Google оновила Translate за допомогою моделі Gemini: тепер сервіс краще перекладає сленг та сталі вирази. Функція вже працює для англійської та близько 20 інших мов. Оновлено голосовий переклад: він працює в навушниках у реальному часі, зберігаючи інтонацію. https://channeltech.space/services/google-translate-gemini-ai-slang-update-features/

Втрати ворога станом на сьогодні, 13 грудня 2025 року – Генеральний штаб ЗСУ https://channeltech.space/war/minusrus-from-24-02-2022/

Смартфон Moto G86 почав отримувати стабільне оновлення до Android 16. Серед нових функцій: об’єднані «Режими», спрощене підключення до хот-споту та покращена підтримка слухових апаратів. Оновлення наразі поширюється переважно в європейських країнах. https://channeltech.space/os/motorola-moto-g86-android-16-update-features/

#поезія Якщо ти зможеш розлюбити Якщо ти зможеш розлюбити- Скажи мені це зараз ти. Якщо розлюбиш в одну мить ти- Скажи відразу...не мовчи! Бо серце моє із криштАлю, Воно не винесе обман. Якщо кохає то до нестями, І час не залікує ран. Якщо мене із свого серця Ти просто виженеш в пітьму, Благаю,ти скажи відразу, Бо я відчую цю біду. Не іграшка для тебе серце, Воно ж живе...і заболить... Якщо не впевнений,що любиш, Не смій у моє заходить! Аня Дубина.

#поезія А, знаєш, я думаю — переживемо цю зиму, що холодом дихає в груди. Наваримо чаю, відкриємо джему, і будем з вікна споглядати етюди. То білі, то сірі. Холодні й колючі. Часами ефектні, як віденський баль. Часами тужливі, до серця болючі, так схожі на п'єсу, що грає скрипаль... А, знаєш, я думаю може й осилимо короткі й безбарвні із клаптиків дні. Застелим шляхи аж до березня килимом сріблястим й ажурним, як взори на склі. І будем сопіти з котом коло печі, марудити в млості про перші квіткú. Сховавши під хустку натомлені плечі, змотаєм в клубочок прожиті рокú... А, знаєш, я думаю — переживемо. Людмила Галінська

#мистецтво Зима на картинах українського художника Сергія Капрана. м. Ізюм.

#поезія Наснилось Наснилось, що ти в мене на порозі Стоїш такий розхристаний й щасливий... І мружиш хитро-хитро свої очі, Чекаєш на обійми, як на диво... А я застигла... і не вірю в щастя... Ти тут зі мною, що іще потрібно? Рукою до щоки уже тягнуся І так з тобою добре і спокійно. І хриплим голосом: -,, Зайду?"" промовив тихо, А я сама тягну тебе за руку.. Наснилось...і я жду тебе, як диво... Попри всю відстань, попри цю розлуку... Тетяна Андреєва

#поезія

#цікаве У червні 2022 року на чемпіонаті світу з плавання в Будапешті американська артистична плавчиня Аніта Альварес виконала приголомшливий номер під водою. Глядачі дивилися на неї із захопленням — її рухи були плавні, контрольовані, витончені… майже нереальні. Але щойно виступ закінчився, сталося щось страшне. Аніта не піднялася на поверхню, щоб вдихнути повітря. Під водою вона втратила свідомість — тихо, без боротьби, без жодного сигналу. Її тіло на мить піднялося вгору… а потім почало повільно опускатися на темно-синє дно басейну. Сотні людей спостерігали в подиві. Судді все ще усміхалися. Глядачі продовжували аплодувати. Ніхто не розумів, що відбувається. Окрім однієї людини. Її тренерки — Андреа Фуентес. Не вагаючись ні секунди, Андреа кинулася у воду. Без розрахунків. Без зволікання. Лише інстинкт. Лише терміновість. Вона допливла до Аніти, обхопила її й почала підіймати на поверхню, борючись із часом, тиском і панікою — жодна з яких не читалася на її обличчі. Фотографії з того моменту показують щось надзвичайне: не просто порятунок… а любов, відповідальність і нерозривний зв’язок між спортсменкою та людиною, яка ніколи її не покине. Аніта отямилася після надання екстреної медичної допомоги. Пізніше вона сказала: «Коли я відкрила очі, перше, що побачила, — це обличчя Андреа. І тоді я зрозуміла, що я в безпеці.» Що нам нагадує ця історія? Іноді герої не носять медалей — вони носять відповідальність. Іноді найважливіші «виступи» відбуваються після того, як стихають оплески. А інколи найголовніша частина змагань… це просто впевнитися, що всі повернулися на поверхню.

https://youtu.be/Rz2OwdJWePA?si=AjF-BRirCG4iXzWp