42views
Language
Українська
English
Directory
Discover new people, create new connections and make new friends
-
-
#музичні_цікавинки https://youtube.com/shorts/cCwMoba53PQ
592views -
https://youtu.be/kaUpiuuwRyQ?si=760OnhGywiW63sf8
17views -
З 2024 року окупанти надривали горлянки та били себе кулачками в груди, обіцяючи зробити з табору "Червона гвоздика" світову дитячу здравницю "Артек".
Як завжди, для цього виклянчили мільйони фублів з мацків, гарантуючи приймати в оновленому таборі по 1000 дітей за секунду, проводити капітальний ремонт кожні 3 дні та відкрити філії по всьому світу.
Але запалу вузьких дурнів вистачило лише зняття кількох пропагандистських роликів. Табір стоїть порожній, ніяких заїздів не було зовсім від слова. "Гвоздика" в'яла як звичайне бур'ян зі швидкістю світла. Запустіння було настільки очевидним, що навіть недалекі окупанти вирішили в середині липня скосити траву до пояса заввишки.
На цьому трудові звершення і закінчились.
Ну не можуть вузькі та колобки бачити на чужій землі. Мільйони тирають по кишенях і доламують те, що залишили укронацистиЗ 2024 року окупанти надривали горлянки та били себе кулачками в груди, обіцяючи зробити з табору "Червона гвоздика" світову дитячу здравницю "Артек". Як завжди, для цього виклянчили мільйони фублів з мацків, гарантуючи приймати в оновленому таборі по 1000 дітей за секунду, проводити капітальний ремонт кожні 3 дні та відкрити філії по всьому світу. Але запалу вузьких дурнів вистачило лише зняття кількох пропагандистських роликів. Табір стоїть порожній, ніяких заїздів не було зовсім від слова. "Гвоздика" в'яла як звичайне бур'ян зі швидкістю світла. Запустіння було настільки очевидним, що навіть недалекі окупанти вирішили в середині липня скосити траву до пояса заввишки. На цьому трудові звершення і закінчились. Ну не можуть вузькі та колобки бачити на чужій землі. Мільйони тирають по кишенях і доламують те, що залишили укронацисти
211views -
#поезія
Відпливає останній вагон,
Залишивши весну на пероні.
Ніби вчора, недавно, як сон...
Та вже осінь — туманом на скроні.
Через поле, тунелі, мости
Мчить, як вихор, мій швидкісний потяг.
Серце прагло недавно цвісти —
Нині тужно й журливо: "Що потім?"
В круговерті заплутаних днів
Нескінченним потоком зупинки.
Лине спогадів потяг-архів.
Ех, зійти б десь мені на хвилинку!
Літо, осінь, зима і весна...
Ще малює життя назви станцій.
Та тієї вже тільки нема,
Де так солодко мріялось вранці.
Відпливає останній вагон,
Залишивши весну на пероні.
Відлетіла вона, ніби сон.
Посріблúла печаль мої скроні...
Ніна Арендар#поезія Відпливає останній вагон, Залишивши весну на пероні. Ніби вчора, недавно, як сон... Та вже осінь — туманом на скроні. Через поле, тунелі, мости Мчить, як вихор, мій швидкісний потяг. Серце прагло недавно цвісти — Нині тужно й журливо: "Що потім?" В круговерті заплутаних днів Нескінченним потоком зупинки. Лине спогадів потяг-архів. Ех, зійти б десь мені на хвилинку! Літо, осінь, зима і весна... Ще малює життя назви станцій. Та тієї вже тільки нема, Де так солодко мріялось вранці. Відпливає останній вагон, Залишивши весну на пероні. Відлетіла вона, ніби сон. Посріблúла печаль мої скроні... Ніна Арендар
1
197views
