#поезія
Напевно, пережила ті роки,
Коли боялась, що про мене скажуть.
Боялась ступити не так, не так піти,
Бо люди завжди збоку щось підкажуть.
Напевно, я змінила щось в собі,
Бо вже не сперечаюсь, не доводжу.
Не слухаю наклепів та брехні,
Від долі не чекаю нагороду.
Я знаю, Бог із неба бачить все,
І Він буде судити, а не люди.
Життя нас всіх по-своєму несе,
І кожен день дає свої етюди.
Тож, часом, як зневіра дістає,
Собі нагадую - прорвуся, це не вперше.
Ціную завжди те, що в мене є,
І тих людей, на котрих можу спертись.
Марина Лавришин
#поезія
Напевно, пережила ті роки,
Коли боялась, що про мене скажуть.
Боялась ступити не так, не так піти,
Бо люди завжди збоку щось підкажуть.
Напевно, я змінила щось в собі,
Бо вже не сперечаюсь, не доводжу.
Не слухаю наклепів та брехні,
Від долі не чекаю нагороду.
Я знаю, Бог із неба бачить все,
І Він буде судити, а не люди.
Життя нас всіх по-своєму несе,
І кожен день дає свої етюди.
Тож, часом, як зневіра дістає,
Собі нагадую - прорвуся, це не вперше.
Ціную завжди те, що в мене є,
І тих людей, на котрих можу спертись.
Марина Лавришин
Українська
English
