• 22views
  • 🇵🇱 Завжди потрібно йти до кінця - Келечукву Ібе-Торті з другої польської ліги своїм голом підтвердив цю тезу
    Нігерієць (здавалося б!) уже випустив м'яч за лінію, але примудрився обіграти воротаря і забити п'ятою!
    62views 12Plays
  • #заповідники
    Рететі – слоновий заповідник, і не тільки, що належить громаді Самбуру в Кенії. У заповіднику приймають осиротілих і покинутих слоненят з метою випустити їх назад у дикі стада, що прилягають до Рететі.
    #заповідники Рететі – слоновий заповідник, і не тільки, що належить громаді Самбуру в Кенії. У заповіднику приймають осиротілих і покинутих слоненят з метою випустити їх назад у дикі стада, що прилягають до Рететі.
    Love
    1
    211views 5Plays
  • Like
    1
    65views
  • Like
    Love
    2
    640views
  • Like
    Love
    6
    506views
  • ⚠️ Водіїв почнуть штрафувати на 34 тисячі грн за перевищення транспортом допустимого рівня шуму, – законопроєкт зареєстрували у ВР
    За повторне порушення доведеться сплачувати вже 34 000 грн та позбавлення права на керування транспортним засобом на строк від 3 до 6 місяців.
    ⚠️ Водіїв почнуть штрафувати на 34 тисячі грн за перевищення транспортом допустимого рівня шуму, – законопроєкт зареєстрували у ВР За повторне порушення доведеться сплачувати вже 34 000 грн та позбавлення права на керування транспортним засобом на строк від 3 до 6 місяців.
    97views
  • Звертаюсь до звільнених з полону,в частності з 501 БАТа морської піхоти!!!
    Можливо щось відомо за побратима Дроздов Владислав, псевдо "Чуб".
    Якщо щось відомо відпишіться будь ласка,в особисті!
    Звертаюсь до звільнених з полону,в частності з 501 БАТа морської піхоти!!! Можливо щось відомо за побратима Дроздов Владислав, псевдо "Чуб". Якщо щось відомо відпишіться будь ласка,в особисті!
    64views
  • ПОЛКОВНИК, ЯКОГО ВИ НЕ ЗНАЄТЕ. АЛЕ МУСИТЕ ЗНАТИ.

    На фото — Олександр Вишнівський (19 травня 1895, село Заливне, Запоріжжя). Українець. Полковник Армії УНР. Один із тих, хто не гнувся перед імперіями — а зброєю в руках ламав їм хребет.

    1920 рік. Село Вербова. Проти його козаків іде в бій "червоний полк" Мішки Япончика — знаменитого одеського бандита. Полк зібраний з кримінальників, зеків, матросні. Усі — "люди честі", за тюремними поняттями. Більшовики дали їм зброю і відправили вбивати українців.

    Та недооцінили, що українці — не жертви, а воїни.

    Бій був брутальний. Багнети, рукопаш, кулі в обличчя. Козаки Вишнівського рознесли бандитське кодло на шмаття. Самого Мішку Япончика — розстріляли свої ж, коли він втікав. Так закінчилась "легенда" тюремної романтики.

    А тепер — увага. Кого пам'ятає Україна?

    Про Вишнівського — дошка в рідному селі, одна вулиця в Запоріжжі, брошура з обласного архіву. І мовчання.

    Про Япончика — фільми, серіали, книги, культ. Перед війною крутили російсько-український серіал про нього. В головних ролях, звісно, мо с калі. Одеса подана як тінь Рязані, а зек — як "шляхетний бандит". І все це жваво споживали в Україні.

    Бо тюремна романтика — це ще одна отрута, яку Москва вливала нам у вуха десятиліттями.

    В СРСР вибудували тюрем більше, ніж шкіл і лікарень. Героїв – розстрілювали, а злодіїв – екранізували. В культурі — шансону більше, ніж гімнів. Зек — це "свій", бо "сидів". Навіть президента обрали урку. Забули про Януковича? Не "був", а "сидів". І це ще дехто вважав "перевагою"!

    Росія тримається на блатних і тюрмі. Україна — на тих, про кого забули.

    Але поки ми мовчимо про Вишнівського — ми частина їхнього сценарію. Поки ми вклоняємось Япончику — ми не вільні.

    Запам’ятай ім’я: Олександр Вишнівський.

    Бо саме він, не серіальний "пацан", зламав імперії.
    ПОЛКОВНИК, ЯКОГО ВИ НЕ ЗНАЄТЕ. АЛЕ МУСИТЕ ЗНАТИ. На фото — Олександр Вишнівський (19 травня 1895, село Заливне, Запоріжжя). Українець. Полковник Армії УНР. Один із тих, хто не гнувся перед імперіями — а зброєю в руках ламав їм хребет. 1920 рік. Село Вербова. Проти його козаків іде в бій "червоний полк" Мішки Япончика — знаменитого одеського бандита. Полк зібраний з кримінальників, зеків, матросні. Усі — "люди честі", за тюремними поняттями. Більшовики дали їм зброю і відправили вбивати українців. Та недооцінили, що українці — не жертви, а воїни. Бій був брутальний. Багнети, рукопаш, кулі в обличчя. Козаки Вишнівського рознесли бандитське кодло на шмаття. Самого Мішку Япончика — розстріляли свої ж, коли він втікав. Так закінчилась "легенда" тюремної романтики. А тепер — увага. Кого пам'ятає Україна? Про Вишнівського — дошка в рідному селі, одна вулиця в Запоріжжі, брошура з обласного архіву. І мовчання. Про Япончика — фільми, серіали, книги, культ. Перед війною крутили російсько-український серіал про нього. В головних ролях, звісно, мо с калі. Одеса подана як тінь Рязані, а зек — як "шляхетний бандит". І все це жваво споживали в Україні. Бо тюремна романтика — це ще одна отрута, яку Москва вливала нам у вуха десятиліттями. В СРСР вибудували тюрем більше, ніж шкіл і лікарень. Героїв – розстрілювали, а злодіїв – екранізували. В культурі — шансону більше, ніж гімнів. Зек — це "свій", бо "сидів". Навіть президента обрали урку. Забули про Януковича? Не "був", а "сидів". І це ще дехто вважав "перевагою"! Росія тримається на блатних і тюрмі. Україна — на тих, про кого забули. Але поки ми мовчимо про Вишнівського — ми частина їхнього сценарію. Поки ми вклоняємось Япончику — ми не вільні. Запам’ятай ім’я: Олександр Вишнівський. Бо саме він, не серіальний "пацан", зламав імперії.
    401views
  • Love
    2
    223views