• Життя ні на що не дає гарантій.
    Але поки воно триває,
    Варто багато чому навчитися:
    Випромінювати любов,
    Вірити в краще,
    Дякувати за все хороше,
    Радіти щодня.
    Нехай Нам на все вистачить душевних сил.
    🍩☕️ Доброго ранку!
    Мирного, вихідного дня!!!...
    Життя ні на що не дає гарантій. Але поки воно триває, Варто багато чому навчитися: Випромінювати любов, Вірити в краще, Дякувати за все хороше, Радіти щодня. Нехай Нам на все вистачить душевних сил. 🍩☕️ Доброго ранку! Мирного, вихідного дня!!!...
    Like
    1
    300переглядів
  • Будні індійських шахтарів

    Реальна картина роботи у вугільних шахтах Індії шокує своєю нелюдськістю. Шахтарі змушені проводити цілі зміни у вузьких підземних тунелях, де ледь можна розігнутися на повний зріст.
    Будні індійських шахтарів Реальна картина роботи у вугільних шахтах Індії шокує своєю нелюдськістю. Шахтарі змушені проводити цілі зміни у вузьких підземних тунелях, де ледь можна розігнутися на повний зріст.
    243переглядів 4Відтворень
  • Бути собою - це завжди красиво,
    навіть, якщо не за підручником...
    Бути собою - це завжди красиво, навіть, якщо не за підручником...
    70переглядів
  • 192переглядів
  • 15переглядів
  • 72переглядів
  • 58переглядів
  • https://vm.tiktok.com/ZMkn55xRv/
    https://vm.tiktok.com/ZMkn55xRv/
    163переглядів
  • https://youtu.be/X2UAErup_LU?si=2qvKjdVpINLgyt7H
    https://youtu.be/X2UAErup_LU?si=2qvKjdVpINLgyt7H
    207переглядів
  • Гра у блогера

    «Сьогодні очікується невеликий дощ, місцями туман, а також підвищена активність Марка, який вирішив стати блогером», – саме так міг би звучати прогноз погоди того дня.

    Марко прокинувся, відкрив вікно й отримав від дощу безкоштовний душ. «О, контент!» – подумав він і відразу схопив телефон. Почав знімати відео, як «стихія» атакує його скромну оселю. Правда, на відео було видно лише те, як він кривиться й чхає.
    – Друзі, всім привіт! Це мій перший блог! – сказав Марко, тримаючи телефон догори дриґом, так що глядачі бачили його ніс і шматок люстри.

    Замість звичайних кроків – придумав «челенджі». Замість того щоб помити підлогу, він оголосив: «Зараз я протестую революційний метод прибирання – шкарпетками!» І ковзнув так, що врізався в шафу. Контент – є. Синяк – теж.

    Марко намагався виглядати серйозно, але серйозність зникала, щойно кіт Сніжок стрибав на камеру.
    – Друзі, зустрічайте мого помічника-блогера. І знімав, як Сніжок ганяє за паперовою кулькою.

    Марко поступово звикав до ролі «блогера». Якщо раніше він соромився тримати телефон на людях, то тепер ходив з ним, як з мікрофоном, і коментував усе, що бачив. У магазині він влаштував «огляд цін», у транспорті – «подкаст про суспільство», а на базарі намагався знімати «соціальний експеримент», поки продавчиня не відібрала в нього телефон зі словами:
    — Або купуй яблука, або йди з Богом, режисере.

    Сусіди спершу жалілися: то він у дворі «тестує лайфхаки» і намагається відкрити консерву ключами від під’їзду, то проводить «інтерв’ю з голубами». Голуби, щоправда, не відповідали, але лайків під відео було більше, ніж під його фото в паспорті.

    Поступово сусіди почали здаватися. Бабусі з лавки охрестили його «наш блогер» і навіть почали потрапляти в його відео як «експерти з життя». Одного разу Марко запустив рубрику «Запитання від аудиторії». І перше питання від глядачів було:
    — Скільки тобі ще дозволятимуть знімати вдома, перш ніж тебе виженуть?
    Марко задумався. Але замість відповіді зняв драматичне відео: як він пакує рюкзак «у велику подорож». Насправді він ішов у найближчий парк.
    — Друзі, це мій перший тревел-блог поза межами цивілізації! — сказав він, знімаючи качку в ставку.
    Качка плюхнулась у воду й обдала його бризками. «О, контент!» — радісно закричав Марко.

    Найепічнішим було відео з «оглядом їжі». Марко замовив піцу, але кур’єр запізнився. Він так довго розповідав про «складові майбутнього шедевру», що, коли піца нарешті приїхала, камера сіла. А Марко з’їв усе сам, бо «не можна їсти холодну їжу, шкідливо для шлунка».

    – Блогерство – це серйозно! – пояснював він бабусі. – Можна заробляти мільйони!
    – То може, хоч посуд помиєш мільйонами? – відповідала вона й підсовувала йому губку.

    З часом у нього з’явилися справжні підписники. Не лише друзі чи сусіди, а й незнайомі люди, які писали коментарі.
    Так і почалася його «гра у блогера»: одні сміялися з його відео, інші дивилися їх з жалем, інші радили «знайти нормальну роботу», але перегляди росли.

