БЛУКАЛА ДУША
Там, у пітьмі, де завмерла природа,
Блукала душа поміж двох берегів.
Крутилась Земля, мінялась погода,
Лиш віра єдина вела серед днів.
Під шепіт вітрів, що знали про втому,
Блукала душа, не маючи дому.
Долала ту відстань, не знаючи шлях,
Щоб не лишитись на тих берегах.
Сльози з дощами залили дороги,
Світла не видно, а люди в журбі.
«Не буде нам щастя - казали собі,-
У нашім краю, де рідні пороги».
Але, подолавши недугу та страх,
Душа дочекалась віри в очах.
І люди зраділи явищу цьому,
Сльози посохли у світі новому.
Ще рани болять серед німих днів,
Кружляє Земля, змінилась погода,
Душа не блукає поміж берегів,
А живе там, де оживає природа.
Мирослав Манюк
24.01.2025
БЛУКАЛА ДУША
Там, у пітьмі, де завмерла природа,
Блукала душа поміж двох берегів.
Крутилась Земля, мінялась погода,
Лиш віра єдина вела серед днів.
Під шепіт вітрів, що знали про втому,
Блукала душа, не маючи дому.
Долала ту відстань, не знаючи шлях,
Щоб не лишитись на тих берегах.
Сльози з дощами залили дороги,
Світла не видно, а люди в журбі.
«Не буде нам щастя - казали собі,-
У нашім краю, де рідні пороги».
Але, подолавши недугу та страх,
Душа дочекалась віри в очах.
І люди зраділи явищу цьому,
Сльози посохли у світі новому.
Ще рани болять серед німих днів,
Кружляє Земля, змінилась погода,
Душа не блукає поміж берегів,
А живе там, де оживає природа.
Мирослав Манюк
24.01.2025
Українська
English
