Той, хто ходить у хмарах...

🤯 Ніколи такого не було і ось знову!

Київська область

Найбільше, що дивує зараз в американській політиці - це мовчання демократів. Відчуття, що вони зникли, сховалися, пересиджують. А може, дали Трампу і його адміністрації традиційні «сто днів» і потім повернуться до опозиційної риторики.
Очевидно, зараз демократи зіштовхнулися з проблемою лідерства і шукають нові обличчя і нові меседжі для виборця після програшної кампанії.

Але мовчання по ключовим темам, зокрема, щодо цінностей, на яких сформована американська демократія і необхідності збереження трансатлантичної єдності та підтримки України як складової американського лідерства - відверто дивує.

Дозволю собі українські паралелі. В нас всі ці 6 років до опозиції традиційно вимоги були вищі, ніж до влади. Від Європейська Солідарність вимагали бути конструктивними, але зупиняти, допомагати, але критикувати, пропонувати альтернативу, але підтримувати:) І треба віддати належне, ми ніколи не мовчали і багато чого зупиняли. Важко уявити собі, що було б з нинішньою ВР, якби не «ЄС».

Ну, а щодо США, то попри все, ми залежимо від нашого партнерства. В першу чергу від військової допомоги. Ми залежимо від двопартійної підтримки, тому маємо працювати з республіканцями і демократами, докласти всіх зусиль для її відновлення. Нашу політику мають визначати інтереси ЗСУ, бо вони- головний гарант нашого суверенітету і незалежності. Останні події тільки підтвердили цю аксіому.