КОЛИ В ОСТАННЮ ХВИЛИНУ ЗАХОТІЛОСЯ ПЕРЕДУМАТИ

https://youtu.be/j6CvGIps7kE?si=P-MkebaRgFlrj44b

Харків

Захисники Донецького аеропорту «Кіборги» тримали оборону ДАП 242 дні. Тоді понад 200 військових загинули, а поранення отримали більше 500 оборонців. Вони вистояли! Не витримав бетон! Вічна пам'ять і Слава нашим Героям!🫂🙏💪🔥🇺🇦

#книжковий_відгук #лана_читає “Безсмертя. Історія кохання” Події другої частини дилогії розгортаються через незначний проміжок після першої. На дворі 1818 рік. Час для того, щоб бути жінкою, кращим не став. І в другій частині це ще очевидніше. Взагалі тут авторка наче взяла основні елементи з першої частини та викрутила їх на максимум. Становище Гейзел через її роботу лікаркою стало ще складнішим, любовна лінія стала ще заплутанішою та наче “безвихіднішою”, а альтернативний історичний контекст - ще альтернативнішим і тісно переплетеним з фентезійними елементами. Це, до речі, було цікаво. Авторка вплела сюди кілька історичних особистостей, і я тільки в кінці усвідомила, що є навіть ті, кого я бачила в “Бріджертонах”. Це ще одна альтернативна версія та пояснення деяких історичних подій. Гейзел розкривається краще. Вона все ще суперрозумна лікарка, але ніщо емоційне їй не чуждо. Тим паче що дівчині лише 17-18 рочків. І навколо неї збирається оригінальне коло персонажів. Наприклад, одна зірочка з вайбом золотистого ретривера, для якої я дуже хотіла щастя) Також у книзі посилені певні етичні питання, які були підняті в першій частині. На що здатна наука? Де проходять межі влади і як відрізнити користь від зловживання нею? Фінал, як на мій смак, занадто швидкий та трошки зіжмаканий. Після двох книг хотілося розгорнутішого “довго та щасливо”) Але я поставлю 8,5 з 10 за дилогію, бо і цікаво, і насичено, і трошки фентезі, і інтрига, і любовна лінія, і ще всяке таке.

#поезія Рої летять. Уже рої летять. Така пора, що ніч, як горошина. По пояс в диких травах сіножать І на трояндах ситцева хустина. Рої летять. Куди ви? Хто куди. І ліплять ластівки кубельця з глини. І вже в городі повно лободи. І квітне бузина біля калини. Рої летять І літо молоде Виспівує на всі чотири боки. І тінь минулого у засвіти бреде І чавить по дорозі з гички соки. Така пора Очей не відвести. Немає часу виспатись, поїсти. І починає липа вже цвісти І хочеться у затінку присісти. А потім впасти В трави горілиць І так лежати аж до яблук спілих. Аж до отав і запашних копиць, Аж до снігів і до морозів білих. А рій летить, Летить у світ медів. А літо йде доріжкою курною. І так багато, де не глянь, слідів - Це я іду і кізонька зі мною. Галина Потопляк.

Червоне 🍷 в кадрі 📷

#Афоризми ✔ Одні живуть, аби вбивати, інші - вбивають, аби вижити. А Інститут вивчення війни з'ясовує деталі. ✔ Відзначаємо свої дні народження і кажемо: на один рік більше. Ні, дорогі, на один рік менше... ✔ Зрілість - це коли менше ставиш запитань, а ще менше - віриш відповідям. Коли менше слухаєш людей, а більше - музику тиші. Коли менше жалієшся, а ще менше звинувачуєш когось. Коли не біжиш за часом, а він не обганяє тебе. Коли всміхаєшся на те, що інших дратує. Коли на похвалу реагуєш іронічно. Коли нічого не робиш, коли не знаєш, що робити. Коли не журишся, якщо чогось не маєш. Коли тобі не самотньо, якщо когось не маєш. Коли не ганяєшся за щастям і не притягуєш нещастя. Коли тобі не соромно, якщо чогось не знаєш. Коли перестаєш боятися дзеркала і рахувати зморшки. Коли в душі тихо, спокійно і свіжо, як у світлиці. Коли Бог усе більше стає твоїм союзником. Із книги афоризмів Мирослава Дочинця «Ескізи на павутинні» З відривного календаря "Український народний календар" за 23 лютого. -----------