Українська
English
На півдні Київської області у славетному місті Біла Церкава, зачаровує красою і таємничістю дендропарк Олександрія. Збудований на основі природного лісостепового ландшафту, він ніби виринає з річки Рось.
Парк Олександрія є прикладом класичного стилю з елементами романтизму і сентименталізму. На 400 гектарах відображається неповторне поєднання архітектурних творінь людини із дібровами, галявинами і ставками, що створила матінка-природа.
Це романтичне місце було створене за задумом Олександри Браницької, дружини коронного гетьмана Речі Посполитої, що володів цими землями з кінця ХVIII століття. Подорожуючи країнами Європи, жінка із захватом милувалась парками біля замків і маєтків, тому вирішила і в своєму графстві створити щось казкове.
Для виконання цієї місії Олександра запросила відомого французького архітектора Мюффо. Він став автором генерального плану дендропарку. Пізніше його справу продовжили інші майстри архітектури і ботаніки, серед них брати Ботані, Бартецький, Вітт, Станге. Водночас із розбудовою паркових композицій починається будівництво літньої резиденції «Аустерія» та комплексу павільйонів.
На початку ХІХ століття, що вважається періодом розквіту парку, Браницька привезла з Берліна молодого майстра-садівника Августа Єнца. Обдарований митець пропрацював тут 54 роки і створив безліч композицій. До наших днів збереглися його ландшафтні шедеври на Великій і Малій галявинах.
Від головного входу, оформленого в класичному стилі, веде у глибину парку центральна алея. Крокуючи стежкою і забувши що ви у парку, а не звичайному гаю, дерева раптом розійдуться і перед вами з’явиться Ротонда. Втілюючи розвинутий класицизм, ротонда наче зрізана з одної сторони і відкриває нам напівкруглу арку з куполом, які оздоблені ліпниною з неповторним орнаментом.
Перед павільйоном зеленим килимом простелилась широка галявина, що надає архітектурній формі ще більшої величі. За європейським прикладом, по території парку встановлено багато ваз, мармурових та бронзових скульптур. Витвори італійських майстрів графиня привезла з подорожей, також багато з них були подаровані впливовими особами того часу.
Дендропарк пережив різні періоди. Після відміни кріпацтва у 1861 році роботи по забудові були зупинені, а з другої декади ХХ століття взагалі все більше парк зазнавав руйнувань. Більшість архітектурних форм були зруйновані чи сильно пошкоджені, бронзові і мармурові скульптури вивозились різними загарбниками, а значна частина деревних насаджень була вирубана в роки Другої світової війни.
Новий етап в житті Олександрії почався в 1946 році, коли його передали Національній Академії наук України. Під керівництвом Д.Криворучка почались відновлювальні роботи. Першочерговою задачею було звільнення парку від бур’янів та бруду, очищення водойм від мулу, налагодження світло- та водопостачання, впорядкування алей та пошук нових ідей в оформленні композицій.
«Кругла альтанка», новинка серед архітектурних форм парку, стала центром оновленої дубової алеї, що завершується 27 метровою скелястою горою. На цьому місці на початку ХVIII століття базувався загін відомого козацького полковника Семена Палія. З-під гори і досі проглядаються рештки земляних козацьких укріплень, а на вершині, у 1980 році, було встановлено вежу з барельєфом козацьких облич та сценами з їх бойового життя. «Палієва гора», як вона нині називається, є пам’яткою давніх історичних подій. Як стверджують сучасники, гора приховує в своїх глибинах розгалужену мережу тунелів, у тому числі із виходом до берегів річки Рось.
Проте найбільшою окрасою дендропарку Олександрія є природа. Тут зібрано більше 2000 представників рослинного світу. Найціннішими є могутні дуби, вік яких досягає 300-400 років. Ціла діброва велетнів росте разом з деревами і кущами, привезеними із далеких країн Сходу, Америки та Європи. Велика і Мала галявини парку є прикладом природного музею під відкритим небом. На Великій галявині росте улюблене дерево графині Браницької – сосна Веймутова, яка вважається найстарішим деревом цього виду в Україні, а також родинне дерево сім’ї – чотиристовбурова сосна звичайна, з одного кореня якої проростають чотири могутніх стовбура. Ясен, клен, граб, липа, сосна, вільха, береза, яблуня, верба, осика і ще багато-багато інших дерев прикрашають сотні гектарів дендропарку.
Невеличку територію в 0,2 гектари було виділено під розарій. Чарівними, п’янкими ароматами наповнює повітря 13 видів і 96 сортів троянд.
Сад ліан було висаджено ще у ХVIII столітті. Із більш як 30 видів можна виділити дикий виноград п’ятилисточковий та каприфоль, також представлено 16 видів культиварів. Також деревну колекцію поповнили туя, ялиця, ялина, кипарисовик, ялівець, тис.
