БУХАНЕЦЬ ХЛІБА

Буха́нець хліба пахне на столі,
Він щойно спікся у печі́ на дро́вах,
А був зерном у зораній ріллі,
Бо хліб – багатство й голова усьо́му.

Він довгий шлях до столу подолав,
Бо сіяли, збирали й молотили,
Пройшовши все – буханцем хліба став,
А на колоссі до землі́ хилили.

Духмяний, запашний буха́нець цей,
Скоринка прирум’янилась у нього,
Він поспішав в домівку до людей
Із колоса, що гнувся, золотого.

Тепер він тут, мов злото на столі,
І пахощі від нього у домівці,
А шлях свій починав він із ріллі.
Ціну його ми знаєм, українці.

Шануймо хліб, що золотом постав,
Шануймо й навіть крихт не викидаймо,
Госпо́дь зерно і хліб святий нам дав,
Святому хлібу шану ми віддаймо.

Буха́нець хліба, спечений в печі́,
Руками від душі́ його місили,
Та окрім хліба бу́лки й калачі.
Щоб хліб був за́вжди – Господа молити.

І молимо про це ми повсякчас,
Бо ворог міни у ріллю все сіє,
Страшний прийшов до нас вкраїнців час,
Та хліб у нас в домівках рум’яніє.

20.10.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1049614

Тримай свій чорно-білий вайб

Харків сьогодні