🚧 На Броварському проспекті з 15 вересня і до 3 жовтня діятиме часткове перекриття руху

Роботи виконуватимуть поетапно, тому проїзд транспорту буде обмежений.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

Настрій 🌸

Східними землями мальовничої вінничини біжить тоненька річка Гірський Тікич. На своєму шляху вона наповнюється водами, розширюється і, дзюркочучи порогами, омиває береги сіл і містечок.
У 1920х роках біля селища Буки була збудована Буцька ГЕС, однією з гідротехнічних споруд якої є водоспад Вир висотою близько двох метрів. Він був утворений тут не випадково, адже саме в цій місцині Гірський Тікич перетинає скелястий масив протерозойських гранітів і заходить у Буцький каньйон. На 2,5 км річка потрапляє в обійми скелястих берегів граніту, в деяких місцях велетенські виступи досягають 30 метрів.
Одна зі скель – Родіонова – заввишки 15 метрів і названа на честь видатного науковця-петрографа Сергія Родіонова. Але є іще одна версія походження назви.
За місцевою легендою, в каньйоні славетні козаки зійшлися в запеклій битві з ляхами. Билися вони не на життя, а на смерть. Ляхи пообіцяли подарувати життя героям, якщо ті складуть зброю. Але наші воїни не могли втратити гідність і полягли в бою. Останнім живим лишився козак-музика Родіон. З косою в руках він відбивався від ляхів з останніх сил. Німіли руки і кров лилась із ран, та козак не здавався.
Така хоробрість вразила польського короля і він вирішив подарувати герою життя. Родіон зневажливо відкинув його пропозицію і сказав: «Радше я помру як воїн, ніж буду жити з вашої милості!» Обурились ляхи від такої зухвалості, та з ще більшою жорстокістю накинулись на музику. Вбили підступні вороги воїна, заколовши його в спину, а серце вирвали та в річку кинули. «Кінець цій землі і цьому бунтівному роду-племені!» – сказав ватажок завойовників.
Та не так склалося, як йому бажалося. На ранок жителі побачили щось дивне на хвилях річки. Війнув вітерець і залунали ноти сумні. І чим дужче вітер віяв, тим гучніше лунала мелодія, і сповнена вона була дощами і грозами, степами і ріками, неба блакиттю і сонця промінням. То лунало серце козаче. На цю чарівну мелодію прийшов старий запорожець та зі зброї козацької зібрав інструмент незвичний, а серце Родіона стало його струнами. Так з’явилася бандура, а бандуристи стали невід’ємною частиною військових походів, щоб прославляти їх хоробрість і звитягу.
З 1975 року територія Буцького каньйону є державною комплексною природною памяткою місцевого значення. Для цієї місцевості такий ландшафт не є типовим, тому він так манить до себе людей. На скелях каньйону практикуються альпіністи, а порогами річки сплавляються на байдарках.
Містичність та неймовірна краса Буцького коньйону зачаровують з першого погляду. Загадковості цій місцині додають залишки велетенських брил граніту. На думку вчених, вони є рукотворними і це дає привід порівнювати їх із відомим Стоунхенджем.

#поезія
Усі мої вірші складаються в імена,
У біль, що сягає неба, але не дна,
Все, що залишиться по мені — слова і рими,
Плани невтілені, про які говорили ми
В часи, коли ще не знали слова донати,
Коли виходив на сцену зі словами «слава Україні»,
А тобі не знали, що відповідати,

І ти стоїш, як Шрек, укритий цибулевими шарами,
Як Гаррі Поттер перед тим капелюхом, але без шраму,
Ловець мрій по життю, та не ловець у житі,
У намаганні над гніздом зозулі пролетіти,
Як твоє минуле
пролітає маленьким птахом
Над Полтавським шляхом.

Пташеня, підкинуте до гнізда,
Порахуй до ста,
Сонце тут сходить пізно, у нас не так.
Далі від дому за окружною зорі
Воском прозорим малюють покоси сонні,
Місто, що подарує нові історії,
Совість, яка визирає із вікон висоток
Вулиць, що мали стати тобі тимчасовими.

Знов повертаюся у минуле.
Пам’ятаю, як дідусь розказував,
Що вкручував першу лампочку у селі,
І не стримував сліз.
Як виписував дві газети: Сільські вісті і Порадницю,
З першої вчився поратися, з другої — похмелятися,
Я б і зараз їх почитав.

Добре, що дід цього вже не бачить,
Не збиратиме мокре від сліз нажите
в картате збіжжя,
Не йтиме з валізами й клунками бездоріжжям
Луганщини,
Не молитиметься богу, який нікому не допоможе,
Боже, добре, що він не бачить,
Як те, що було його, стає чужим,
Добре, що не дожив.

Так сидиш ночами у темряві,
поки серце заходиться,
І записуєш все, що нашіптують демони
З дна колодязя.
Скільки текстів написано за п’ять хвилин
на хиткому стільчику,
Скільки авторів виходить на сцену, аби відкритися,
А скільки — просто продекламувати вивчене
З кам’яним лицем.
Скільки із них
читає справді про себе.

Тільки одного жодна поетеса сьогодні ще не сказала:
Поезія не вимірюється оцінками з глядацького залу,
Спробуй взяти з собою горе на сцену і там лиши його,
Спробуй прочитати так, як читає Шилова.

Потреба в тобі вимірюється глибиною історій,
які виніс на сцену,
Зрештою кожен із нас залишиться тільки сторінкою
в антології слему,
Коли дійдеш до моєї,
не перегортай одразу.

09.08.25
Сашко Середа

Зведення Генштабу станом на 08:00, основне:
▪️Протягом минулої доби зафіксовано 190 бойових зіткнень, 65 з яких - на Покровському напрямку.
❗️На Оріхівському напрямку війська рф чотири рази атакували позиції наших оборонців поблизу Степового.
На Гуляйпільському напрямку ворог наступальних дій не проводив.
▪️Вчора скинув 213 керованих авіабомб на Україну та ще 11 на Курщину. Крім цього, здійснив 4 315 обстрілів, з них 69 — із реактивних систем залпового вогню, та залучив для ураження 5 214 дронів-камікадзе.
▪️За минулу добу авіація, ракетні війська і артилерія Сил оборони уразили сім районів зосередження особового складу та техніки, три пункти управління та два артилерійські засоби російських загарбників.