28 березня 1898 року народився Микола Сціборський — український державний та військовий діяч, учасник Української революції 1917 – 1921 роках, підполковник Армії УНР, теоретик українського націоналізму, один із фундаторів Організації Українських Націоналістів (ОУН).

Народився у Житомирі. Походив із родини православних українців, які мали польське коріння. Першу світову війну пройшов у складі російської армії, нагороджений орденами Святої Анни 3 і 4 ступенів та Святого Станіслава 3 ступеня, а також Георгіївським хрестом 4 ступеня. Був двічі поранений.

У жовтні 1917 р. очолив українізовану «автономну національну військову частину» в 1-му лейб-гренадерському полку російської армії. Микола Сціборський (псевдо - Рокош, Житомирський, Юрій) у листопаді 1917 р. потрапив під газову атаку. Вижив, але був визнаний інвалідом із 50 відсотковою втратою працездатності.

Незважаючи на це, у період Української революції 1917 - 1921 років, включився у створення української армії. Працював у військовому міністерстві. За доби Гетьманату Павла Скоропадського був помічником повітового коменданта на Чернігівщині.

На початку 1920-х рр. змушений був емігрувати. У Празі, 12 листопада 1925 р. очолив Легію українських націоналістів.

28 січня - 3 лютого 1929 р. на Першому Конгресі Українських Націоналістів у Відні створено Організацію Українських Націоналістів. Миколу Сціборського було обрано заступником Голови Проводу ОУН. Мав довіру Євгена Коновальця.

У Празі Микола Сціборський працював редактором офіційного видання Проводу українських націоналістів (ПУН) - журналу «Розбудова нації» з 1928 р. до його заборони у 1934 р. Пізніше жив у Парижі, де був серед засновників часопису «Українське слово». У 1938 р. перебрався до Відня, а згодом – до Кракова.

Микола Сціборський – автор низки ґрунтовних праць з теорії та практики українського націоналізму, зокрема: «Робітництво і ОУН» (1932), «ОУН і селянство» (1933), «Національна політика більшовиків в Україні» (1938), «Демократія», «Сталінізм» (1938), «Україна і національна політика Совєтів» (1938), «Україна в цифрах» (1940, 1944) й «Нарису проекту основних законів (Конституції) Української Держави» (1939).

На початку 1941 р. Микола Сціборський, як референт пропаганди ПУН, разом з членом Проводу Омеляном Сеником та діячем ОУН Олегом Ольжичем у складі Похідної групи повернувся в Україну для подальшої боротьби за її самостійність.

30 серпня 1941 р. у Житомирі Сціборського і Сеника за нез’ясованих обставин невідомі розстріляли на вулиці. Сеник загинув одразу, до пораненого Миколи Сціборського гестапо не допустило лікаря, він помер за кілька годин через втрату крові. 🕯Похований у Житомирі на подвір'ї Свято-Преображенського Собору.

Поки Зеленський переживає, що Трамп йому приписав 4 % рейтингу, і тепер нагинає всіх підлеглих і місцеві ради писати йому оди підтримки, намічається критичний провал у можливості закупівлі бригадами життєво необхідного спорядження
Громадська антикорупційна рада при Міністерстві оборони: Минулого року бригади могли закуповувати те, що їм потрібно, а ринок виробників був конкурентним, що не дозволяло завищувати ціни. Сьогодні все інакше: штучне обмеження ринку та єдині «дозволені» постачальники призвели до подорожчання техніки на 30-60%.

Якщо ми не повернемо гнучкість у закупівлях, нас чекає:
❌ затримка постачань,
❌ втрати серед військових,
❌ марне витрачання бюджетних коштів на застарілі рішення.

Майже без перебільшень, —
Стерви, усі курящі...
Чоловіки, не інші,
Інші, але не кращі...

Вимоги монотонні:
Хочу, — якусь скромняшку...
"Ти.. якась, надто скромна,
Якось з тобою важко".
Хочу, — якусь активну,
Женюсь, коли спіймаю!
"Ти.. імпульсивна сильно,
Я не таку шукаю"..
Хочу, — щоб інтриганка!
Хай та цікавість буде.
"Ти.. інопланетянка?!
Як це — не ходиш в клуби!?"
Хочу, — щоб я був першим!
Щоб все минало гладко.
"В тебе.. це, справді вперше?
В тебе там все впорядку?"
Хочу, — щоб одягалась,
Скромно.. До біса мода.
"Як це ти.., так зібралась?
Що за мішок на тОбі?"
Хочу, (шаблон розрушу) —
Без таємниць любити!
"Ти.. мені лізеш в душу,
Я так не вмію жити"...
Хочу, — щоб думку мала!
Щоб все було відверто.
"Краще би ти.. мовчала...
Чорт, ну яка ж ти вперта!"
Хочу, — казати: "Чуєш?!
Дівчина, мудра в мене..."
"Вибач, та.. ти мудруєш,
Ти якась сильно вчена.

Майже без перебільшень, —
Стерви, усі курящі...
Чоловіки, не інші...
Інші, але не кращі.

Наталя Кузь

❗️Голова Київської ОВА Микола Калашник розповів попередні наслідки атаки на Київщину:

◾️В Білоцерківському районі унаслідок падіння уламків збитих ворожих цілей сталося загорання трьох приватних будинків. Ще один приватний будинок та будівля готелю пошкоджено.

◾️Також три приватні будинки та два автомобілі пошкоджено у Бучанському районі.

◾️Більш детальна інформація згодом. Ворожа атака продовжується.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

Попри важке поранення від удару ворожого дрона, він двічі евакуював побратимів на пошкодженому авто, врятувавши близько 30 військових, з яких 22 потребували невідкладної допомоги.

За мужність і самопожертву Михайлові вручили орден «Золота Зірка»
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

На цьому 📷 — вражаючий паровий трактор виробництва J. I. Case Company, створений у 1893 році в США. Ці машини працювали на паровому двигуні, і вважалися справжнім технічним проривом у сільському господарстві кінця XIX століття.

Трактор використовували для оранки, приводу молотарок та інших польових робіт. Потужність, яку видавала пара, дозволяла замінити десятки коней. Але керувати такою машиною було непросто — вона вимагала вміння працювати з тиском пари, гарячим вугіллям і складним механізмом.