Українська
English
СМЕРТЬ СТАЛІНА
Чорні стрічки дратували червоні стяги.
Київ від жаху завмер.
Ніч пов’язала очі дню.
Над імперією трасували зорі.
Помер месія комунізму.
У смерть його не вірять ортодокси.
Як будем жити без тюрми й бича?
Прийшла весна, тепліє сонце,
заводи розспівалися, гудуть,
оновлення землі проходить.
Тиран тирана покорив, а часу ні.
Час не підвладний навіть Богу.
Бідні сподівались розжитись,
голодні — наїстись, а тепер?
“Із-за гір та з-за високих”.
Вже орел не прилетить.
Мільйони зеків зітхнули,
орел не буде клювати їхні серця.
Раби вірять класовим солідарам,
Вони стоять на колінах
і чекають нового обману,
благають впорскнути класовий опіум.
Комуністи в “недоумении”,
що ж буде тепер в “имении”,
їхньому “чудищу огромному”.
Попелом трусять голови
імперські мотрони.
Слізьми змивають брук...
Засмучена Євразія.
Історія втихомирює, історія просить.
Поверхня землі здувається,
то мертві перевертаються.
Прорвались будні у життя,
осипавсь попіл із голів,
а сонце висушило сльози,
диктатор вже новий,
а люди ходять в сози.
1953 Григорій Сагайдак
Чорні стрічки дратували червоні стяги.
Київ від жаху завмер.
Ніч пов’язала очі дню.
Над імперією трасували зорі.
Помер месія комунізму.
У смерть його не вірять ортодокси.
Як будем жити без тюрми й бича?
Прийшла весна, тепліє сонце,
заводи розспівалися, гудуть,
оновлення землі проходить.
Тиран тирана покорив, а часу ні.
Час не підвладний навіть Богу.
Бідні сподівались розжитись,
голодні — наїстись, а тепер?
“Із-за гір та з-за високих”.
Вже орел не прилетить.
Мільйони зеків зітхнули,
орел не буде клювати їхні серця.
Раби вірять класовим солідарам,
Вони стоять на колінах
і чекають нового обману,
благають впорскнути класовий опіум.
Комуністи в “недоумении”,
що ж буде тепер в “имении”,
їхньому “чудищу огромному”.
Попелом трусять голови
імперські мотрони.
Слізьми змивають брук...
Засмучена Євразія.
Історія втихомирює, історія просить.
Поверхня землі здувається,
то мертві перевертаються.
Прорвались будні у життя,
осипавсь попіл із голів,
а сонце висушило сльози,
диктатор вже новий,
а люди ходять в сози.
1953 Григорій Сагайдак
СМЕРТЬ СТАЛІНА
Чорні стрічки дратували червоні стяги.
Київ від жаху завмер.
Ніч пов’язала очі дню.
Над імперією трасували зорі.
Помер месія комунізму.
У смерть його не вірять ортодокси.
Як будем жити без тюрми й бича?
Прийшла весна, тепліє сонце,
заводи розспівалися, гудуть,
оновлення землі проходить.
Тиран тирана покорив, а часу ні.
Час не підвладний навіть Богу.
Бідні сподівались розжитись,
голодні — наїстись, а тепер?
“Із-за гір та з-за високих”.
Вже орел не прилетить.
Мільйони зеків зітхнули,
орел не буде клювати їхні серця.
Раби вірять класовим солідарам,
Вони стоять на колінах
і чекають нового обману,
благають впорскнути класовий опіум.
Комуністи в “недоумении”,
що ж буде тепер в “имении”,
їхньому “чудищу огромному”.
Попелом трусять голови
імперські мотрони.
Слізьми змивають брук...
Засмучена Євразія.
Історія втихомирює, історія просить.
Поверхня землі здувається,
то мертві перевертаються.
Прорвались будні у життя,
осипавсь попіл із голів,
а сонце висушило сльози,
диктатор вже новий,
а люди ходять в сози.
1953 Григорій Сагайдак
357переглядів
