Моя нова робота.

Вийшов офіційний трейлер фільму "Трон: Арес", який є третьою частиною багаторічної науково-фантастичної франшизи. Це сталося приблизно через два роки після першого анонсу фільму. Фільм буде присвячений штучному інтелекту. Він розповідає про високотехнологічну програму Арес, яку відправляють із цифрового світу в реальний світ із небезпечною місією, що знаменує першу зустріч людства з істотами зі штучним інтелектом. У фільмі з'являється Джефф Бріджес, який повертається в ролі комп'ютерного програміста Кевіна Флінна. До нього долучаться скандальний Джаред Лето, Джилліан Андерсон, Грета Лі та Еван Пітерс. Режисером є Йоахім Рьоннінг. Варто відзначити відданість авторів атмосферним саундтрекам. У першому фільмі була використана культова музика Венді Карлос, а автори "Трон: Спадок" залучили Daft Punk для створення музики. У новому фільмі звучить саундтрек від Nine Inch Nails. "Трон: Арес" виходить в прокат 10 жовтня.

#архів Жінки-рятувальниці несуть пораненого собаку, 1940 рік. Співробітниці комітету допомоги тваринам доставляють ердельтер’єра в госпіталь після повітряного нальоту в Англії.

До цього часу існує багато міфів про бій під Крутами. 300 дітей, яких закинули в зуби Муравйову? Нікому було захищати Київ і т.д. Почнемо з дітей.Чи старший курс Старшинської школи (250 чоловік), загін Вільного Козацтва (80 чоловік, народ різний та ветерани Першої світової) діти? +сотня добровольців студентів ,саме ці ті студенти про яких весь час мова. Прийняли бій, співвідношення один до десяти. Втрималися. По команді відступили. За собою розібрали залізничну колію. Цим наступ на Київ затримали на день-другий. Хлопці, які заблукали (одна чота до 30 чол.)-жертви, безумовно. Їх розстріляли та знущалися. Так само як міф про те,що нікому було захищати Центральну Раду окрім юнаків студентів і війська геть не було.В цей час на півдні в Одесі вели бої з червоними одеські гайдамаки Сахна-Устимовича,в Києві вели вуличні бої гайдамаки Слобідського Коша,стрільці Коновальця,богданівці,гайдамаки Петріва,вільні козаки Ковенка з червоними що підняли повстання в місті зокрема в районі Арсеналу,на Правобережжі ще залишки 1-го Укр.корпусу українізованого Скоропадським свого часу,вели бої та стримували збільшовичені частини старої армії. Варто зазначити це був героїчний бій, без скиглення. Бій з невеликим числом загиблих, між іншим, враховуючи співвідношення сил до армії Муравйова. Та бій з тактичною перемогою. Тоді кожен день був на вагу,і це дозволило Україні виграти в Брест-Литовську на міжнародній арені. П.С. На першій світлині, Оверко Гончаренко,старшина Армії УНР.Той самий командир крутянців,що очолював військову юнацьку школу ім.Хмельницького. В Другу світову він пішов до лав дивізії "Галичина", пройшов успішно весь бойовий шлях дивізії,в тому числі прорвався з котла під Бродами,та помер у США в 1980 р. ©️ автор Андрій Чорний На другій світлині, Матвій Данилюк — ветеран Армії УНР, учасник бою під Крутами в складі Київської Юнацької школи ім. Богдана Хмельницького, у якій навчався юнкером. Як пригадує Галина Чижук, Данилюк завжди був за Україну: «Пам'ятаю, мала років п’ять чи шість, і дід мене покликав застібнути йому ґудзик на сорочці. На руці в нього була жовто-блакитна стрічка, я ще тоді запитала, що то таке, а він сказав: “Так треба”. А бабуся почала плакати: “Ти, петлюрівський недобитку, через тебе нас усіх в Сибір вишлють”». Саме йому пощастило побачити незалежність України, хоч і не ту, за яку він боровся. Матвій Данилюк прожив 103 роки та помер у 1994 році.

