В новинах незвично читати про напрям
У бік Добропілля – у бік мого дому.
Ця лінія фронту гадюкою гнеться,
Плюється вогнем, розбиває металом.
Густішають вирви на доброму серці –
Йому тепер жити з загостреним станом.
Валізи, валізи – їх більше на ранок.
Ворожих очей насуваються хмари.
Читаю новини – і знов прокидаюсь
Від вибуху, що народився в уяві.
Задимлене місто у снах хворобливих.
Я більше ніколи не буду удома? –
Ця тригерна думка болить, наче вивих,
Заклятий у чорну війну-невідомість.
Аделіс
22.07.2025
#поезія
Уявний вибух
Обвуглене серце маленького міста
Крізь мене кричить і пульсує сльозами –
І я прокидаюсь від власного здригу.
Цей вибух – в мені. Ця тривога – уявна.
Що ж так мене криє? Цей звук був несправжній.
Чому мене міцно так стисли судоми?
В новинах незвично читати про напрям
У бік Добропілля – у бік мого дому.
Ця лінія фронту гадюкою гнеться,
Плюється вогнем, розбиває металом.
Густішають вирви на доброму серці –
Йому тепер жити з загостреним станом.
Валізи, валізи – їх більше на ранок.
Ворожих очей насуваються хмари.
Читаю новини – і знов прокидаюсь
Від вибуху, що народився в уяві.
Задимлене місто у снах хворобливих.
Я більше ніколи не буду удома? –
Ця тригерна думка болить, наче вивих,
Заклятий у чорну війну-невідомість.
Аделіс
22.07.2025
Українська
English
