• Роботa онлайн ( дропшипінг, побудова власної команди ) продаж косметики , парфумів та товарів для дому
    Ми пропонуємо :
    ✅комфортні умови співпраці , без вкладень і ризиків , миттєві доходи , зарплата і премії
    ✅працюй з будь-якої точки країни
    ✅карʼєрне зростання , можливість заробляти більше 20 тисяч гривень на місяць
    ✅можливість працювати в декреті , під час навчання , як додатковий дохід
    Роботa онлайн ( дропшипінг, побудова власної команди ) продаж косметики , парфумів та товарів для дому Ми пропонуємо : ✅комфортні умови співпраці , без вкладень і ризиків , миттєві доходи , зарплата і премії ✅працюй з будь-якої точки країни ✅карʼєрне зростання , можливість заробляти більше 20 тисяч гривень на місяць ✅можливість працювати в декреті , під час навчання , як додатковий дохід
    2comments 831views
  • Сиджу у дворі на ослінчику.
    Палю.
    На сонечці гріюся.

    Повз мене ззздоровезна муха летить, зузжить.
    Така собі приморожена-прикокошена трохи?:)
    Це по-перше?

    По-друге, поруч з тією мухою ще й вгггодовані такі сніжини порхають?:)

    Така весна!:)

    Літа хочеться.
    Футболочку новеньку.
    Та зараз же ж?
    Розміру на мої цицьки ніц нема?:)
    А які є, ті мені не до вподоби.

    Та невсеремось же ж!
    Аби не ввввійна…
    Сиджу у дворі на ослінчику. Палю. На сонечці гріюся. Повз мене ззздоровезна муха летить, зузжить. Така собі приморожена-прикокошена трохи?:) Це по-перше? По-друге, поруч з тією мухою ще й вгггодовані такі сніжини порхають?:) Така весна!:) Літа хочеться. Футболочку новеньку. Та зараз же ж? Розміру на мої цицьки ніц нема?:) А які є, ті мені не до вподоби. Та невсеремось же ж! Аби не ввввійна…
    Like
    1
    182views
  • 😱🇺🇿Каннаваро очолить збірну Узбекистану

    🗣Фабріціо Романо повідомляє, що леганда італійського футболу Фабіо Каннаваро погодився стати головним тренером збірної Узбекистану. Сторони вже ведуть фінальні переговори.

    ⚡️У тренерський штаб увійдуть Чіччо Троїзе та Еухеніо Альбарелла. Дебют італійця може відбутися 13 жовтня у товариському матчі проти Уругваю.

    📌Нагадаємо, Узбекистан достроково здобув історичну путівку на ЧС-2026. Раніше команду міг очолити Йоахім Льов, але він відмовився.
    #World_Football #Ukrainian_football #European_football
    #футбол_football #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    😱🇺🇿Каннаваро очолить збірну Узбекистану 🗣Фабріціо Романо повідомляє, що леганда італійського футболу Фабіо Каннаваро погодився стати головним тренером збірної Узбекистану. Сторони вже ведуть фінальні переговори. ⚡️У тренерський штаб увійдуть Чіччо Троїзе та Еухеніо Альбарелла. Дебют італійця може відбутися 13 жовтня у товариському матчі проти Уругваю. 📌Нагадаємо, Узбекистан достроково здобув історичну путівку на ЧС-2026. Раніше команду міг очолити Йоахім Льов, але він відмовився. #World_Football #Ukrainian_football #European_football #футбол_football #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    240views
  • Місто Стрий, колись горде вільне королівське місто, здавалося, зберегло лише пам'ять про свою свободу. У ті часи мешканці користувалися правом вирішувати долю свого дому, мали більше свободи, ніж інші. Вони могли звертатися до самого короля, захищати свої інтереси, і їхні голоси були почуті. Це було місто людей, які не боялися боротися за свої права.