https://youtu.be/437zHwTTYMA?si=8nLWs3MNDvpoSygA

На Берлінському міжнародному кінофестивалі в основній конкурсній програмі відбулася світова прем’єра документального фільму «Стрічки часу» режисерки Катерини Горностай. Це перший показ стрічки, яка розповідає про життя українських шкіл у часи повномасштабної війни. На сайті Держкіно зазначають, що на прем'єрі були присутні Надзвичайний і Повноважний Посол України у Німеччині Олексій Макеєв та пані Посол Люксембургу у Німеччині Сильві Люка. Зал був повний, а біля червоної доріжки команду фільму зустрічали українськими прапорами та виконанням гімну. Після прем'єри фахові видання поділилися своїми враженнями від роботи: - "Неймовірне видовище. Яскравий промінь надії, водночас невимушений, і зароблений важкою працею. Фільм підтверджує, що Катерина Горностай є чуйним і проникливим літописцем юності в усіх її проявах — в цьому випадку пригніченої, але не переможеної важкими часами" — Variety. - "Надзвичайний. У цьогорічній програмі Берлінського кінофестивалю не може бути більш актуального фільму. “Стрічка часу” — це видатний документальний проєкт, який, попри гостру тему, вирізняється чудовою формальною довершеністю" — Deadline. - "Потужний портрет. Дуже впевнений. Своєчасна картина, що вражає" — Screen International. Катерина Горностай присвятила "Стрічку часу" пам'яті свого молодшого брата Максима Горностая, який загинув на сході України у 2023 році. #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно

🫡Броварська міська громада планує надати субвенцію у сумі 500 тис грн Департаменту поліції особливого призначення «Об’єднана штурмова бригада Нацполіції «Лють». На ці кошти планують закупити БПЛА, FPV та необхідні комплектуючі для успішного виконання бойових завдань. Остаточне рішення депутати Броварської міськради ухвалюватимуть під час чергової сесії 27 березня. @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary_новини

