#мистецтво Українська художниця Надія Полуян-Внукова . Серце художниці і її картини, наповнені сонцем і світлом дитинства, увійшла рідна Роменщина. Народилася майбутня художниця в м.Ромни на Сумщині. Духовним вчителем вважає свою маму, яка стала для доньки першим педагогом з живопису, займалася з нею з шести років. Ще у дитинстві з’явились перші замальовки околиць села Вощилиха, якими була завішана вся хата у бабусі майбутньої художниці. Потім Надія вчилася у відомого в Сумах вчителя малювання В.Власова. Навчалася в Роменському СПТУ на маляра з альфрейного розпису. Після закінчення училища працювала на роменський гардинно-тюлевій фабриці, створювала нові зразки малюнків, які впроваджувалися у виробництво. У 1989 р. закінчила курси підвищення кваліфікації дизайнерів у Київському технологічному інституті легкої промисловості.

Одного дня ти відчуєш… що твої слова мають силу. І захочеться говорити менше, але щиро і по суті. Не витрачати голос на порожнє. Бо ти зрозумієш — іноді мовчання говорить глибше, ніж тисяча слів. Ти побачиш, що думати про все підряд — це виснажує. І почнеш наводити порядок у голові. Викидати зайве. Зупиниш цей безкінечний хаос у голові і житті. Почнеш залишати лише те, що дійсно важливе. Ти більше не впускаєш у свій простір усе підряд. Бо думки — це не випадкові гості, а творці твого простору. Одного дня ти усвідомиш, яку силу має твоя присутність. І вже не захочеться бути “аби з ким” і “аби де”. Зрозумієш: твоя увага — це теж форма любові, і не кожен має до неї доступ. Бо твій час — безцінний. Бо твоя енергія — жива, світла, і ти нею вже не поділишся з тим, хто цього не цінує. Ти навчишся обирати себе. Свої межі. Своїх людей. І це не про гордість чи зарозумілість. Це про любов до себе. Про повагу до себе, до інших людей. Про внутрішню зрілість. Ми не можемо все змінити одразу. Але ми можемо почати — з тиші. З усвідомлення. З поваги до свого простору. Бо цінність — не в кількості, а в якості: в якості слів, людей, думок, відчуттів. З цього дня починається справжній шлях — не доведення, а присутності. Не боротьби, а розкриття себе. Бо коли ти знаєш свою цінність — ти більше не знижуєш себе, щоб комусь було зручно. Цінуй себе. Цінуй свою енергію. Цінуй тишу, де народжується мудрість. Бо саме з цієї тиші ти починаєш бути собою. По-справжньому.✊ Бережи себе 🩷 @Olga_Felis.psy Якщо тобі відгукується, постав ♥️, зроби репост, можливо саме ці слова комусь сьогдні будуть опорою і мотивацією. Напиши мені в ПП, якщо в твоє серце затримтіло сильніше, і я з радістю допоможу тобі знайти себе , свої цінності , опори, розібратися у внутрішніх конфліктах , травмах ... Почни жити вільно і щасливо , своє життя 🩷🌈 #психолог #сімейнівідносини #сімя #дети #семья #семейныеотношения #soul #интроверт #психологияличности #трансформація #коуч #яесмь #психологиячеловека #психологияотношений #коуч #любовь #Рефлексія #авторсвоейжизни #Самовдосконалення #психологія #самовираження #терапія #філософія #пробуждение #мотивація #запискипсихолога #консультація #думкисловадії #мислення

ЖИВА М'ЯКА ІГРАШКА

Якщо у вас раптом поганий настрій або вам сумно, можете глянути мої фотки і підписатись, щоб дивитись їх регулярно 😋

Давно не було кінорекомендацій, та сьогодні мені згадався мій колись улюблений фільм. Я його передивлялась тричі (що роблю дуже рідко), і кожен раз з різними емоціями, але сильними. ✨ Фонтан (The Fountain), 2006 ✨ Це кіно про вічний пошук сенсу життя, любові та безсмертя. Історія об’єднує три паралельні сюжети, які перетинаються в часі та просторі: вчений Томас досліджує спосіб врятувати свою кохану дружину Іззі від невиліковної хвороби; конкістадор у пошуках "Древа життя"; і космічний мандрівник, що шукає відповіді на запитання про життя та смерть. "Фонтан" — це більше, ніж фільм, це медитація на тему кохання, втрати та вічності. Режисер Даррен Аронофскі створив емоційний шедевр, що зачіпає питання, які ми всі іноді ставимо собі. Глибока філософія, візуальна краса та музика, що пронизує до самої душі, роблять цей фільм незабутнім досвідом. #всенсі #магіякіно