Парк Олександрія є прикладом класичного стилю з елементами романтизму і сентименталізму. На 400 гектарах відображається неповторне поєднання архітектурних творінь людини із дібровами, галявинами і ставками, що створила матінка-природа.
Це романтичне місце було створене за задумом Олександри Браницької, дружини коронного гетьмана Речі Посполитої, що володів цими землями з кінця ХVIII століття. Подорожуючи країнами Європи, жінка із захватом милувалась парками біля замків і маєтків, тому вирішила і в своєму графстві створити щось казкове.
Для виконання цієї місії Олександра запросила відомого французького архітектора Мюффо. Він став автором генерального плану дендропарку. Пізніше його справу продовжили інші майстри архітектури і ботаніки, серед них брати Ботані, Бартецький, Вітт, Станге. Водночас із розбудовою паркових композицій починається будівництво літньої резиденції «Аустерія» та комплексу павільйонів.
На початку ХІХ століття, що вважається періодом розквіту парку, Браницька привезла з Берліна молодого майстра-садівника Августа Єнца. Обдарований митець пропрацював тут 54 роки і створив безліч композицій. До наших днів збереглися його ландшафтні шедеври на Великій і Малій галявинах.
Від головного входу, оформленого в класичному стилі, веде у глибину парку центральна алея. Крокуючи стежкою і забувши що ви у парку, а не звичайному гаю, дерева раптом розійдуться і перед вами з’явиться Ротонда. Втілюючи розвинутий класицизм, ротонда наче зрізана з одної сторони і відкриває нам напівкруглу арку з куполом, які оздоблені ліпниною з неповторним орнаментом.
Перед павільйоном зеленим килимом простелилась широка галявина, що надає архітектурній формі ще більшої величі. За європейським прикладом, по території парку встановлено багато ваз, мармурових та бронзових скульптур. Витвори італійських майстрів графиня привезла з подорожей, також багато з них були подаровані впливовими особами того часу.
Дендропарк пережив різні періоди. Після відміни кріпацтва у 1861 році роботи по забудові були зупинені, а з другої декади ХХ століття взагалі все більше парк зазнавав руйнувань. Більшість архітектурних форм були зруйновані чи сильно пошкоджені, бронзові і мармурові скульптури вивозились різними загарбниками, а значна частина деревних насаджень була вирубана в роки Другої світової війни.
Новий етап в житті Олександрії почався в 1946 році, коли його передали Національній Академії наук України. Під керівництвом Д.Криворучка почались відновлювальні роботи. Першочерговою задачею було звільнення парку від бур’янів та бруду, очищення водойм від мулу, налагодження світло- та водопостачання, впорядкування алей та пошук нових ідей в оформленні композицій.
«Кругла альтанка», новинка серед архітектурних форм парку, стала центром оновленої дубової алеї, що завершується 27 метровою скелястою горою. На цьому місці на початку ХVIII століття базувався загін відомого козацького полковника Семена Палія. З-під гори і досі проглядаються рештки земляних козацьких укріплень, а на вершині, у 1980 році, було встановлено вежу з барельєфом козацьких облич та сценами з їх бойового життя. «Палієва гора», як вона нині називається, є пам’яткою давніх історичних подій. Як стверджують сучасники, гора приховує в своїх глибинах розгалужену мережу тунелів, у тому числі із виходом до берегів річки Рось.
Проте найбільшою окрасою дендропарку Олександрія є природа. Тут зібрано більше 2000 представників рослинного світу. Найціннішими є могутні дуби, вік яких досягає 300-400 років. Ціла діброва велетнів росте разом з деревами і кущами, привезеними із далеких країн Сходу, Америки та Європи. Велика і Мала галявини парку є прикладом природного музею під відкритим небом. На Великій галявині росте улюблене дерево графині Браницької – сосна Веймутова, яка вважається найстарішим деревом цього виду в Україні, а також родинне дерево сім’ї – чотиристовбурова сосна звичайна, з одного кореня якої проростають чотири могутніх стовбура. Ясен, клен, граб, липа, сосна, вільха, береза, яблуня, верба, осика і ще багато-багато інших дерев прикрашають сотні гектарів дендропарку.
Невеличку територію в 0,2 гектари було виділено під розарій. Чарівними, п’янкими ароматами наповнює повітря 13 видів і 96 сортів троянд.
Сад ліан було висаджено ще у ХVIII столітті. Із більш як 30 видів можна виділити дикий виноград п’ятилисточковий та каприфоль, також представлено 16 видів культиварів. Також деревну колекцію поповнили туя, ялиця, ялина, кипарисовик, ялівець, тис.
