❗️Вибухи на Заході України — Шахеди з ночі безперервно атакують Рівненщину та прориваються на Волинь

Рашисти ймовірно хочуть відключити енергетику цієї частини нашої країни. Львівщина та інші західні регіони — зарядіть гаджети та слідкуйте за подальшими повідомленнями!
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

😢 Київ. В нереально важких умовах комунальники відновлюють обʼєкт інфраструктури пошкоджений рашистами — роботи тривають і вдень, і вночі.

Більшій частині будинків тепло вже повернули.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

Острів Маратонісі або Черепаший острів

Це невеликий безлюдний острів, який знаходиться в бухті Лаганас на острові Закінф. Острів був заселений до Другої світової війни, а сьогодні він безлюдний і є територією національного морського парку, який зберіг свій дикий первозданний вигляд. На острові є два чудових пляжі - один пляж гальковий поруч з морською печерою, а інший пляж піщаний, на який можна дістатися вплав або на човні. Кришталево чисте море ідеально підходить для любителів підводного світу. На острові мешкають черепахи Каретта - Каретта або Логгерхед, які в довжину досягають більше метра, тому цей острів ще називають черепашачим островом. У червні на острові черепахи відкладають яйця, а в інший час їх можна зустріти в морі. Туристи припливають на острів, щоб подивитися на черепах, екскурсоводи на катерах точно знають, коли і де їх можна знайти, і заодно розкажуть масу цікавих історій. На острові густа рослинність, оливкові дерева і сосни. Після заходу сонця перебування на острові заборонено.

Джерело https://psahno.com/uk/places/pliaz-na-ostrove-maratonisi

#Лаганас #Закінф #КареттаКаретта #Логгерхед #морськічерепахи #греція #пляж #море #відпочинок

Історія кавової фабрики Capiatto — розповідь про еволюцію кавового виробництва, побудованого на повазі до зерна та точності процесів. Філософія Angelo Capiatto, шлях від перших експериментів з домашнім обсмаженням до створення сучасної італійської фабрики, орієнтованої на професійний ринок.

Особлива увага приділяється контролю якості на кожному етапі — від вибору сировини до стабільності смаку в чашці. Традиції італійської кавової культури поєднуються з технологіями, формуючи впізнаваний стиль та довіру з боку HoReCa-сегмента.

ДЗВІНОК НА НУЛІ
Я стояв на «нулі» за кулеметом так, ніби весь світ звузився до цієї металевої коробки з набоями, до стрічки лісосмуги і до тиші, яка завжди бреше. Тиша тут — як кіт: якщо притих, значить щось задумав.
Руки на холодному металі, палець знає спуск краще, ніж власний паспорт. У голові — не думки, а короткі команди: дивись, слухай, дихай. Наступ може бути за хвилину, за годину або взагалі не сьогодні, але напруження таке, ніби він уже виходить із туману, поправляючи шолом.
І тут — дзінь.
Я спершу подумав, що це здалося. Тут багато чого здається: кроки, шурхіт, життя до війни. Але ні — в кишені завібрував мобільний. Той самий, обмотаний ізолентою, який пережив більше обстрілів, ніж деякі бліндажі.
— Алло… — кажу я, не зводячи очей із прицілу.
— Добрий день, — чемно, тепло, по-мирному каже жіночий голос. — Це обленерго. Скажіть, будь ласка, показники лічильника за світло.
Я мовчу секунду. Десь поруч глухо бухкає. Десь дуже далеко — мирний офіс, чай з лимоном,...
— Я ... — кажу, — на війні. Зараз. В окопі. За кулеметом.
Пауза. Така сама щира, як і моя.
— Ой… — каже голос. — Вибачте, будь ласка. Дуже вибачте. Тоді… дайте, будь ласка, номер телефону вашої дружини. З дому.
Я диктую номер. Автоматично. Так само, як автоматично перевіряю сектор. Жінка дякує, ще раз вибачається і кладе слухавку. Ніби ми просто помилилися поверхом.
Телефон замовкає. А світ — ні.
Я стою далі, тримаючи кулемет, і думаю: десь зараз моя дружина підійде до лічильника, подивиться на цифри, зітхне і скаже: «Знову намотало». А я тут — рахую не кіловати, а секунди між можливим і неминучим.
Згадую кухню. Стару лампочку, яка блимала, і я все збирався її поміняти. Згадую, як сварився через рахунки, як бурчав на ті самі дзвінки з незнайомих номерів. Тоді вони здавалися головною проблемою життя.
Світ дивний. В одному його кутку питають показники світла, в іншому — перевіряють, чи є ще світло в очах. І все це одночасно, без черги, без оголошень.
Я знову міцніше беруся за кулемет. Тиша знову насторожено дихає. Якщо що — я готовий.
А якщо знову подзвонять…
Ну що ж. Скажу, що світло є.
Поки що.

Скільки стоїть за назвою яблука....