• «З огляду на нестачу людей у ​​ЗСУ, треба думати про активніше залучення жінок до армії та замінити ними чоловіків на тилових посадах. Необхідно не примусово, а активно спонукати жінок йти до ЗСУ та пояснювати їм, наскільки вони можуть бути корисні в армії», - військовий та письменник Павло Вішебеба.
    «З огляду на нестачу людей у ​​ЗСУ, треба думати про активніше залучення жінок до армії та замінити ними чоловіків на тилових посадах. Необхідно не примусово, а активно спонукати жінок йти до ЗСУ та пояснювати їм, наскільки вони можуть бути корисні в армії», - військовий та письменник Павло Вішебеба.
    96переглядів 11Відтворень
  • #особистості
    13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області народився поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський.

    Мама Івана була простою селянкою, 43 роки пропрацювала в колгоспі. Батька хлопець не пам’ятав – влітку сорок першого Григорій Сокульський добровольцем пішов на фронт і пропав безвісти в сорок четвертому.

    Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді.

    У 1962-му вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто.

    Скучивши за Дніпром та степами, у 1964-му перевівся до Дніпропетровського університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету «за поведєніє, не совместімоє со званиєм совєтського студєнта».

    Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968-му він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції.

    Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969-го його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму.

    Після звільнення зайнявся правозахисною діяльністю, вступив до Української Гельсінської групи, поширював самвидав. За це у 1980 році вдруге був арештований і отримав максимальний термін як особливо небезпечний державний злочинець: десять років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і п'ять років заслання.

    3 квітня 1985 року, за дев'ять днів до закінчення тюремного терміну, був утретє заарештований і засуджений до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями у «хуліганстві». Відбував ув’язнення в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36-1 в Кучино. За непокору неодноразово потрапляв до штрафного ізолятору, рік провів в одиночній камері без права на передачі.

    У 1987 році зумів передати на волю свідчення про порушення прав людини та тортури, яким наглядачі піддають «політичних»: з усіма фактами і прізвищами. Цей документ потрапив на Захід і справив там ефект бомби, адже на той час радянський лідер Михайло Горбачов заявив, що політв’язнів в СРСР немає.

    2 серпня 1988-го звільнений з ув'язнення – після широкої міжнародної кампанії та естафетного голодування, яке оголосила дружина поета Орися Сокульська та дружина іншого політв’язня Ольга Стоко­тельна.

    Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині. Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги».

    20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили аґенти КДБ.