На півдні Київської області у славетному місті Біла Церкава, зачаровує красою і таємничістю дендропарк Олександрія. Збудований на основі природного лісостепового ландшафту, він ніби виринає з річки Рось.
Парк Олександрія є прикладом класичного стилю з елементами романтизму і сентименталізму. На 400 гектарах відображається неповторне поєднання архітектурних творінь людини із дібровами, галявинами і ставками, що створила матінка-природа.
Це романтичне місце було створене за задумом Олександри Браницької, дружини коронного гетьмана Речі Посполитої, що володів цими землями з кінця ХVIII століття. Подорожуючи країнами Європи, жінка із захватом милувалась парками біля замків і маєтків, тому вирішила і в своєму графстві створити щось казкове.
Для виконання цієї місії Олександра запросила відомого французького архітектора Мюффо. Він став автором генерального плану дендропарку. Пізніше його справу продовжили інші майстри архітектури і ботаніки, серед них брати Ботані, Бартецький, Вітт, Станге. Водночас із розбудовою паркових композицій починається будівництво літньої резиденції «Аустерія» та комплексу павільйонів.
На початку ХІХ століття, що вважається періодом розквіту парку, Браницька привезла з Берліна молодого майстра-садівника Августа Єнца. Обдарований митець пропрацював тут 54 роки і створив безліч композицій. До наших днів збереглися його ландшафтні шедеври на Великій і Малій галявинах.
Від головного входу, оформленого в класичному стилі, веде у глибину парку центральна алея. Крокуючи стежкою і забувши що ви у парку, а не звичайному гаю, дерева раптом розійдуться і перед вами з’явиться Ротонда. Втілюючи розвинутий класицизм, ротонда наче зрізана з одної сторони і відкриває нам напівкруглу арку з куполом, які оздоблені ліпниною з неповторним орнаментом.
Перед павільйоном зеленим килимом простелилась широка галявина, що надає архітектурній формі ще більшої величі. За європейським прикладом, по території парку встановлено багато ваз, мармурових та бронзових скульптур. Витвори італійських майстрів графиня привезла з подорожей, також багато з них були подаровані впливовими особами того часу.
Дендропарк пережив різні періоди. Після відміни кріпацтва у 1861 році роботи по забудові були зупинені, а з другої декади ХХ століття взагалі все більше парк зазнавав руйнувань. Більшість архітектурних форм були зруйновані чи сильно пошкоджені, бронзові і мармурові скульптури вивозились різними загарбниками, а значна частина деревних насаджень була вирубана в роки Другої світової війни.
Новий етап в житті Олександрії почався в 1946 році, коли його передали Національній Академії наук України. Під керівництвом Д.Криворучка почались відновлювальні роботи. Першочерговою задачею було звільнення парку від бур’янів та бруду, очищення водойм від мулу, налагодження світло- та водопостачання, впорядкування алей та пошук нових ідей в оформленні композицій.
«Кругла альтанка», новинка серед архітектурних форм парку, стала центром оновленої дубової алеї, що завершується 27 метровою скелястою горою. На цьому місці на початку ХVIII століття базувався загін відомого козацького полковника Семена Палія. З-під гори і досі проглядаються рештки земляних козацьких укріплень, а на вершині, у 1980 році, було встановлено вежу з барельєфом козацьких облич та сценами з їх бойового життя. «Палієва гора», як вона нині називається, є пам’яткою давніх історичних подій. Як стверджують сучасники, гора приховує в своїх глибинах розгалужену мережу тунелів, у тому числі із виходом до берегів річки Рось.
Проте найбільшою окрасою дендропарку Олександрія є природа. Тут зібрано більше 2000 представників рослинного світу. Найціннішими є могутні дуби, вік яких досягає 300-400 років. Ціла діброва велетнів росте разом з деревами і кущами, привезеними із далеких країн Сходу, Америки та Європи. Велика і Мала галявини парку є прикладом природного музею під відкритим небом. На Великій галявині росте улюблене дерево графині Браницької – сосна Веймутова, яка вважається найстарішим деревом цього виду в Україні, а також родинне дерево сім’ї – чотиристовбурова сосна звичайна, з одного кореня якої проростають чотири могутніх стовбура. Ясен, клен, граб, липа, сосна, вільха, береза, яблуня, верба, осика і ще багато-багато інших дерев прикрашають сотні гектарів дендропарку.
Невеличку територію в 0,2 гектари було виділено під розарій. Чарівними, п’янкими ароматами наповнює повітря 13 видів і 96 сортів троянд.
Сад ліан було висаджено ще у ХVIII столітті. Із більш як 30 видів можна виділити дикий виноград п’ятилисточковий та каприфоль, також представлено 16 видів культиварів. Також деревну колекцію поповнили туя, ялиця, ялина, кипарисовик, ялівець, тис.
2коментарів
1Kпереглядів