    А тепер, блукаючи вулицями, я чую лише одне: "не можна".
    Не можна прати в неділю. Не можна дітям бігати на дитячому майданчику. Не можна голосно сміятися. Не можна сумніватися у вірі чи сидіти там, де хочеш. Все, що було можливістю, стало забороною. Свобода, яка колись була серцем міста, тепер зникла у лабіринті неписаних правил і табу.

    Це іронія долі: місто, що мало право вирішувати свою долю, тепер добровільно заганяє себе у тісні рамки. Неможна, неможна, неможна — цей хор заборон заглушає будь-яке бажання бути собою. І здається, що навіть камені на вулицях пам’ятають часи, коли тут ще можна було мріяти, дихати і жити без страху бути засудженим.
    Місто Стрий, колись горде вільне королівське місто, здавалося, зберегло лише пам'ять про свою свободу. У ті часи мешканці користувалися правом вирішувати долю свого дому, мали більше свободи, ніж інші. Вони могли звертатися до самого короля, захищати свої інтереси, і їхні голоси були почуті. Це було місто людей, які не боялися боротися за свої права. А тепер, блукаючи вулицями, я чую лише одне: "не можна". Не можна прати в неділю. Не можна дітям бігати на дитячому майданчику. Не можна голосно сміятися. Не можна сумніватися у вірі чи сидіти там, де хочеш. Все, що було можливістю, стало забороною. Свобода, яка колись була серцем міста, тепер зникла у лабіринті неписаних правил і табу. Це іронія долі: місто, що мало право вирішувати свою долю, тепер добровільно заганяє себе у тісні рамки. Неможна, неможна, неможна — цей хор заборон заглушає будь-яке бажання бути собою. І здається, що навіть камені на вулицях пам’ятають часи, коли тут ще можна було мріяти, дихати і жити без страху бути засудженим.
    Love
    Like
    Sad
    10
    1comments 1Kviews
  • Haha
    1
    254views
  • Червоне в кадрі 🍎
    Доброго ранку ☕
    Червоне в кадрі 🍎 Доброго ранку ☕
    84views
  • Л-ЛОГІКА! 😂😂
    Л-ЛОГІКА! 😂😂
    63views
  • Like
    Love
    2
    614views
  • #поезія
    Осінь дихає тишею листя
    І ховає під листям сліди.
    Світ стирається – чисто, без змісту,
    Та лишає відбитки води.

    Там, де небо торкаєш плечима
    Й понад спаленим кимось мостом,
    Все, що мало вагу – стало димом,
    Все, що болем було – стало сном.

    Осінь ходить по нервах, як крапля,
    По тонких, незагойних місцях.
    Не питає, чи буде ще завтра,
    Просто є – у дрібних голосах.

    У повітрі гірчить якась прірва,
    І прозорість стає каяттям.
    Осінь знає: де кличуть, там вірять, –
    І приходить між сном і життям.

    А ми легко розчинимось в листі,
    Наче пам'ять у снах і словах.
    І не будем питати, навіщо –
    Бо мовчання теж іноді – шлях.

    Nadiia Artiukh

    Ілюстрація – з мережі
    #поезія Осінь дихає тишею листя І ховає під листям сліди. Світ стирається – чисто, без змісту, Та лишає відбитки води. Там, де небо торкаєш плечима Й понад спаленим кимось мостом, Все, що мало вагу – стало димом, Все, що болем було – стало сном. Осінь ходить по нервах, як крапля, По тонких, незагойних місцях. Не питає, чи буде ще завтра, Просто є – у дрібних голосах. У повітрі гірчить якась прірва, І прозорість стає каяттям. Осінь знає: де кличуть, там вірять, – І приходить між сном і життям. А ми легко розчинимось в листі, Наче пам'ять у снах і словах. І не будем питати, навіщо – Бо мовчання теж іноді – шлях. Nadiia Artiukh Ілюстрація – з мережі
    Like
    2
    260views
  • https://www.youtube.com/live/k_z2ptH7eiw?si=eXZi5215_z-MYQ6x
    https://www.youtube.com/live/k_z2ptH7eiw?si=eXZi5215_z-MYQ6x
    289views 1 Shares