    🕯22 червня 1992 року Іван Сокульський помер – далися взнаки і 13 років таборів та загострення хронічних хвороб. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію сім'я отримала на 40-й день після його смерті.
    #особистості 13 липня 1940 року на хуторі Червоний Яр у Дніпропетровській області народився поет, дисидент, політв'язень, член Української Гельсінської групи Іван Сокульський. Мама Івана була простою селянкою, 43 роки пропрацювала в колгоспі. Батька хлопець не пам’ятав – влітку сорок першого Григорій Сокульський добровольцем пішов на фронт і пропав безвісти в сорок четвертому. Закінчив десятирічку в Синельниковому. Після першої невдалої спроби вступити до Дніпропетровського університету відробив два роки на підприємстві й поїхав на Львівщину, де ще два роки працював на шахті в Червонограді. У 1962-му вступив на філологічний факультет Львівського університету, став учасником Львівського клубу творчої молоді, де познайомився із творчістю поетів-шістдесятників. Серед яких були Василь Симоненко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська, Лесь Танюк, а пізніше – і з багатьма з них особисто. Скучивши за Дніпром та степами, у 1964-му перевівся до Дніпропетровського університету. Але вже за два роки його виключили з комсомолу та відрахували з університету «за поведєніє, не совместімоє со званиєм совєтського студєнта». Іван Сокульський був одним із перших шістдесятників, які стали на захист української культури: у 1968-му він разом з Михайлом Скориком написав «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська», де висловлювався протест проти кампанії цькування Олеся Гончара за роман «Собор» та проти політики зросійщення та цькування української інтелігенції. Після того, як «Лист» було зачитано на «Радіо «Свобода», під прес потрапив і сам Сокульський. У червні 1969-го його заарештували й засудили на 4,5 роки з відбуванням покарання в таборах суворого режиму. Після звільнення зайнявся правозахисною діяльністю, вступив до Української Гельсінської групи, поширював самвидав. За це у 1980 році вдруге був арештований і отримав максимальний термін як особливо небезпечний державний злочинець: десять років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму і п'ять років заслання. 3 квітня 1985 року, за дев'ять днів до закінчення тюремного терміну, був утретє заарештований і засуджений до трьох років таборів за сфабрикованими звинуваченнями у «хуліганстві». Відбував ув’язнення в таборі особливо суворого режиму ВС-389/36-1 в Кучино. За непокору неодноразово потрапляв до штрафного ізолятору, рік провів в одиночній камері без права на передачі. У 1987 році зумів передати на волю свідчення про порушення прав людини та тортури, яким наглядачі піддають «політичних»: з усіма фактами і прізвищами. Цей документ потрапив на Захід і справив там ефект бомби, адже на той час радянський лідер Михайло Горбачов заявив, що політв’язнів в СРСР немає. 2 серпня 1988-го звільнений з ув'язнення – після широкої міжнародної кампанії та естафетного голодування, яке оголосила дружина поета Орися Сокульська та дружина іншого політв’язня Ольга Стоко­тельна. Після звільнення став одним з провідних діячів українського національного відродження на Дніпропетровщині. Бере діяльну участь у створенні обласного товариства «Просвіта», Народного руху України, Української республіканської партії, Товариства «Меморіал» імені Василя Стуса. За його редакцією вийшло дев'ять номерів культурологічного журналу «Пороги». 20 травня 1990 року на пікетуванні на підтримку незалежності України його жорстоко побили аґенти КДБ. 🕯22 червня 1992 року Іван Сокульський помер – далися взнаки і 13 років таборів та загострення хронічних хвороб. За іронією долі, довідку про повну реабілітацію сім'я отримала на 40-й день після його смерті.
    Like
    1
    346переглядів
  • Картинки з минулого... Український пейзажист, академік живопису Володимир Орловський (1841-1914). "Оранка волами"🎨
    Картинки з минулого... Український пейзажист, академік живопису Володимир Орловський (1841-1914). "Оранка волами"🎨
    Like
    2
    361переглядів
  • Бажаю міцного,друзі!
    Дуже прошу підтримайте хто чим зможе,хоч потрошки!Це для мене дуже важливо!Чи зможу я хоч потроху продовжувати службу!Дуже хочеться бути хлопцям на місцях приносити хоч якусь пользу!Інакше списання і за борт!
    Завдяки підтримки не байдужих список потроху скорочується.Хоч я таки продовжую службу,але зарплати не вистачає на ліки.Всі виписки можу додати,хто попросить.Мій номер картки: 5168 7456 3304 3226.
    Я закидую сюди список ліків,який мені потрібен.Може хтось зможе допомогти з ними.Я прошу не стільки грошей,як ліків.Буду дуже всім вдячний!!!
    СЛАВА УКРАЇНІ!!! 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    Неврологія
    1)Моваліс(15):1т/1р.,-10дн.,
    2)Міопридин:0,5т/2р.,-10дн.,
    3)Нейрістон:1к/1р.,-1міс.,
    4)Медіаторн:1т/2р.,-1 міс.,
    5)Дексалгін:1т/2р. при болях,
    Урологія
    1)Уростон:1т/2р.,-1міс.,
    2)Цикло-3-Форт:1к/2р.(2м./2р. в рік),-2/3 міс.,2р/рік,
    ШКТ
    1)Альмагель(20):3р/д.,-1 міс.,
    2)Антраль(200):1т/3р.,-1 міс.,
    3)Омепразол(40):1к/1р.,-1 міс.,
    Носоглотка
    1)Етацид спрей:2 впр./1р.- постійно,
    2)Беродуал-Н:2впр./1р.-постійно.
    90переглядів
  • 164переглядів 15Відтворень
  • Slipknot (англ. "Зашморг") — американський ню-метал гурт, створений у 1995 році в Де-Мойн, штат Айова, ударником Джої Джордісоном, бас-гітаристом Полом Ґреєм та перкусіоністом Шоном Креєном.

    Після кількох змін у складі в перші роки, гурт більше десяти років налічував дев'ять учасників: Креєна, Джордісона, Ґрея, Крейга Джонса, Міка Томпсона, Корі Тейлора, Сіда Вілсона, Криса Фена та Джеймса Рута. Ґрей помер 24 травня 2010 року, а протягом 2011—2014 років його замінив Донні Стілі. Джордісон був звільнений з гурту 12 грудня 2013 року. Донні Стілі пішов з гурту під час запису .5: The Gray Chapter. Замість них в гурт були взяті Алессандро Вентурелла на бас та Джея Вайнберґа на барабани. Після смерті Джордісона, станом на грудень 2013 року, єдиним засновником у поточному складі є перкусіоніст Креєн. В березні 2019 року з гурту також був звільнений Кріс Фен.

    Гурт відомий своїм провокаційним іміджем, який дуже добре привертає увагу, агресивною музикою та скандальними концертами. Гурт стрімко здобув славу після випуску свого однойменного дебютного альбому в 1999 році. Наступний альбом Iowa, який вийшов у 2001 році зробив гурт ще популярнішим. Після короткої перерви гурт повернувся в 2004 році з альбомом Vol. 3: (The Subliminal Verses). 2008 року з четвертим альбомом "All Hope Is Gone», який дебютував на першому місці в чарті «Billboard 200». Найпуполярнішою піснею у цьому альбомі є "Psychosocial". Після смерті Грея та звільнення Джордісона виходить у 2014 році п'ятий альбом «.5: The Gray Chapter». А у 2019 році виходить альбом We Are Not Your Kind.

