Французькі видавництва почали боротись з піратсвом манґи на території країни

23 липня французький суд постановив заблокувати відомий французький сайт піратської манґи Japscan після судового позову національної спілки видавців Франції та дев’яти її видавництв-членів. Все це відбувається через те, що продажі манґи в країні скоротились майже на 10%.

Сайт розміщував піратську манґу, манхву та маньхву, а кількість унікальних юзерів становило понад 690 000 щомісяця! Рішення про блокування сайту закладає початок боротьбі Франції проти піратства манґи, наслідуючи японських видавців.

Взято у MangUA: https://t.me/mangua42/729

В Україні стартує повний і системний аудит усіх соціальних виплат
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
https://brovaryregion.in.ua/?p=43975

🇺🇦❤️23 серпня – День Державного Прапора України

На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України 23 серпня в Україні відзначається державне свято – День Державного Прапора України.

Державний Прапор - один з офіційних державних символів суверенітету держави. Український Державний Прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору.

Відомо, що синьо-жовті кольори на прапорі мають щонайменше тисячолітню історію і сягають часів Русі та Галицько-Волинського князівства.

Перша історична згадка про поєднання жовтого і синього кольорів датується 1256 р. − днем заснування Львова. На гербі міста поєдналися жовтий лев на голубому тлі. У запорожців також зустрічалися сині прапори із золотими орнаментами.

Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми. Перша спроба утворити прямокутний прапор з жовтого і синього кольорів була зроблена Головною Руською радою на Галичині 1848 р. Цього ж року за ініціативою Ради на міській ратуші Львова вперше був піднятий синьо-жовтий прапор.

Уперше після Лютневої революції 1917 р. синьо-жовті прапори з’явилися у Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того ж року було проголошено про організацію Центральної Ради. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з’являються символи української державності.

Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918 р. − Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого і синього кольорів як прапор Української Народної Республіки.

У 1938−1939 рр. синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 р. – Української Держави.

За радянських часів зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, за який могли ув’язнити на два роки або потрапити до концтабору чи психлікарні.

Та все ж знаходилися відчайдухи, які не боялися ризикувати. Зокрема, 1 травня 1966 р. над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Задум тих, хто це зробив, полягав у наступному. Будівля розташована біля заводу «Більшовик». Робітники та студенти зранку будуть формувати колони для першотравневої демонстрації і побачать прапор. Це мало викликати резонанс. Через дев’ять місяців КДБ вдалося знайти хлопців, які вивісили прапор. Це були студент вечірнього відділення інституту Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса. Вони отримали відповідно 3 та 2 роки таборів суворого режиму.

26 квітня 1989 р. у Львові під українським прапором відбувся мітинг пам’яті жертв Чорнобильської трагедії. 22 травня 1989 р. у Києві на закритті Шевченківського свята було піднято національний прапор. 23 березня 1990 р. він з’явився над Тернопільською міськрадою, а 3 квітня 1990 р. − над Львівською міськрадою.

24 липня 1990 р. у Києві синьо-жовтий прапор був урочисто піднятий над будинком міської ради. Полотнище було попередньо освячено в Софійському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм.

24 серпня, після проголошення Акту незалежності України, група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради.

Нині український національний синьо-жовтий прапор є державним прапором України. Впродовж історичних звершень він ставав символом боротьби за національні й соціальні права українського народу. Серце кожного українця завмирає при підйомі національного прапору. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі.

Державний Прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.

🇺🇦🐲Українці успішно стратували на чемпіонату світу з веслування на човнах «Дракон» у Бранденбурзі (Німеччина)🇩🇪

🥇«Золото»:
✅клас човна Д-12, змішаний клас, 2000 м, дорослі, 09,32,030;
✅клас човна Д-12, змішаний клас, 2000 м, до 16 років, 10,42,160;
✅клас човна Д-22, змішаний клас, 2000 м, до 16 років, 09,31,308;
✅клас човна Д-12, відкритий клас, 2000 м, юнаки до 16 років, 09,54,843.
🥈«Срібло»:
✅клас човна Д-12, жіночий клас, 2000 м, дорослі, 10,02,758;
✅клас човна Д-12, відкритий клас, 2000 м, дорослі, 09,22,874;
✅клас човна Д-12, відкритий клас, 2000 м, молодь до 24 років, 09,40,783;
✅клас човна Д-22, жіночий клас, 2000 м, юнаки до16 років, 10,42,389.
🥉«Бронза»:
✅клас човна Д-12, жіночий клас, 2000 м, юніори до 18 років, 11,20,779.
#world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Рекордний призовий фонд «Вімблдону» 2025 – £53,5 млн

Загальний призовий фонд цьогорічного тенісного турніру «Вімблдону» зріс на 7% – до рекордних £53,5 млн.

