Сьогодні відбулась презентація лауреата цьогорічної премії Hugo «Затруєна чаша»

У світі де життя людей, тварин та рослин тісно переплетене історія починається з загадкового вбивства у Ханумській імперії.

Більшість спікерів неодноразово зазначали, що під час читання знаходили паралелі з нашою реальністю. Дехто спікерів асоціював імперію, яка є в книзі з тою, яка у нас по сусідству. Хоча варто відзначити, що у книзі тривога відбувається не так, як ми до неї звикли, а там є світловий сигнал і в залежності від кольору стає зрозуміло, що саме відбувається. Хоча і не без питань, щодо того, як люди реагують на тривоги, а саме хаотичність дій, людей, хоча вони вже мали б звикнути до такого. Хоча пан Аренєв вважає це дуже комфортною книжкою, і щоб там були якісь тригери, він не сказав би. Для нього це був хороший серіал Netflix, “… не Відьмак, а хороший серіал…” книжка змушує задуматись, як світ влаштований

#sci_fi_не_нудно

Зараз шукаю собі красиву жінку з України яка не у стосунках з іншим чоловіком щоб сповна насолодитися серйозними стосунками,шлюбом та батьківством пока я не виступаю на Євробаченні на фестивалі у Сан-Ремо,що теж може бути можливо у Європі.

Живе собі жінка. Звичайна. Простенька.
Не надто красива, успішна. Повненька.
Готує, працює, біжить, не встигає.
Щось вміє, щось знає, сміється, кохає.

Турботи земні і приземлені мрії.
Як в кожного є сподівання й надії.
Потрохи боїться, до чогось звикає.
Життя собі йде. А точніше - минає.

Живе собі жінка - не пані, не леді.
По осені кутає ноги у пледі.
Узимку пече пироги чи рулети.
І смажить картоплю, а часом котлети.

Все надто буденно. І дуже банально.
Не награно, щиро, буває й печально.
Трамвай чи метро, важкі сумки і кеди.
В повітрі - тривоги, ракети, шахеди.

І люди на жінку дивитись не люблять.
Ну що ж там не бачили - сірість нелюба.
Звичайна робота, маленька зарплата.
Квартира у "спальному". Навіть не хата...

...От їй би зробити щось з носом, губами.
Фігурою, тілом, обличчям, руками.
Завести б собачку, що в торбі носити.
І бути успішною. Світ цей змінити...

...А так просто жінка... І Богу подяка.
Бо саме на ній і тримається хата.
Бо саме такі потім рід зберігають.
...Любіть тих жінок. Хай вони не зникають...

Anna Savchuk