339переглядів
Мова
Українська
English
Каталог
Знаходьте цікавих людей, створюйте нові зв’язки та залучайте нових друзів
-
-
https://youtu.be/-X4aw7JY5qo?si=OCBQbSRLkABL36lY
260переглядів 1 Поширень -
Із днем поезії
https://youtu.be/JTk6ZNpD0RI?si=v5R3ae6gyGujIFBJІз днем поезії https://youtu.be/JTk6ZNpD0RI?si=v5R3ae6gyGujIFBJ
3
230переглядів -
Залишу це тут для себе:
https://youtu.be/dCnLMa7vKs8Залишу це тут для себе: https://youtu.be/dCnLMa7vKs8
133переглядів -
Українці, підпишіть петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) полеглому бердянському військовому Антону Пшеничному з позивним «Гомер». Він загинув місяць тому, виконуючи бойове завдання на Торецькому напрямку. Наразі зібрано лише 17250 голосів з 25 тисяч необхідних.
Пам'яті Брата Гомера
Петицію можна підписати тут 👇
https://petition.president.gov.ua/petition/244066?fbclid=IwY2xjawJdzP...Українці, підпишіть петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) полеглому бердянському військовому Антону Пшеничному з позивним «Гомер». Він загинув місяць тому, виконуючи бойове завдання на Торецькому напрямку. Наразі зібрано лише 17250 голосів з 25 тисяч необхідних. Пам'яті Брата Гомера Петицію можна підписати тут 👇 https://petition.president.gov.ua/petition/244066?fbclid=IwY2xjawJdzPxleHRuA2FlbQIxMQABHTw0WxNdHAwGbCVYtI3GAnKd8NhK1WOL5PH01xJvAYvzUNEL8ghaExBcBw_aem_xtELKnrzEHUSNPUpFmOnWQ
272переглядів -
#поезія
Ти забула, що жінка. Хіба так буває?
Ти забула, що гарна. Лиш вітер це знає.
Ти мало говориш, а більше мовчиш.
Ти так часто плачеш…утомлено спиш…
Ти більше не хочеш про щось розмовляти.
А хоч пам’ятаєш: любила ж співати?
Літала ж на крилах колись… До світанку.
Із зорями бавилась в хаті на ґанку.
Із квітами й бджолами ти розмовляла.
Картини? Етюди? Це ж ти малювала?
Сміялась, як ніби із гір тече річка.
Така ти була…ніжна дівчинка… свічка.
Тонюсінька в ниточку, крихко-тендітна.
Яка ти була, пам’ятаєш, вагітна?
Щаслива пампушечка. Два серця в тілі.
І радість. Емоції. Птахом летіла…
Забула, що жінка. Згадай, не барися!
Впіймай цей момент. І навкруг озирнися!
Ти є! Ти – жива! Ти сьогодні з собою.
Прийми себе в дар. І зцілися любов’ю!
Anna Savchuk#поезія Ти забула, що жінка. Хіба так буває? Ти забула, що гарна. Лиш вітер це знає. Ти мало говориш, а більше мовчиш. Ти так часто плачеш…утомлено спиш… Ти більше не хочеш про щось розмовляти. А хоч пам’ятаєш: любила ж співати? Літала ж на крилах колись… До світанку. Із зорями бавилась в хаті на ґанку. Із квітами й бджолами ти розмовляла. Картини? Етюди? Це ж ти малювала? Сміялась, як ніби із гір тече річка. Така ти була…ніжна дівчинка… свічка. Тонюсінька в ниточку, крихко-тендітна. Яка ти була, пам’ятаєш, вагітна? Щаслива пампушечка. Два серця в тілі. І радість. Емоції. Птахом летіла… Забула, що жінка. Згадай, не барися! Впіймай цей момент. І навкруг озирнися! Ти є! Ти – жива! Ти сьогодні з собою. Прийми себе в дар. І зцілися любов’ю! Anna Savchuk
3
247переглядів -
ОДА МАЙСТРИНІ СЛОВА
Ліна Костенко – вогонь незгасний,
Що душу будить, правдою життя.
Вона втілює образ сучасний,
Бо їй належить вічності буття.
Знайомі рядки, як хвилі в морі,
Несуть нам силу в кожному творі.
Вона не зрадить слову та Богу,
Вибере чесність понад тривогу.
Вона писала – й все розквітало,
Ліна Костенко – це правда рядків,
Вона – навічно в сплетінні віків,
Що текст напише влучно та вдало.
У кожнім слові – суть монологу,
Що розриває тишу убогу.
Слова майстриня створює зорі
На поетичнім своїм просторі.
Ліна Костенко – це вічність буття,
Її заповіт завжди сучасний.
Її слова як безсмертне життя,
Що вічно сяють як жар незгасний.
Мирослав Манюк
19.03.2025
ОДА МАЙСТРИНІ СЛОВА Ліна Костенко – вогонь незгасний, Що душу будить, правдою життя. Вона втілює образ сучасний, Бо їй належить вічності буття. Знайомі рядки, як хвилі в морі, Несуть нам силу в кожному творі. Вона не зрадить слову та Богу, Вибере чесність понад тривогу. Вона писала – й все розквітало, Ліна Костенко – це правда рядків, Вона – навічно в сплетінні віків, Що текст напише влучно та вдало. У кожнім слові – суть монологу, Що розриває тишу убогу. Слова майстриня створює зорі На поетичнім своїм просторі. Ліна Костенко – це вічність буття, Її заповіт завжди сучасний. Її слова як безсмертне життя, Що вічно сяють як жар незгасний. Мирослав Манюк 19.03.2025
2
137переглядів