Як повідомив Всеанглійський клуб лаун-тенісу (AELTC), торік призовий фонд становив £50 млн, а ще у 2015 році – £26,5 млн. Таким чином, за десятиліття сума подвоїлася.

Минулого року Карлос Алькарас та Барбора Крейчикова здобули по £2,7 млн за перемоги в одиночних розрядах серед чоловіків і жінок відповідно. У 2025 році чемпіони отримають вже по £3 млн – це зростання на 11%, і це найбільша сума серед усіх турнірів «Великого шолома».
#world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Проста геометрія

Сьогодні, 11 серпня, свій День народження святкує Максим Грішин, начальник та головний організатор і натхненник ФК "Щит-Калинівка", людина, без якого б і не було цієї команди. Максим щиро закоханий футбол, живе ним!
Ми вітаємо його зі святом, зичимо богатирського здоров'я, особистого щастя, успіхів у всіх його справах та починаннях і мирного неба усім нам і миру та процвітання нашій Україні!

"... Дарма! нехай умру, та думка не умре!
В таке безсмертя й я привикла вірить.
Адже і в вас є сповідь перед смертю...
Мене жде шибениця — я те знаю.
Так слухай. Ти все згадуєш любов,
Вона й моя наставниця єдина.
Мене любов ненависті навчила,
Колись і я була, як ти, лагідна, тиха
І вірила в братерськую любов,
Бо при мені були брати кохані,
Родина й ніжні подруги мої.
Образу я сльозами зустрічала
І перед кривдою схиляла я чоло,
Коли вона на мене наступала.
Я матері і батькові корилась,
Вони ж були до мене завжди добрі.
Я думала, що лад такий можливий
Між ворогом і бранцем... Коли се
Розпочалося біле лихоліття
І наше місто зайняла облога:
Боролося воно. змагалось, як уміло,
А потім мусило одперти браму,
І вороги ввійшли з тріумфом в неї.
Я бачила тоді, що хто хиливсь найнижче,
Того найбільш топтали люди й коні.
Мій батько й мати ворогам корились,
А добрості не бачили ніколи.
У мене розум наче потьмарився,
Не знала я, де правда і де кривда,
Я знала тільки, що мені так жаль,
Так жаль на ворогів і жаль на подоланних.
Сумний був час; товариші мої
Пішли у військо, кликали й мене.
Та я в собі не чула сили.
Ті, що зостались, я їх одцуралась
Або вони мене, пропала наша згода.
Брати і сестри смутнії ходили,
Той самий жаль гнітив їх, що й мене.
Та що казати? В подоланнім місті
Немає щастя і не може бути!
Хотіла я спершу, як ти, піти в черниці,
У сестри милосердні, та для сього
Потрібна віра,— я її не мала...
Отак життя минало день за днем.
Я бачила, як гинуло найкраще,
Як родичі мої гнили по тюрмах
І як високе низько упадало.
Тоді в мені спалахнула ненависть
До тих, що нищили мою любов.
Ненависть розгоралась більше й більше,
Та я не знала, де її подіти.
Так, може б, я себе вогнем спалила власним.
Та іншеє судилося мені.
Прийшов один товариш і промовив:
"Ходи; ми знову на війну зібрались!
Не ми уб'єм, то нас вони уб'ють;
Ми мусим боронитись, поможи нам!
Невже ти будеш осторонь сидіти
І споглядать, як ллється братня кров?
Ні, сором се терпіти. Наша смерть
Научить інших, як їм треба жити.
Ходи, з тобою, певне, й другі підуть".
І я пішла..."
(Грішниця. Леся Українка)
Як добре, що в нас була Леся... Геніальна і досі надзвичайно сучасна та актуальна.