#поезія
В кімнаті занадто пусто. В кімнаті занадто протяг.
В кімнаті весь світ загуснув в безсовісній спробі зникнути.
Ти кажеш, та можна звикнути. А думаєш: як нам потім
Любити нові дерева? Нові ліхтарі під вікнами?
У кого тепер лишити наші вечірні тиші?
Наші ранкові хмари? Хрипи дверей вологі?
Як мені з кимось іншим переживати травень
Серед чужих підвалів і сигналів тривоги?
Куди нам втекти від правил, якими нічними рейсами?
Парками? Перехрестями?
Виходами із чатів?
Кому ти тепер відправиш мої листівки з адресами,
Які уже ніхто не буде читати?
Оля Дубрівук
#поезія
В кімнаті занадто пусто. В кімнаті занадто протяг.
В кімнаті весь світ загуснув в безсовісній спробі зникнути.
Ти кажеш, та можна звикнути. А думаєш: як нам потім
Любити нові дерева? Нові ліхтарі під вікнами?
У кого тепер лишити наші вечірні тиші?
Наші ранкові хмари? Хрипи дверей вологі?
Як мені з кимось іншим переживати травень
Серед чужих підвалів і сигналів тривоги?
Куди нам втекти від правил, якими нічними рейсами?
Парками? Перехрестями?
Виходами із чатів?
Кому ти тепер відправиш мої листівки з адресами,
Які уже ніхто не буде читати?
Оля Дубрівук
Українська
English