АГНІПАТ: ОРИГІНАЛ ТА РИМЕЙК-2 Отже, кіно провалилося, Яш Джохар помер, а Каран Джохар всі ці роки мріяв розкрити нереалізований потенціал батькового витвору, і в 2012 році після успіху драми “Мене звуть Хан“ отримав на це гроші. В режисери він взяв Карана Малхотру. Це цікавий чувак, який залюбки робить римейки західних та індійських картин, і вони виходять не гіршими за оригінал. А “Агніпат” вийшов просто кращий. Малхотра полагодив усе! По-перше, вчитель Дінанат Чаван став реально симпатичним дядьком. В його моральний авторитет легко віриться. І підстава, яку йому влаштовує Канча, реально підступна і страшна, а не ідіотська, як в оригіналі. По-друге, сам Канча. В оригіналі то був імпозантний лиходій з хорошою репутацією. В римейку ж цього персонажа поділили на двох: батька Канчі, місцевого лендлорда з хорошою репутацією, і самого Канчу, якого зіграв Санджай Датт. І як зіграв! Подивіться на нього — чистий упиряка, викапаний Прігожин! До речі, через тую лисину Датт вчинив Малхотрі мало не партизанську війну, так йому не хотілося голитись. Спочатку вони спробували "лису перуку", потім кілька зачісок, але все це виглядало недостатньо загрозливо, і нарешті Датт вирішив поголитись. Бабці твоїй ковінька, який же він страшний! По-третє, Малхотра взяв на дві головні ролі двох найкрасивіших акторів Боллівуду: Рітіка Рошана (так, цю статтю можна вважати частиною Рошанофону) та Пріянку Чопру. І хоча Рошан у свої 38 теж не виглядав на 28, це все ж таки не "майже полтос". Особливо якщо тебе можна сміливо роздягати перед камерою (а в цьому фільмі на Рошані одяг ледве тримається). Рошан цілий місяць розважав, чи ризикнути влізти в черевики Амітабха Баччана, бо дідо ж реальна ікона, і хоч оригінальний фільм провалився, а все ж його крінжова гра стала культовою. Но таки він погодився, і всі від того виграли. Навіть сам Рошан, хоча потім він казав, що це був фізично найвиснажливіший для нього фільм, а на зйомках він пошкодив спину. Тому, коли треба було зіграти, як Віджай перемагає біль, він насправді не грав. До речі, він не дивився оригінальний фільм, щоб уникнути впливу. По-четверте, Малхотра прибрав з сюжету самого всратого персонажа, Крішнана. Перепрошую в Мітхуна Чакраборті, але навіть він не спромігся витягнути з крінжаного моря персонажа, який носить майку-алкоголічку поверх сорочки. Я розумію, що це мало символізувати простоту і сільську наївність персонажа, але ніт. Також Малхотра прибрав всрату любовну лінію між Віджаєм та медсестрою Мері Метью, а замість неї вставив невсрату любовну лінію між Віджаєм та подругою його дитинства Каалі, дочкою повії, якій Віджай допомагає вибитися в люди й відкрити власну перукарню. Власне, Каалі грає Пріянка Чопра. https://youtu.be/z0KPQstwMQw Треба також відзначити Ріші Капура у ролі бандюгана Рауфа Лали, яким Малхотра замінив злодюг оригінального фільму, Хасмука, Усман-Бая і Шетті. На відміну від Канчі, який просто демон у людській подобі, Рауф Лала має певний шарм, і навіть викликає деяке співчуття, коли стає зрозуміло, як безжально ним маніпулює Віджай. Капур теж фізично страждав на зйомках, бо знімався у екшен-сценах сам, без дублерів, в свої 60. Як на то вже пішло, то й Дутт не відбувся однією лисиною, йому довелося розжертися та розкачатися як кабану, щоб виглядати більшим за Рошана. І так, в екшен-сценах він теж грав сам. А ще цей фільм несамовито красивий. Символіку червоного Малхотра експлуатує на всю губу, а оператори Раві Чандран та Кіран Деоханс змушують цей колір аж пломеніти. В кадрі майже завжди присутнє щось червоне: вогонь, кров, верміліон, червоні сарі танцівниць, шарф Лали… Словом, нам не дають забути, що тут у нас Вогненний шлях, а не прогулянка, навіть ще до того, як починається справжній дупоріз. Гра Рітіка Рошана просто безцінна. Мабуть, тому, що йому не так часто дають саме пограти, а не просто посвітити торсом, тож він і відривається на всю котушку. Як і Амітабх Баччан, він привносить у роль дрібку безумства, але це розраховане безумство Гамлета. Він не стане вилазити під вогонь і кричати "Стріляйте в мене!", натомість він усвідомлено йоджимбить вороженьків. Якщо ви бачили "Йоджімбо" з Тошіро Міфуне, ви знаєте, про що я. Його безумство спрямоване на те, щоб перебезумствувати іншого безумця — Канчу. Момент, коли Канча катує Віджая, а Віджай такий: ну що, награвся? Давай обговорювати бізнес, — чимось нагадує "Розплату" з Мелом Гібсоном, одне з найкращих гангстерських кін. Лише одне трошки муляє: ніяк не зіграла фобія дзеркал у Канчі, яку заявили на початку фільму. Після того, як двічі показали його істерику при виді власної бридкої пики, я очікувала, що в момент шоудауна він побачить свій відбиток десь у склі або там відполірованому лезі, і знітиться. Але ніт. Не зіграло. А зрештою — душевне кіно, з усіх сил рекомендую. Є на Нетфліксі, і римейк, і оригінал.

Вчора дочитала одну класику, сьогодні дочитую іншу. І, маю зазначити, українська класика мені подобається більше. І не тільки тому, що своя. А якось моральніше, ближче до людського виходить 🤔