Українська
English
#думки
Навіть коли болить — живи
Іноді серце мовчить так голосно, що хочеться затулити вуха. Світ іде далі, а ти ніби залишаєшся позаду — зі своїм болем, розчаруванням, втомою. Ніхто не помічає, що всередині щось обвалилось. А ти мусиш усміхатись, ніби нічого не сталося.
Буває, здається, що більше не піднімешся. Що все розсипалося, як розбита чашка — і вже не склеїти. Але саме в цей момент у тобі народжується тиша, у якій з’являється сила. Вона не гучна. Не героїчна. Вона ніжна, як дотик. Міцна, як сльоза, що не скотилася.
Життя не питає, коли ти готовий. Воно просто тече. І разом з ним — дні, втрати, зустрічі, прощання. Хтось іде назавжди. Хтось приходить, коли вже не чекаєш. Але кожна людина, кожен погляд, кожне слово залишає в тобі відбиток. І ти вже не той, ким був учора.
Навіть коли розбите — твоє серце б’ється. І поки воно стукає, ти можеш дихати. Можеш жити. Не для когось. Для себе. Навчись берегти себе, як щось крихке, але цінне. Як дитину в собі, що хоче вірити, любити, сміятись, навіть якщо світ не завжди лагідний.
Життя не обіцяє легкості. Але воно дарує моменти, заради яких варто йти далі. Варто знову вдихнути, знову встати, знову подивитися в небо. Навіть коли болить.
Бо жити — це теж любов.
Микола Савченко
Навіть коли болить — живи
Іноді серце мовчить так голосно, що хочеться затулити вуха. Світ іде далі, а ти ніби залишаєшся позаду — зі своїм болем, розчаруванням, втомою. Ніхто не помічає, що всередині щось обвалилось. А ти мусиш усміхатись, ніби нічого не сталося.
Буває, здається, що більше не піднімешся. Що все розсипалося, як розбита чашка — і вже не склеїти. Але саме в цей момент у тобі народжується тиша, у якій з’являється сила. Вона не гучна. Не героїчна. Вона ніжна, як дотик. Міцна, як сльоза, що не скотилася.
Життя не питає, коли ти готовий. Воно просто тече. І разом з ним — дні, втрати, зустрічі, прощання. Хтось іде назавжди. Хтось приходить, коли вже не чекаєш. Але кожна людина, кожен погляд, кожне слово залишає в тобі відбиток. І ти вже не той, ким був учора.
Навіть коли розбите — твоє серце б’ється. І поки воно стукає, ти можеш дихати. Можеш жити. Не для когось. Для себе. Навчись берегти себе, як щось крихке, але цінне. Як дитину в собі, що хоче вірити, любити, сміятись, навіть якщо світ не завжди лагідний.
Життя не обіцяє легкості. Але воно дарує моменти, заради яких варто йти далі. Варто знову вдихнути, знову встати, знову подивитися в небо. Навіть коли болить.
Бо жити — це теж любов.
Микола Савченко
#думки
Навіть коли болить — живи
Іноді серце мовчить так голосно, що хочеться затулити вуха. Світ іде далі, а ти ніби залишаєшся позаду — зі своїм болем, розчаруванням, втомою. Ніхто не помічає, що всередині щось обвалилось. А ти мусиш усміхатись, ніби нічого не сталося.
Буває, здається, що більше не піднімешся. Що все розсипалося, як розбита чашка — і вже не склеїти. Але саме в цей момент у тобі народжується тиша, у якій з’являється сила. Вона не гучна. Не героїчна. Вона ніжна, як дотик. Міцна, як сльоза, що не скотилася.
Життя не питає, коли ти готовий. Воно просто тече. І разом з ним — дні, втрати, зустрічі, прощання. Хтось іде назавжди. Хтось приходить, коли вже не чекаєш. Але кожна людина, кожен погляд, кожне слово залишає в тобі відбиток. І ти вже не той, ким був учора.
Навіть коли розбите — твоє серце б’ється. І поки воно стукає, ти можеш дихати. Можеш жити. Не для когось. Для себе. Навчись берегти себе, як щось крихке, але цінне. Як дитину в собі, що хоче вірити, любити, сміятись, навіть якщо світ не завжди лагідний.
Життя не обіцяє легкості. Але воно дарує моменти, заради яких варто йти далі. Варто знову вдихнути, знову встати, знову подивитися в небо. Навіть коли болить.
Бо жити — це теж любов.
Микола Савченко
188переглядів
