#поезія
Я в спогадах до матері горнуся
І п'ю любов із материнських рук...
Мій янголе земний, моя матусю,
Пробач мої невдачі й біль розлук.
А знаєш, люба, - я вже постаріла...
Я на землі продовжую твій шлях
І сердцем тільки з віком зрозуміла
Печаль твою в збентежених очах.
Тепер, як ти, читаю між рядками,
В розмовах дослухаюсь інтонацій,
Не лізу в бій з чужими вітряками,
Без ейфорії ставлюсь до новацій.
Ти поміж нами й досі на цім світі
У квітах, в травах, в шелесті дібров,
Твій генотип несуть внучата й діти -
Нащадки понесуть твою любов...
Лиш в спогадах до матері горнуся,
Дитинство п'ю із материнських рук...
Покинула цей світ давно матуся...
Та в пам'яті людській нема розлук.
Надія Козлова
#поезія
Я в спогадах до матері горнуся
І п'ю любов із материнських рук...
Мій янголе земний, моя матусю,
Пробач мої невдачі й біль розлук.
А знаєш, люба, - я вже постаріла...
Я на землі продовжую твій шлях
І сердцем тільки з віком зрозуміла
Печаль твою в збентежених очах.
Тепер, як ти, читаю між рядками,
В розмовах дослухаюсь інтонацій,
Не лізу в бій з чужими вітряками,
Без ейфорії ставлюсь до новацій.
Ти поміж нами й досі на цім світі
У квітах, в травах, в шелесті дібров,
Твій генотип несуть внучата й діти -
Нащадки понесуть твою любов...
Лиш в спогадах до матері горнуся,
Дитинство п'ю із материнських рук...
Покинула цей світ давно матуся...
Та в пам'яті людській нема розлук.
Надія Козлова
Українська
English
