Українська
English
#поезія
#мистецтво
Я виростала у садах,
де груші достигали теплі,
і курявою лист пропах,
і соковиті пахли стебла.
Я виростала у полях,
де сонця схід — неначе спалах,
де потривожена рілля
опівдні м'яко парувала.
Я виростала у лісах,
де сосни рожевіли станом,
де важко падала роса
на голубі лісні поляни.
Я виростала на Дніпрі,
де височіють кручі,
де на ніч ставлять ятери
рибалки — люд небалакучий...
І барви тих далеких літ —
куди б не ділася тепер я,
що б не писала, — як відсвіт,
лежать на білому папері.
«Проміння землі», 1957 р.
Ліна Костенко
Художниця Ольга Кваша
#мистецтво
Я виростала у садах,
де груші достигали теплі,
і курявою лист пропах,
і соковиті пахли стебла.
Я виростала у полях,
де сонця схід — неначе спалах,
де потривожена рілля
опівдні м'яко парувала.
Я виростала у лісах,
де сосни рожевіли станом,
де важко падала роса
на голубі лісні поляни.
Я виростала на Дніпрі,
де височіють кручі,
де на ніч ставлять ятери
рибалки — люд небалакучий...
І барви тих далеких літ —
куди б не ділася тепер я,
що б не писала, — як відсвіт,
лежать на білому папері.
«Проміння землі», 1957 р.
Ліна Костенко
Художниця Ольга Кваша
#поезія
#мистецтво
Я виростала у садах,
де груші достигали теплі,
і курявою лист пропах,
і соковиті пахли стебла.
Я виростала у полях,
де сонця схід — неначе спалах,
де потривожена рілля
опівдні м'яко парувала.
Я виростала у лісах,
де сосни рожевіли станом,
де важко падала роса
на голубі лісні поляни.
Я виростала на Дніпрі,
де височіють кручі,
де на ніч ставлять ятери
рибалки — люд небалакучий...
І барви тих далеких літ —
куди б не ділася тепер я,
що б не писала, — як відсвіт,
лежать на білому папері.
«Проміння землі», 1957 р.
Ліна Костенко
Художниця Ольга Кваша
348переглядів
