#поезія
Я тобі в дарунок спогади залишу,
У яких купались в озері зірки.
Роси, як перлинки, небо та ще тишу,
Де торкався ніжно моєї руки.

Все уже минуло, але не забулось,
Бо хіба забути можна дороге?
Це усе сьогодні в серці відгукнулось,
Мабуть не зумію я забуть тебе.

Я вже не сумую, як тебе згадаю,
Лиш радію щиро, що ти був в житті.
Я до тебе ніжність в серці відчуваю,
Й дякую, що стрівся на моїй путі.

Згадуй ті світанки, що росою вмиті,
Пісню солов'їну в тихому гаю.
Пригадай ті маки, що росли у житі,
І слова найкращі " Я тебе люблю"....

ВІТА ІГНАТКО

Мінімальна зарплата в Україні зросте до 10 тисяч грн аж у 2028-му році, — Мінфін

Розміри мінімальної заробітної плати упродовж 2026–2028 років мають бути такі:

➡️ У 2026 році — 8688 грн;
➡️ У 2027 році — 9374 грн;
➡️ У 2028 році — 10 059 грн.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

💪 Слава Україні! Слава ЗСУ! 🇺🇦

#архітектура #культура #історія
Будинок, схожий на ляльковий, тихо стоїть серед київських вулиць, приховуючи в собі багату історію.
За цими стінами колись вирувало життя: тут працювали бібліотека, чайна, перший у Києві кінозал і сцена для вистав. Усе це творило унікальне культурне середовище — місце, де поєднувались знання, відпочинок і мистецтво.

Сьогодні ця будівля відома як Київська мала опера і продовжує жити попри виклики часу. Розповідаємо її історію та яку роль вона відіграє в культурному житті міста зараз: https://suspilne.media/culture/1067021-ak-pracue-kiivska-mala-opera-n...

Старий пістолет

У селі Глибокі Кущі жило собі одне чудо на ім’я дід Панас. Колишній мисливець, а тепер – головний спеціаліст з «нічого не робити, але з розумним виразом обличчя». Панас мав три любові в житті: риболовлю, самогон і свій старий пістолет, якого він ніжно звав «Грім».

Пістолет той був ще з царських часів, трохи іржавий, без одної деталі (якої — ніхто не знав, бо дід казав: «То секретна штукенція!»). Колись він служив дідові для стрільби по дичині, а тепер — для погроз курям, коли ті не неслися.

Одного разу, дід Панас вирішив, що час настав — треба піти на справжнє полювання. Одягнув камуфляж, що пахнув кропивою, натер пістолет салом (казав, що то для кращого ковзання кулі), і вирушив у ліс.

Йде, прислухається, дихає як справжній рейнджер. Аж раптом — хрусь! Кущі зашурхотіли. Дід завмер. Ціль — щось велике, пухнасте. Може, кабан? Може, ведмідь? А може, сусідський пес Барбос, що втік з двору?

Панас прицілився, натис на спуск — і… клац. Нічого. «Грім» гриміти відмовився.

— Ну, зрадник, — прошепотів дід, — знову ти на боці звірів?

Раптом із кущів справді виліз Барбос, з сосискою в зубах. Пес глянув на діда, пирхнув і побіг назад.

Образившись, дід повернувся додому, сів на лавку і оголосив, що пістолет переходить на пенсію. Тепер замість нього на полювання піде рогатка. Її дід і назвав — «Громиця».

А «Грім» так і висить на стіні, трохи перекошений, зате гордий. Бо, як каже дід Панас, не всяка зброя вміє стріляти... а «Грім» — вміє не стріляти так майстерно, що навіть ведмідь би не образився.

І відтоді в селі Глибокі Кущі кажуть: «Коли дід Панас бере до рук зброю — в лісі стає тихо. І весело».