    Під час концертів всі учасники колективу носять маски та комбінезони, також кожен учасник гурту має свій власний номер. Усі альбоми гурту отримали статус платинових, а пісні з альбомів неодноразово номінувалися на Греммі. 2006 року вони отримали Греммі у номінації «Найкращі метал-виконання» за пісню «Before I Forget». Загалом гурт продав більше 30 мільйонів платівок в усьому світі.

    https://youtu.be/qw2LU1yS7aw?si=VBLMPMjhljilsnRn
    Slipknot (англ. "Зашморг") — американський ню-метал гурт, створений у 1995 році в Де-Мойн, штат Айова, ударником Джої Джордісоном, бас-гітаристом Полом Ґреєм та перкусіоністом Шоном Креєном. Після кількох змін у складі в перші роки, гурт більше десяти років налічував дев'ять учасників: Креєна, Джордісона, Ґрея, Крейга Джонса, Міка Томпсона, Корі Тейлора, Сіда Вілсона, Криса Фена та Джеймса Рута. Ґрей помер 24 травня 2010 року, а протягом 2011—2014 років його замінив Донні Стілі. Джордісон був звільнений з гурту 12 грудня 2013 року. Донні Стілі пішов з гурту під час запису .5: The Gray Chapter. Замість них в гурт були взяті Алессандро Вентурелла на бас та Джея Вайнберґа на барабани. Після смерті Джордісона, станом на грудень 2013 року, єдиним засновником у поточному складі є перкусіоніст Креєн. В березні 2019 року з гурту також був звільнений Кріс Фен. Гурт відомий своїм провокаційним іміджем, який дуже добре привертає увагу, агресивною музикою та скандальними концертами. Гурт стрімко здобув славу після випуску свого однойменного дебютного альбому в 1999 році. Наступний альбом Iowa, який вийшов у 2001 році зробив гурт ще популярнішим. Після короткої перерви гурт повернувся в 2004 році з альбомом Vol. 3: (The Subliminal Verses). 2008 року з четвертим альбомом "All Hope Is Gone», який дебютував на першому місці в чарті «Billboard 200». Найпуполярнішою піснею у цьому альбомі є "Psychosocial". Після смерті Грея та звільнення Джордісона виходить у 2014 році п'ятий альбом «.5: The Gray Chapter». А у 2019 році виходить альбом We Are Not Your Kind. Під час концертів всі учасники колективу носять маски та комбінезони, також кожен учасник гурту має свій власний номер. Усі альбоми гурту отримали статус платинових, а пісні з альбомів неодноразово номінувалися на Греммі. 2006 року вони отримали Греммі у номінації «Найкращі метал-виконання» за пісню «Before I Forget». Загалом гурт продав більше 30 мільйонів платівок в усьому світі. https://youtu.be/qw2LU1yS7aw?si=VBLMPMjhljilsnRn
    Love
    2
    500переглядів
  • https://www.youtube.com/live/hki22tm_Is0?si=86Guj6YM9453sipO
    https://www.youtube.com/live/hki22tm_Is0?si=86Guj6YM9453sipO
    83переглядів
  • КОТЯЧИЙ РЕКЕТ
    КОТЯЧИЙ РЕКЕТ
    113переглядів 3Відтворень
  • Найпотрібніші, найбажаніші й найочікуваніші люди з'являються в нашому житті тільки тоді, коли ми звільняємо всередині себе простір для їхньої присутності.
    Звільняємо від пам'яті, від минулого, від страхів і власних дурних заборон і рамок.
    Справжніми ми стаємо не на самоті.
    Самотність лише сприяє очищенню душі.
    Справжніх себе ми впізнаємо тільки з тими, хто відкриває в нашому серці світ добра, ніжності, маленьких щоденних див, усмішок і безмежного щастя...

    Е.М. Ремарк
    Найпотрібніші, найбажаніші й найочікуваніші люди з'являються в нашому житті тільки тоді, коли ми звільняємо всередині себе простір для їхньої присутності. Звільняємо від пам'яті, від минулого, від страхів і власних дурних заборон і рамок. Справжніми ми стаємо не на самоті. Самотність лише сприяє очищенню душі. Справжніх себе ми впізнаємо тільки з тими, хто відкриває в нашому серці світ добра, ніжності, маленьких щоденних див, усмішок і безмежного щастя... Е.М. Ремарк
    Love
    Like
    5
    682переглядів
  • Так швидко ще не одужувала
    Так швидко ще не одужувала
    Love
    1
    187переглядів