#архів «Гонки карапузів» були дуже популярними у 1940-х роках у США

Цього на шашлики більше не кличемо 🤣😁😁

#подорожі Археологічне диво Криму. Гора Мітридат, що височіє над містом Керч, є однією з головних історичних та археологічних пам’яток Криму. Її висота становить 91,4 метра, але значення цієї гори вимірюється не лише її "параметрами", а й багатовіковою історією. У давнину вона була центром життя античного міста Пантікапей, столиці Боспорського царства. Саме тут, на схилах гори, розташовувалися акрополь і агора — центри релігійного та суспільного життя. На вершині височіли храми, присвячені богам та богиням, і палаци правителів. Одним із найвідоміших царів, чиє ім’я назавжди пов’язане з горою, був Мітридат VI Євпатор — легендарний правитель, який отримав славу за свою відвагу та амбіції. За переказами, саме тут він зустрів свою смерть, що й дало горі її назву. Схили гори Мітридат багаті на археологічні відкриття. Тут знайдено численні кургани та поховальні склепи IV–III століть до нашої ери. Особливу увагу привертають склеп Деметри з дивовижними розписами на стінах, що ілюструють міфи Стародавньої Греції. Ці артефакти дають змогу зазирнути у світ античної культури та мистецтва.

Три сестри одружились. Мама їм каже: — Не забувайте нас, пишіть листи. Тільки якщо писатимете про секс, то кажіть, що смажили бараболю. А то батько може прочитати й не те подумати. Перша донька пише: “В нас усе добре, грошей багато, з чоловіком проблем немає, нічого нам не потрібно, бараболю смажимо раз на рік.” Мама думає: “Не добре”. Пише друга донька: “В нас усе нормально, грошей вистачає, смажимо бараболю раз на місяць.” Мама думає: “Також не дуже, але вже краще.” Пише третя донька: “Грошей немає, хата порожня, жерти нічого, бараболю смажимо тричі на день, а коли бараболі не смажимо, то він лиже пательню, а я смокчу ручку.”

#поезія Свідомість покинула тіло, злетіла і зникла в пітьмі і спить. Ми ж бо втрачені, страчені. Свячені тільки дарма. Та дурман ще не в'ївся у шкіру. Ще нишпорки десь далеко, так легко згубили мій слід і застиг тихий крик: «Ти скорись! Бо вже скрізь скрип лапатого снігу, і крига вкрива почуття. Геть згорів термостат, що беріг в нас емпата. Достатньо». Без сліз, тихо зліз із обличчя весь грим, Брати Грім щось таке говорили у казці. От трясця! Як добре, що це просто сон, чи існує реальність, чи знов метушиться життя між самотніх забутих галактик… Ася Ейрена 04.02.2025 P.s. Вірш з нестандартними римами, ритмом та ідеями