    Одного ранку він прокинувся знаменитим: про «хлопця, який робить контент з усього» написали в місцевій газеті. Правда, стаття мала заголовок: «Блогер чи божевільний?»
    Марко відчував себе потрібним. Він навіть придумав власне гасло:
    — У світі, де всі серйозні, я буду смішним!

    З кожним новим відео Марко все більше входив у роль. Він почав вести "мотивуючі ранкові ефіри". О 6-й ранку вийшов на балкон у піжамі й вигукнув:
    — Друзі! Ви можете досягти всього! — і тут ізнизу пролунало:
    — Ти можеш замовкнути, бо люди спати хочуть?!
    Марко знітився лише на хвильку. Адже справжній блогер не здається.

    Він вирішив зробити прямий ефір «24 години не сплю». На 3-й годині він уже залипав, на 6-й — говорив із тостером, а на 10-й — співав колискові сам собі.

    Стрім перервала бабуся, яка просто вимкнула Wi-Fi зі словами: «Спи, герой інтернету».
    Гра у блогера «Сьогодні очікується невеликий дощ, місцями туман, а також підвищена активність Марка, який вирішив стати блогером», – саме так міг би звучати прогноз погоди того дня. Марко прокинувся, відкрив вікно й отримав від дощу безкоштовний душ. «О, контент!» – подумав він і відразу схопив телефон. Почав знімати відео, як «стихія» атакує його скромну оселю. Правда, на відео було видно лише те, як він кривиться й чхає. – Друзі, всім привіт! Це мій перший блог! – сказав Марко, тримаючи телефон догори дриґом, так що глядачі бачили його ніс і шматок люстри. Замість звичайних кроків – придумав «челенджі». Замість того щоб помити підлогу, він оголосив: «Зараз я протестую революційний метод прибирання – шкарпетками!» І ковзнув так, що врізався в шафу. Контент – є. Синяк – теж. Марко намагався виглядати серйозно, але серйозність зникала, щойно кіт Сніжок стрибав на камеру. – Друзі, зустрічайте мого помічника-блогера. І знімав, як Сніжок ганяє за паперовою кулькою. Марко поступово звикав до ролі «блогера». Якщо раніше він соромився тримати телефон на людях, то тепер ходив з ним, як з мікрофоном, і коментував усе, що бачив. У магазині він влаштував «огляд цін», у транспорті – «подкаст про суспільство», а на базарі намагався знімати «соціальний експеримент», поки продавчиня не відібрала в нього телефон зі словами: — Або купуй яблука, або йди з Богом, режисере. Сусіди спершу жалілися: то він у дворі «тестує лайфхаки» і намагається відкрити консерву ключами від під’їзду, то проводить «інтерв’ю з голубами». Голуби, щоправда, не відповідали, але лайків під відео було більше, ніж під його фото в паспорті. Поступово сусіди почали здаватися. Бабусі з лавки охрестили його «наш блогер» і навіть почали потрапляти в його відео як «експерти з життя». Одного разу Марко запустив рубрику «Запитання від аудиторії». І перше питання від глядачів було: — Скільки тобі ще дозволятимуть знімати вдома, перш ніж тебе виженуть? Марко задумався. Але замість відповіді зняв драматичне відео: як він пакує рюкзак «у велику подорож». Насправді він ішов у найближчий парк. — Друзі, це мій перший тревел-блог поза межами цивілізації! — сказав він, знімаючи качку в ставку. Качка плюхнулась у воду й обдала його бризками. «О, контент!» — радісно закричав Марко. Найепічнішим було відео з «оглядом їжі». Марко замовив піцу, але кур’єр запізнився. Він так довго розповідав про «складові майбутнього шедевру», що, коли піца нарешті приїхала, камера сіла. А Марко з’їв усе сам, бо «не можна їсти холодну їжу, шкідливо для шлунка». – Блогерство – це серйозно! – пояснював він бабусі. – Можна заробляти мільйони! – То може, хоч посуд помиєш мільйонами? – відповідала вона й підсовувала йому губку. З часом у нього з’явилися справжні підписники. Не лише друзі чи сусіди, а й незнайомі люди, які писали коментарі. Так і почалася його «гра у блогера»: одні сміялися з його відео, інші дивилися їх з жалем, інші радили «знайти нормальну роботу», але перегляди росли. Одного ранку він прокинувся знаменитим: про «хлопця, який робить контент з усього» написали в місцевій газеті. Правда, стаття мала заголовок: «Блогер чи божевільний?» Марко відчував себе потрібним. Він навіть придумав власне гасло: — У світі, де всі серйозні, я буду смішним! З кожним новим відео Марко все більше входив у роль. Він почав вести "мотивуючі ранкові ефіри". О 6-й ранку вийшов на балкон у піжамі й вигукнув: — Друзі! Ви можете досягти всього! — і тут ізнизу пролунало: — Ти можеш замовкнути, бо люди спати хочуть?! Марко знітився лише на хвильку. Адже справжній блогер не здається. Він вирішив зробити прямий ефір «24 години не сплю». На 3-й годині він уже залипав, на 6-й — говорив із тостером, а на 10-й — співав колискові сам собі. Стрім перервала бабуся, яка просто вимкнула Wi-Fi зі словами: «Спи, герой інтернету».
    Love
    Haha
    4
    3Kпереглядів